Постанова

від 16.07.2014 по справі 911/4436/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 911/4436/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиКиївської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року у справі господарського суду Київської області за позовомКиївської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ до 1. Бородянської селищної ради Київської області, смт. Бородянка, Київська обл., 2. Закритого акціонерного товариства "СТ Бородянка", смт. Бородянка, Київська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівУправління Держкомзему у Бородянському районі Київської області, смт. Бородянка, Київська обл. провизнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку

за участю представників

позивача: Мальчик Т.Ю.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Мазнєв А.П.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Бородянської селищної ради Київської області, закритого акціонерного товариства "СТ Бородянка" (далі за текстом - ЗАТ "СТ Бородянка") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів про визнання недійсними: рішення 14 сесії 5 скликання від 11.10.2007 року за № 351-14-У Бородянської селищної ради Київської області; Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.02.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-499, укладеного між Бородянською селищною радою Київської області та ЗАТ "СТ Бородянка"; Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,7204 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 1, зареєстрований за № 011093900048, виданий ЗАТ "СТ Бородянка".

Рішенням господарського суду Київської області від 27.01.2014 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним рішення 14 сесії 5 скликання від 11.10.2007 року за № 351-14-У Бородянської селищної ради Київської області; визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.02.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 1-499, укладений між Бородянською селищною радою Київської області та ЗАТ "СТ Бородянка"; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,7204 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 1, зареєстрований за № 011093900048, виданий ЗАТ "СТ Бородянка".

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оскільки підставами набуття ЗАТ "СТ Бородянка" права власності на цілісний майновий комплекс - хлібокомбінат було рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради від 26.10.2001 року № 218, яке в подальшому визнано судом недійсним, тому і рішення 14 сесії 5 скликання від 11.10.2007 року за № 351-14-У Бородянської селищної ради Київської області, Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.02.2008, зареєстрований в реєстрі за № 1-499, Державний акт на право власності на земельну ділянку за реєстраційним № 011093900048 підлягають визнанню недійсними у зв'язку з знаходженням їх у прямому причинно-наслідковому зв'язку та з визнанням права власності на майновий комплекс за Київською обласною спілкою споживчих товариств.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що задоволення позову шляхом визнання недійсними рішення сесії 5 скликання від 11.10.2007 року за № 351-14-У 14 Бородянської селищної ради Київської області про продаж ЗАТ "СТ Бородянка" земельної ділянки, Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.02.2008 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку, належних позивачу прав на землю, на якій розташований належний йому хлібохарчокомбінат, не відновлюють; використаний позивачем спосіб захисту належних йому прав суперечить принципу слідування земельної ділянки за об'єктом, який на ній розміщений, та приписам, закріпленим у ст. 277 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України; права позивача на земельну ділянку підлягають охороні іншим способом, передбаченим законом, шляхом переводу на нього прав та обов'язків у тому обсязі, який належить ЗАТ "СТ Бородянка", щодо земельної ділянки, на якій розміщений хлібохарчокомбінат; крім того, позивачу не належить право оренди земельної ділянки, на якій розмішений хлібохарчокомбінат, про що заявлено позивачем в обґрунтування вимог, що є окремою підставою для відмови у задоволенні його позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року, а рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року залишити без змін.

Відповідачами та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року - скасувати і рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року залишити без змін, а відповідач-2 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідача-1 та третю особу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року - скасуванню, а рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Київська обласна спілка споживчих товариств є власником цілісного майнового комплексу хлібохарчкомбінату, що розташований за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 1.

Право власності на вищезазначений майновий комплекс зареєстровано за позивачем в установленому законодавством порядку, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу 1640011, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 25082832210).

Право власності на даний майновий комплекс визнано за Київською обласною спілкою споживчих товариств рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2011 у справі № 12/148-11 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області, ЗАТ "СТ Бородянка" про визнання права власності. Дане рішення набрало законної сили.

11.10.2007 року Бородянська селищна рада Київської області прийняла рішення 14 сесії 5 скликання за № 351-14-У, яким вирішила продати ЗАТ "СТ Бородянка" земельну ділянку за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 1, загальною площею 0,7204 га., під вищезазначеним майновим комплексом хлібохарчкомбінату.

28.02.2008 року Бородянською селищною радою Київської області та ЗАТ "СТ Бородянка" було укладено відповідний Договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 1-499 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,7204 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 1, зареєстрований за № 011093900048.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради від 26.10.2001 року № 218 ЗАТ "СТ Бородянка", яке згідно установчих документів є правонаступником Бородянського районного споживчого товариства, отримало вищезазначений майновий комплекс у власність від Бородянського районного споживчого товариства.

