Ухвала

від 08.07.2014 по справі 2а/0470/15059/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/66247/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Рудий С. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі№ 2а/0470/15059/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод №10» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2012 року у справі № 2а/0470/15059/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 03.12.2012 року № 0000502202 та № 0000512202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.127 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. ст. 140, 141, 143, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

З наданих документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач підлягає заміні правонаступником Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки ТОВ «Хлібзавод № 10» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Фармфорвард» (код ЄДРПОУ 37370530) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року складено акт № 4452/22-1/31911401 від 12.11.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. ст. 140, 142, 143 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 820 952,00 грн., п. п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 788 291,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 03.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000502202, яким донараховано ТОВ «Хлібозавод № 10» податок на прибуток в розмірі 1 820 952,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 910 476,00 грн.; № 0000512202, яким донараховано позивачу податок на додану вартість в розмірі 778 291,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 394 145,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правомірність формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Фармфорвард» підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів вважає погоджується з такими висновками, враховуючи наступне.

Відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилом п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки № 1209/1 від 12.09.2011 року та № 1209/2 від 12.09.2011 року, укладених позивачем та ТОВ «Фармфорвард» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, зокрема, копіями видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Первинні документи ТОВ «Хлібозавод № 10» та ТОВ «Фармфорвард» відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88).

Судами встановлено, що позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Фармфорвард», у якому немає записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, припинення юридичної особи тощо.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача, в тому числі по подальшому ланцюгу постачання, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визнання контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із ТОВ «Фармфорвард» викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити відповідача правонаступником Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі № 2а/0470/15059/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та строки, передбачені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак