Рішення

від 16.07.2014 по справі 914/2197/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2014 р. Справа № 914/2197/14

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР-Україна», м.Київ Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС», м.Львів про: стягнення 675099 грн.11 коп. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Воробець В.І. - представник (довіреність в матеріалах справи).

З передбаченими стст.20,22 ГПК України правами та обов»язками сторін суд ознайомив представника відповідача.

В порядку ст.20 ГПК України заяви від сторін до суду не надходили.

Суть спору : На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР-Україна» подано позов до Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» про стягнення 675099,11 грн., яких: 627176,00 грн. основного боргу, 40139,26 грн. інфляційних втрат, 7783,85 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 23.06.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.07.2014р.

Позивач явки представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання від 02.07.2014р. № 207-1 (вх.№29156/14 від 07.07.2014р.) в якому повідомив про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та судових рішень цих органів; про те, що станом на 01.07.2014р. відповідачем заборгованості не погашено; просить також долучити до матеріалів справи витяг з ЄДРПОУ з відомостями про відповідача станом на 02.07.2014р. Клопотання з документами судом прийнято і приєднано до матеріалів справи. Також позивач подав клопотання від 02.07.2014р. №207-2 (вх.№29155/14 від 07.07.2014р.) у якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав: письмового відзиву на позовну заяву, витребовуваних документів (у тому числі доказів погашення заборгованості перед позивачем не подав. В судовому засіданні надав усні пояснення по суті позовних вимог та повідомив, що відповідач позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України , сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов"язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР - Україна» (Постачальником) та Відкритим акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» (Замовником), 12 листопада 2012 року був укладений договір б/н від 12 листопада 2012р. про реструктуризацію заборгованості за відповідними договорами поставки.

У відповідності до п. п. 1.1., договору Постачальник надає Замовникові розстрочку у погашенні заборгованості, що виникла на підставі укладених між сторонами договорів ( перелік договорів наводиться в зазначеному пункті договору).

Таким чином, уклавши вказаний вище договір, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити зазначену заборгованість в порядку та на умовах, визначених вказаним вище договором.

Пунктом 1.2 договору передбачений графік погашення заборгованості, однак з квітня 2013 року відповідач з невідомих позивачу причин припинив платежі.

Станом на 23 грудня 2013 року між сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого за відповідачем зберігається заборгованість в розмірі 627 176 (шістсот двадцять сім тисяч сто сімдесят шість) грн.

Таким чином, відповідач не виконав належним чином умови договору в частині погашення заборгованості, не сплативши грошову суму коштів у розмірі 627 176 грн.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, та беручи до уваги визнання відповідачем боргу в акті звірки розрахунків від 23.12.2013р. та його представником в судовому засіданні, а також враховуючи що до справи відповідач не подав доказів погашення заборгованості а наявність такої станом на час розгляду справи позивач підтвердив письмово, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 627176 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 7783,85 грн. 3 % річних за період з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року та 40139,26 грн. інфляційних втрат за період січень - квітень 2014 року. Розглянувши вказані вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивач стверджує, що відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості.

Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 30.04.2014р. по справі №914/908/14 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором б/н від 12.11.2012р. про реструктуризацію заборгованості у розмірі 627176,грн.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру- один розмір мінімальної заробітної плати.

При поданні позові позивачем сплачено судовий збір у розмір 13502,00 грн., що 2 % від ціни позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 13502,00 грн. грн. покладаються на відповідача повністю.

Керуючисьст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги зодоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» (79011, м.Львів, вул.Тютюнників, 55, ідентифікаційний код 00128504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР-Україна» (02068, м.Київ, вул.Драгоманова, 29, офіс 302, ідентифікаційний код 34620261) 627176,00 грн. основного боргу, 40139,26 грн. інфляційних втрат, 7783,85 грн. 3 % річних, 13502,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 16.07.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 21.07.14р.

Суддя Кітаєва С.Б.