Проте, рішенням господарського суду Київської області від 15.11.2012 року у справі № 333/10-05/20-07/15/19/7-10 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до виконавчого комітету Бородянської селищної ради було визнано недійсним рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області № 218 від 26.10.2001 року, яким оформлено право власності Бородянського районного споживчого товариства на нерухоме майно, у т.ч. хлібохарчокомбінат, розташований у смт. Бородянка Київської області по вул. Гагаріна 1.

28.09.2011 року рішенням господарського суду Київської області справі 12/148-11 у спорі між Київською обласною спілкою споживчих товариств до виконавчого комітету Бородянської селищної ради та ЗАТ "СТ Бородянка" визнано право власності позивача на цілісний майновий комплекс хлібохарчокомбінату, розташований у смт. Бородянка, Київської області, по вул. Гагаріна 1.

Визнання судом позивача власником цілісного майнового комплексу хлібохарчокомбінату, який розташований у смт. Бородянка Київської області по вул. Гагаріна 1, у спорі з ЗАТ "СТ Бородянка" має наслідком визнання за позивачем і прав на землю, на якій розташований хлібохарчокомбінат, на тих умовах, які належали особі, що володіла вказаним майном неправомірно.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "СТ Бородянка" не визнає права позивача на земельну ділянку майнового комплексу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними вимогами про визнання недійсними: рішення сесії 5 скликання від 11.10.2007 року за № 351-14-У 14 Бородянської селищної ради Київської області; Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.02.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-499; Державного акту на право власності на земельну ділянку за реєстраційним № 011093900048 як таких, що прийняті в порушення прав Київської обласної спілки споживчих товариств, яка є власником цілісного майнового комплексу хлібохарчкомбінату і яке знаходиться на земельній ділянці, продаж якої було вчинено з порушенням його прав, як власника майна.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

В силу приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, ст. 210 Земельного кодексу України передбачено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Київська обласна спілка споживчих товариств є власником цілісного майнового комплексу хлібохарчкомбінату, що розташований за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 1.

Право власності на вищезазначений майновий комплекс зареєстровано за позивачем в установленому законодавством порядку, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу 1640011, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 25082832210).

Право власності на даний майновий комплекс визнано за Київською обласною спілкою споживчих товариств рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2011 у справі № 12/148-11 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області, ЗАТ "СТ Бородянка" про визнання права власності. Дане рішення набрало законної сили.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Статтею 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції, не врахував, що рішення 14 сесії 5 скликання від 11.10.2007 року за № 351-14-У Бородянської селищної ради Київської області, Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.02.2008, зареєстрований в реєстрі за № 1-499, Державний акт на право власності на земельну ділянку за реєстраційним № 011093900048 підлягають визнанню недійсними, оскільки прийняті з порушенням прав власника - Київської обласної спілки споживчих товариств і з порушенням законодавства та прийняті на користь іншої особи ЗАТ "СТ Бородянка".

Крім того, при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки обставинам справи, які були встановлені господарським судом Київської області при винесенні рішення від 27.01.2014 року.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення Бородянської селищної ради від 11.10.2007 року, укладення між Бородянською селищною радою і ЗАТ "СТ Бородянка" Договору купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування хлібохарчкомбінату слугувало оформлене за ЗАТ "СТ Бородянка" право власності, яке виникло відповідно до рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради від 26.10.2001 року № 218.

Проте, вказане рішення органу місцевого самоврядування за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств було визнано недійсним відповідно до рішення господарського суду від 15.11.2012 року у справі № 333/10-05/20-07/15/19/7-10.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено перелік умов дійсності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що визнання недійсним рішення Бородянської селищної раді від 11.10.2007 року, договору купівлі-продажу даної земельної ділянки і Державного акту на право власності на земельну ділянку не відновлює належні позивачу права на землю, на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить йому на праві власності, з огляду на те, що чинність оскаржуваних рішень і правочинів, які прийняті на підставі недійсного рішення виконавчого комітету Бородянської селищної ради від 26.10.2001 року № 218 унеможливлюють реалізацію права позивача на земельну ділянку по вул. Гагаріна, 1 смт. Бородянка, на якій розташовано хлібохарчкомбінат.

Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про необхідність скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 111 10 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року у справі № 911/4436/13 - скасувати.

3. Рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року у справі № 911/4436/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга