Ухвала

від 03.07.2014 по справі 2а-4348/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/76700/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2а-4348/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Стаг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській

області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Стаг" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (правонаступник - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000892301/0/722 від 05.03.2010; № 0000892301/1/1877 від 16.06.2010; № 0006632301/2/2596 від 13.08.2010; № 0000902301/0/723 від 05.03.2010; № 0000902301/1/1878 від 16.06.2010; № 0000902301/2/2594 від 13.08.2010.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 скасовано частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000902301/0/723 від 05.03.2010; № 0000902301/1/1878 від 16.06.2010; № 0000902301/2/2594 від 13.08.2010.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 та складено акт № 636/23-209/23807685 від 24.02.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.2.16 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на загальну суму 61194 грн. та вимог статті 21 Закону України „Про оренду землі" занижено суму орендної плати за землю за період з січня 2008 року по вересень 2009 року на суму 3594, 87 грн.

Стосовно податкових повідомлень - рішень: № 0000892301/0/722 від 05.03.2010; № 0000892301/1/1877 від 16.06.2010; № 0006632301/2/2596 від 13.08.2010, в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 17280 грн. (в т.ч. за основним платежем - 11 520 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 760 грн.).

Судами встановлено, що підставою для донарахування Кременчуцькою ОДПІ податку на прибуток позивачу в розмірі 11 520 грн. стало коригування валових витрат попередніх періодів у сторону збільшення на суму 46078 грн., що на думку податкового органу здійснено позивачем неправомірно.

Згідно з п. 1. ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94 не включаються до валових витрат витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких вимагається правилами податкового і бухгалтерського обліку.

При цьому ТОВ "Фірма "Стаг" посилається на угоди про відступлення прав вимоги, що укладалися ним в IV кварталі 2007 року, ІІІ кварталі 2008 року, І та ІІ кварталах 2009 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки посадовими особами ТОВ „Фірма „Стаг" не було надано жодних доказів на підтвердження факту укладення договорів цесії.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно податкових повідомлень - рішень: № 0000902301/0/723 від 05.03.2010; № 0000902301/1/1878 від 16.06.2010; № 0000902301/2/2594 від 13.08.2010.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням XІІ сесії V скликання Кременчуцької міської ради від 27.03.2007 позивачу передано в оренду терміном на два роки та шість місяців земельну ділянку загальною площею 2852 кв. м.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

В силу приписів статті 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 19 Закону України „Про плату за землю" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

За змістом частини першої статті 15 Закону України „Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 N 220 в порядку статті 14 Закону України „Про оренду землі", розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 30 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, розмір орендної плати за орендовану позивачем земельну ділянку було встановлено у договорах оренди землі, укладених Козельщанською селищною радою (орендодавець) та Підприємством (орендар).

При цьому у цих договорах зміна розмірів земельного податку була визначена як підстава для перегляду розміру орендної плати.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 03.06.2008 N 309-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

А відтак донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за названими податковими повідомленнями-рішеннями було здійснено неправомірно, у зв'язку з чим ці рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-4348/10/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-4348/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко