Постанова

від 15.07.2014 по справі 810/3119/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року місто Київ № 810/3119/14

13.15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Гузіка М.І., представників

позивача: Сегедін В.Б., Попик В.Ю., відповідача Київської митниці Міндоходів: Юрченко М.Ю., відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Київській області: Куценко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Берке Пластік Україна» доКиївської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області проскасування рішення та повернення надмірно сплачених грошових коштів, - В С Т А Н О В И В:

22.05.2014 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Берке Пластік Україна», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про скасування рішення та повернення надмірно сплачених грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товару, а саме: стальних панельних радіаторів центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів, кожний із комплектом для збирання, загальною кількістю 1878 штук країни виробництва TR (Турецька Республіка), торговельна марка «Berke Plastik», виробник - «BERKE PLASTIK SAN VE TIC.A.S.», підприємство-імпортер - Товариство з обмеженою відповідальністю «Берке Пластік Україна» від 11.11.2013 № 125130125130003/2013/00204 та рішення Київської митниці Міндоходів від 11.11.2013 № 125130003/2013/110043/2 є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача та представники відповідачів.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просили суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Київською митницею Міндоходів 11.11.2013 прийнято рішення № 125130003/2013/1100443/2 про коригування митної вартості товарів, заявлених 01.11.2013 для пропуску через митний кордон України у митному режимі імпорту, а саме: стальних панельних радіаторів центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів, кожний із комплектом для збирання, загальною кількістю 1878 штук країни виробництва TR (Турецька Республіка), торговельна марка «Berke Plastik», виробник - «BERKE PLASTIK SAN VE TIC.A.S.», підприємство-імпортер - Товариство з обмеженою відповідальністю «Берке Пластік Україна» і визначено митну вартість зазначеного товару - 2, 075 доларів США/кг., а також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130003/2013/00204.

У митній декларації № 125130003/2013/841126, поданій 01.11.2013 через митного брокера Іноземне підприємство «ШЕРП ІЛС», вартість ввезеного товару була визначена згідно з вимогами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України за основним методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 1, 5661 доларів США/кг., у кількості 43 025, 39 кг. на рівні 67 384, 06 доларів США або 538 600, 79 гривень.

У відповідності до частини другої статті 53 Митного кодексу України, з урахуванням консультації, проведеної з митним органом, ТОВ «Берке Пластік Україна» було надано у розпорядження Київської митниці Міндоходів наступні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що імпортується:

зовнішньоекономічний договір поставки № ІМР2011-001 від 17.08.2011;

експортна декларація країни відправлення № 13350300ЕХ169453 від 08.10.2013;

пакувальні листи до рахунку-фактури № А 093318 від 08.10.2013;

рахунок-фактура (Invoice) А 093318 від 08.10.2013;

коносамент (Bill of Lading) № AD/IZM13/T739 11.10.2013;

коносамент (Bill of Lоading) № HT/IZM/ODE 12712 від 12.10.2013;

коносамент без права передачі (non-negotiable bill of lading) № 01-13/228IZM;

міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 107102 від 28.10.2013;

міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 107104 від 28.10.2013;

сертифікат про походження товару № В 0768378 від 08.10.2013;

прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.09.2013;

розрахунок ціни (калькуляція) товарів б/н від 08.10.2013;

довідка Торгово-промислової палати Сакар'я (Турецька республіка) № 25445 від 03.10.2013, щодо ринкової вартості експортованих сталевих радіаторів - 1, 50 доларів США/кг.;

висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 4642 від 11.10.2013, згідно з яким рівень цін на сталеві конструкції, що імпортуються згідно рахунку-фактури № А 093318 від 08.10.2013 на умовах поставки СІР - м. Київ, відповідає поточній кон'юнктурі внутрішнього ринку України.

Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості в повному обсязі, а також що документи містять розбіжності та, як умову для визнання задекларованої митної вартості, відповідач Київська митниця Міндоходів зазначив про необхідність додаткового надання наступних документів:

банківських платіжних документів про оплату за попередні поставки;

відповідної бухгалтерської документації (видаткових накладних);

довідкової інформації щодо вартості в країні експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) товарами.

У відповідності з вимогами, викладеними у частині сьомій статті 55 Митного кодексу України, зазначені товари були випущені у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з їх митною вартістю, визначеною декларантом та із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Позивач зазначив, що згідно з розділом 47 Митної декларації МД-2 № 125130003/2013/841457 від 12.11.2013, база нарахування митного збору згідно з митною вартістю, заявленою ТОВ «Берке Пластік Україна» становить 538 600, 79 гривень, відповідно митний збір - 5 відсотків від цієї суми становить 26 930, 04 гривень. База нарахування ПДВ становить 565 530, 83 гривень. ПДВ - 20% дорівнює 113 106, 17 гривень.

Додаткове нарахування митного збору, згідно з митною вартістю товару, скоригованою митним органом, згідно з тією ж митною декларацією, становить 8 749, 79 гривень і додаткова сплата ПДВ - 36 749, 10 гривень. Разом донараховані у відповідності до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України і сплачені декларантом платежі, як надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу, становлять 45 498, 89 гривень.

26.12.2013, у відповідності до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, позивачем Київській митниці Міндоходів з листом за № 5, було надано додаткові документи на підтвердження відповідності митної вартості імпортованих товарів, а саме:

розширену калькуляцію вартості сталевих панельних радіаторів з виокремленням витрат на оплату праці, експлуатаційних, інших витрат, прибутку тощо;

Invoice № А-093085 від 19.07.2013 на суму 1 438, 36 доларів США;

заява про купівлю іноземної валюти № 10 від 05.08.2013;

платіжне доручення в іноземній валюті № 10 від 05.08.2013 на оплату за контрактом № ІМР2011-001 від 17.08.2011 за інвойсом № А-093085 від 19.07.2013;

банківське підтвердження платежу в сумі 1 438, 36 доларів США за інвойсом № А-093085 від 19.07.2013;

виписка за 05.08.2013 з рахунку ТОВ «Берке Пластік Україна» № 26002329093900 щодо оплати 1 438, 36 доларів США на користь «BERKE PLASTIK SAN.VE TIC.A.S.»;

наряд Припортового експедитора ТОВ «ЕЙЧ ТІ ШІППИПГ» № 778 від 20.10.2013 по лінії «ADMIRAL CONTAINER LINES INC.»;

коносамент FATURA транспортної компанії № 490375 від 11.10.2013 на суму 7 000 доларів США на перевезення товару;

договір страхування товару № 22704400 Y-0 від 07.10.2013;

на підтвердження вартості аналогічних товарів у країні-виробнику товару - пакувальні листи №№ 441267 та 441268 від 13.09.2013 та рахунок № А-107962 з продажу аналогічного товару в Турецькій республіці;

на підтвердження цін на імпортовані товари в Україні - виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, а саме:

а) договір поставки № ВР-80 між ТОВ «Берке Пластік Україна» та ТОВ «Індастрі ЮА Трейд Ко» від 03.09.2013; рахунок на оплату по замовленню № 629 від 03.09.2013; видаткова накладна № 698 від 29.10.2013; платіжне доручення № 502 від 04.09.2013 (передплата за радіатори згідно рахунка № 629); виписка AT «УкрСиббанк» з рахунку № 26002329093900 за 04.09.2013;

б) договір поставки № ВР-89 між ТОВ «Берке Пластік Україна» та ТОВ «Тірол Групп» від 25.09.2013; рахунок на оплату по замовленню № 883 від 28.10.2013, за сталеві панельні радіатори; видаткова накладна № 753 від 14.11.2013; платіжне доручення ТОВ «Тірол Групп» № 1 від 01.11.2013 та виписка з банківського рахунку № 26002329093900 за 01.11.2013.

Листом від 31.12.2013 за № 06.1-45/4/17.1-5939 Київська митниця Міндоходів повідомила про відмову у визнанні заявленої митної вартості.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів від 11.11.2013 № 125130003/2013/1100443/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.11.2013 № 125130125130003/2013/00204 позивач звернувся до суду з даних адміністративним позовом. Також, оскільки вважає вказані рішення протиправними просить стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі у розмірі 45 498, 89 гривень.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до статті 361 Митного кодексу України, управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 362 Митного кодексу України, аналіз ризику - це систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

До об'єктів аналізу ризику належать, зокрема, характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672 (далі - Порядок № 631), однією із митних формальностей, що виконується при здійсненні митного оформлення митної декларації (далі - МД) є контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР).

Слід зазначити, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2013 № 12513004/2013/110043/2, прийнято на підставі спрацювання системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості та не подання в повному обсязі додаткових документів, а саме бухгалтерської документації, довідкової інформації стосовно транспортних витрат та витрат на страхування вантажу, видаткові накладні та інші документи, які формують ціну товару.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», у графі 1 (номер рішення) проставляється реєстраційний номер рішення за такою схемою: ххххххххх/хххх/хххххх/х, де:

1 2 3 4

1 - дев'ятизначний код підрозділу митного органу, яким прийнято рішення, згідно з класифікатором митних органів України, їх структурних підрозділів, митних організацій, спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України (далі - класифікатор митних органів);

2 - чотири цифри поточного року;

3 - порядковий номер рішення згідно з діапазонами номерів, визначеними митним органом;

4 - рішення, прийняте посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів:

1 - під час митного контролю та митного оформлення товарів,

2 - у разі спрацювання системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості,

3 - після закінчення операцій митного контролю, митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2013 № 125130003/2013/110043/2, прийнято на підставі спрацювання системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Посадова особа, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів.

Під час здійснення митного контролю у посадової особи органу доходів і зборів виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки було встановлено, що митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари.

01.11.2013 посадовою особою відділу митного оформлення № 1 митного поста «Святошин», з метою перевірки достовірності заявленого рівня митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи за митною декларацією № 125130003/2013/841126, а саме:

- прайс-лист виробника;

- копію митної декларації країни відправлення;

- відповідна бухгалтерська документація;

- банківське платіжне доручення;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціальними експертними організаціями;

- транспортні (перевізні) документи.

Серед інших документів, декларантом було додатково надано бухгалтерську документацію, однак, не в повному обсязі. Калькуляції виробничої собівартості сталевих радіаторів від 31.07.2013 містять відомості лише про вартість сировини, комплектуючих та витрат на оплату праці, а відомості стосовно адміністративних витрат, витрат на збут, операційні та фінансові витрати, плановий прибуток, в зазначених документа відсутні, що не дає можливості перевірити повноту включення, що не дає змоги об'єктивно оцінити вартість продажу всієї партії товарів та всього товарного асортименту.

Банківська документація (виписка по рахунку № 26002329093900) надана без дотримання вимог, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.03.2004 за № 377/8976, яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банківської установи.

Прайс-лист, поданий на розгляд, складено на умовах поставки EXW за міжнародними правилами Інкотермс 2000. Зазначені умови поставки передбачають включення страхових витрат та витрат на транспортування до ціни товару, однак підприємством не подано жодного документу, що підтверджує додавання вищезгаданих витрат до загальної ціни товару.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, якщо здійснювалося страхування, то документами, які підтверджують митну вартість товарів, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Такі документи на розгляд Київської митниці Міндоходів позивачем не подавалися.

Слід зазначити, що відправник та одержувач згідно митної декларації є взаємопов'язаними особами. Так, Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берке Пластік Україна», а саме пунктом 1.4 статті 1 визначено, що єдиним Учасниками (Засновником) Товариства є Компанія «Берке Пластік Санайі Be Тіджарет Анонім Шіркеті», тобто відправник товарів (BERKE PLASTIK SAN. VE TIC. A.S.) за митною декларацією № 125130003/2013/841126 від 01.11.2013.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Статуту, кожен Учасник Товариства має право:

а) брати участь в управлінні Товариством, в порядку встановленому в цьому Статуті;

е) брати участь у розподілі прибутку Товариства та отримувати його частку (дивіденди).

Крім того, пунктом 4.1 статті 4 Статуту визначено, що загальний розмір Статутного капіталу Товариства становить 1 203 596, 04. Статутний капітал сформований із вкладів Учасників у грошовій формі.

Пунктом 4.2 статті 4 Статуту передбачено, що вклади учасників Товариства та їх розподіл у Статутному капіталі є таким: Компанія «Берке Пластік Санайі Be Тіджарет Анонім Шіркеті» внесла грошові кошти у розмірі 1 203 596, 04 гривень, що за курсом Національного банку України на дату фактичного внесення коштів складає 151 015, 00 доларів США, що становить 100 % Статутного капіталу Товариства.

Так, Компанія «Берке Пластік Санайі Be Тіджарет Анонім Шіркеті» отримує прибуток від господарської діяльності ТОВ «Берке Пластік Україна».

Оскільки відправник (частка статутного капіталу якого складає 100%) може брати участь в управлінні справами Товариства, брати участь у розподілі прибутку та одержувати його частку (дивіденди), здійснити відчуження Часток у Статутному капіталі Товариства, то фактично це впливає на їх господарські відносини і вартість імпортованого товару вже не може бути однаковою для широкого кола покупців.

Даний факт свідчить про те, що зазначені юридичні особи є взаємопов'язаними при здійсненні зовнішньоекономічної операції щодо ввезення на митну територію України товарів для вільного обігу за вищевказаною митною декларацією. В свою чергу зазначене свідчить про вплив цього взаємозв'язку на вартість товару при його імпорті.

Частиною шістнадцятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Частиною сімнадцятою цієї ж статті Митного кодексу України передбачено, що особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.

Враховуючи вищевикладене, наявні обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Київська митниця Міндоходів також повідомила ТОВ «Берке Пластік Україна», що зазначені документи повинні містити реквізити, необхідні для однозначної ідентифікації товарів.

Слід зазначити, що ТОВ «Берке Пластік Україна» не довело, що взаємозв'язок між відправником та одержувачем товару не вплинув на заявлену митну вартість товару.

У висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 11.10.2013 № 4642 не враховано обов'язкових складових митної вартості товарів (витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України), що у даному випадку є важливим для визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України. Вказані у висновку сайти є сайтами продавців, на яких пропонується оцінюваний товар та, враховуючи відсутність даних про витрати продавця, отриманий прибуток, обставини продажу товару зазначена інформація може розглядатись лише як довідкова.

Даний висновок засвідчує, що ціна вищевказаних товарів адресована виключно для ТОВ «Берке Пластік Україна» та не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, тобто є таким, що не відображає ринкової ціни товару для широкого кола покупців.

Відповідно до пункту 2 «а» статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Пунктом 2 «б» цієї ж Угоди передбачено, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі статей 52, 53, 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України, Київською митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125130003/2013/110043/2 від 11.11.2013 за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України, з врахуванням інформації бази даних митних оформлень (ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ) за кодами згідно УКТЗЕД по даному товару.

Відносно тверджень позивача щодо неправомірності застосування митним органом шостого резервного методу, суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Визначення митної вартості товарів, митним органом здійснювалося у відповідності до статей 49-64 Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13.07.2012 № 362, цінової інформації, наявної у митного органу.

Оскільки, заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням пункту 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів», яким встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно підпункту 1.4 пункту 1 Розділу 2 Наказу ДМСУ № 602, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості товарів.

Так, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до митної декларації декларантом під час визначення митної вартості товарів був використаний шостий резервний метод з урахуванням інформації, наявної в митному органі та, враховуючи попередні митні оформлення (МД від 18.10.2013 № 125130003/2013/840690), перелік яких зазначається в графі 33 рішення про коригування митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Щодо тверджень позивача з приводу неправомірності застосування митним органом шостого резервного методу визначення митної вартості слід зазначити, що в графі 33 рішення про коригування митної вартості № 125130003/2013/110043/2 від 11.11.2013 чітко обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості. Зазначено про факт проведення консультацій митного органу з декларантом відповідно до статті 57 Митного кодексу України.

Слід зазначити, що саме декларант є зацікавленою особою щодо митного оформлення задекларованого ним товару, а тому він повинен доводити правильність визначення ним митної вартості всіма передбаченими законом способами та брати активну участь у проведенні процедури консультацій з метою обрання підстав для застосування певного методу визначення митної вартості задекларованого ним товару.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Суд зазначає, що з декларантом (позивачем) були проведенні належні консультації, щодо вибору методу визначення митної вартості, а дії посадових осіб Київської митниці були вчинені в межах чинного законодавства.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Пунктом 2 «а» статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2 «b» даної статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту «b», оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно зі статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товару, як того вимагає закон, а саме декларантом не надано додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів, то застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо. Отже, визначення митної вартості здійснювалось відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості (статті 59-64 Митного кодексу України).

Для застосування другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів згідно зі статями 59 та 60 Митного кодексу України, необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статями Митного кодексу України чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга статей 59, 60 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, фізичні характеристики, якість та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник, наявність торгової марки.

Статтею 61 Митного кодексу України передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Відповідно до статті 63 Митного кодексу України, яка регламентує порядок використання методу визначення митної вартості на основі додавання вартості, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості.

Згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Також, слід відмітити, що митним законодавством України не передбачено ані прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ані викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин не застосування інших методів, ніж резервного методу визначення митної вартості товару.

Також суд вважає за необхідне зупинитися на доводах позивача стосовно того, що ним вживалися заходи по оскарженню рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2013 № 125130003/2013/110015/2.

Так, судом встановлено, що 05.08.2013 ТОВ «Берке Пластік Україна» була пред'явлена митна декларація № 125130003/2013 для ввозу на митну територію України товарів у відповідності до митного режиму імпорту, а саме: стальних панельних радіаторів центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів, кожний із комплектом для збирання, загальною кількістю 20 штук (код 40175.22.501000, розмір 22х500х1000 - 2 шт.; та код 4075.22.502000, розмір 22х500х2000 - 18 шт.), країни виробництва TR (Турецька Республіка), торговельна марка «Berke Plastik», виробник - «BERKE PLASTIK SAN VE TIC.A.S.», підприємство-імпортер - Товариство з обмеженою відповідальністю «Берке Пластік Україна».

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 06.08.2013 № 125130003/2013/110015/2 і визначено митну вартість товарів за резервним методом за ціною 2, 0750 доларів США/кг.

За результатами адміністративного оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації від 06.08.2013 залишено без змін, а скарги без задоволення.

18.10.2013 позивач подав МД № 125130003/2013/840690 і розмитнив вказаний товар по ціні, яка була визначена митним органом за резервним методом - 2, 0750 доларів США/кг.

Доказів оскарження у судовому порядку вказаного рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2013 № 125130003/2013/110015/2 суду не надано.

Саме ця МД від 18.10.2013 № 125130003/2013/840690 (аналогічний товар) і вплинула на прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2013 № 125130003/2013/1100443/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.11.2013 № 125130125130003/2013/00204.

Проаналізувавши всі наведені доводи сторін в їх сукупності, норми чинного митного законодавства України, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а прийняте рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та правомірними.

Щодо позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені митні платежі у розмірі 45 498, 89 гривень шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Берке Пластік Україна» № 26002329093900 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 37652940, ПІН 376529426539, слід зазначити наступне.

Під час судового розгляду справи відповідач Головного управління Державної казначейської служби у Київській області, заперечуючи проти позовних вимог, пояснив наступне.

Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і

митну політику), його територіальні органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України).

Так, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України, розроблено спільний Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, який регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.

Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за встановленою формою, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Орган Міндоходів несе відповідальність згідно з законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Органи Державної казначейської служби України не приймають участі у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки відповідно статті 45 Бюджетного кодексу України саме на органи стягнення (органи, які контролюють справляння надходжень бюджету) покладено обов'язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства України.

Роль органів Державної казначейської служби України зводиться лише до здійснення контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів та ведення обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України.

На день розгляду справи висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України на користь позивача від відповідача до Головного управління Казначейства не надходило, а, отже, жодних правових підстав для повернення коштів з Державного бюджету України не було.

Тим більше, суд звертає увагу, що в цій частині адміністративного позову слід відмовити також з підстав відсутності порушень з боку митного органу під час прийняття оскаржуваних рішень.

У зв'язку з вищезазначеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та не можуть бути підставами для задоволення даного позову.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем - Київською митницею були надані обґрунтовані заперечення та пояснення, які дають підстави вважати правомірними його дії під час винесення картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Таких доказів суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

При подані адміністративного позову позивач в загальній сумі сплатив за майнові вимоги 380, 02 гривень, отже решта суми 1 446, 98 гривень підлягає стягненню з позивача (1 827 гривень - 380, 20 гривень).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берке Пластік Україна» (код ЄДРПОУ: 37652940) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 446 (одна тисяча чотириста сорок шість) гривень 98 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 липня 2014 р.