Ухвала

від 08.07.2014 по справі 2а-5702/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/53686/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Таран М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 року у справі№ 2а-5702/12/2070 за позовомПриватного підприємства фірма «ГСК» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року у справі № 2а-5702/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.04.2012 року № 0000272212 та № 0000262212.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результати проведеної відповідачем документальної планової перевірки Приватного підприємства фірми «ГСК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року складено акт № 264/221/19470470 від 12.04.2012 року, яким зафіксовано порушення: п. п. 138.1, 138. 2, 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 1 299 813,00 грн.; п. п. 138.1, 138.2, 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку із нереальністю здійснення господарських операцій з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» на суму 3 291 669,00 грн., пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України - у зв'язку із нереальністю здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» по ланцюгу до «вигодонабувачів» (АК «Харківобленерго», ТОВ «Фінансово-БК «Строй-Сіті», ТОВ «Виробничо-БК «Мегабуд», ДП «Рембудмонтаж», ТОВ «Інтербудсервіс», ТОВ «Харвет», ТОВ «Дортехстрой») на суму 3 291 669,00 грн., п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, п. 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку із зайвим віднесенням до податкового кредиту у серпні 2011 року ПДВ в сумі 46 667,00 грн., п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку із нереальністю здійснення господарських операцій з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» на суму 658 331,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у зв'язку із нереальністю здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» по ланцюгу до вигодонабувачів на суму 658 331,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012 року № 0000272212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, в т. ч. в розмірі 46 667,00 грн. - за основним платежем та 23 334,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000262212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1 299 813, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, враховуючи наступне.

Відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Для виконання робіт по договорам з АК «Харківобленерго», ТОВ «Фінансово-БК «Строй-Сіті», ТОВ «Виробничо-БК «Мегабуд», ДП «Рембудмонтаж» ТОВ «Інтербудсервіс», ТОВ «Харвет» та ТОВ «Дортехстрой», ПП фірмою «ГСК» залучений субпідрядник та укладені договори з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест».

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» підтверджено наявними у справі доказами.

Придбані за договорами субпідряду послуги оприбутковані платником, про що свідчать копії карток рахунку 68.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента позивача, в тому числі по подальшому ланцюгу постачання, вірно відхилені судами, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не довів правомірність висновків, які стали підставою для донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 299 813,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262212.

В акті перевірки зафіксовано завищення задекларованих підприємством показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та необоротних активів з метою використання у межах господарської діяльності платника податків для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою, за серпень 2011 року на суму - 46 667,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, в акті перевірки від 12.04.2012 року № 264/221/19470470 відсутнє будь-яке обґрунтування щодо вчинення позивачем порушення п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.6, 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору субпідряду № СПМ-16 від 01.08.2011 року, укладеного між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (субпідрядник), підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на анулювання у ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» свідоцтва платника ПДВ обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.10.2011 року, а відповідач вказує на незаконність включення суми ПДВ в серпні 2011 року.

ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» виписано на адресу ПП фірма «ГСК» податкову накладну № 1023 від 31.08.2011 року в сумі 280 000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 46 666,67 грн., яку відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість і даним декларації з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 46 667,00 грн.

Позивач за виконані роботи по вказаному договору розрахувався у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що витрати позивача на проведення субпідрядних робіт та з придбання товарно-матеріальних цінностей були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції по те, що відповідач неправомірно здійснив донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 46 667,00 грн., а отже, і застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 23 334,00 грн. є неправомірним.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання договорів із ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 року у справі № 2а-5702/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, передбачені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак