Рішення

від 14.07.2014 по справі 911/2037/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р. Справа № 911/2037/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/2037/14

за позовом Прокурор Білоцерківського району Київської області, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3-А, в інтересах держави

до Відповідача - 1: Білоцерківська районна державна адміністрація, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, ідентифікаційний код: 19425498,

та Відповідача - 2: ГРОМАДСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ РИБАЛКІВ, місцезнаходження: 09183, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Франка, 3, ідентифікаційний код: 34637483,

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути водний об'єкт і ділянку,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Безрук А.С., який діє на підставі посвідчення від 07.04.2014 року за № 025412;

від відповідача - 1: не з'явився;

від відповідача - 2: керівник ГРОМАДСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ РИБАЛКІВ Борозенець В.М., який діє на підставі Статуту об'єднання, -

Обставини справи:

Прокурор Білоцерківського району Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави до Білоцерківської районної державної адміністрації (далі за текстом: Відповідач - 1) та ГРОМАДСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ РИБАЛКІВ (далі за текстом: Відповідач - 2) про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту та земель водного фонду від 22.01.2008 року за № 9 (далі за текстом: Договір) та зобов'язання Відповідача - 2 повернути державі водний об'єкт з розташованою під ним земельною ділянкою.

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що укладений між Відповідачем - 1 та Відповідачем - 2 Договір суперечить інтересам держави в зв'язку з тим, що Відповідач - 1 вийшов за межі наданих йому повноважень при укладенні даного Договору, внаслідок чого цей Договір підлягає визнанню недійсним, а Відповідач - 2 зобов'язаний повернути державі водний об'єкт і земельну ділянку, протиправно отримані в користування за цим Договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014 року порушено провадження у справі № 911/2037/14, розгляд якої призначено на 23.06.2014 року.

23.06.2014 року в судове засідання з'явився Прокурор, який виконав вимоги ухвали суду від 30.05.2014 року. Відповідачі - 1, - 2 в судове засідання не з'явились будучи повідомленими про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 30.05.2014 року не виконали. Ухвалою суду від 23.06.2014 року розгляд справи відкладено на 14.07.2014 року.

14.07.2014 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства за вхідним номером 13717/14 надійшов відзив Відповідача - 1 без вихідних номера та дати, відповідно до якого Відповідач - 1 заперечував позовні вимоги Прокурора та просив суд в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

В судове засідання 14.07.2014 року з'явився Прокурор, який уточнив свої позовні вимоги, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач - 1 вимоги ухвал суду від 30.05.2014 року та від 23.06.2014 року виконав, в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи. З'явився в судове засідання Відповідач - 2, який виконав вимоги ухвал суду від 30.05.2014 року та від 23.06.2014 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, Відповідача - 2 та письмових заперечень Відповідача - 1, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 14.07.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач - 1 належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача - 1, суд дійшов висновку, що Відповідач - 1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач - 1 про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача - 2, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

Прокурором Білоцерківського району Київської області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при передачі в оренду об'єктів водного фонду з розташованими під ними земельними ділянками, за наслідками якої встановлено, що Білоцерківська районна державна адміністрація протиправно передала в строкове платне користування ГРОМАДСЬКОМУ ОБ'ЄДНАННЮ РИБАЛКІВ на умовах оренди строком на 10 років водний об'єкт та земельну ділянку земель водного фонду, загальною площею 7,409 га, у тому числі: водне дзеркало 6,459 га, землі під прибережною захисною смугою 0,95 га , що знаходяться в адміністративних межах Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, шляхом укладення договору оренди водного об'єкту та земель водного фонду від 22.01.2008 року за № 9, внаслідок чого даний Договір підлягає визнанню недійсним з покладенням на ГРОМАДСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ РИБАЛКІВ обов'язків повернути в користування держави водний об'єкт та земельну ділянку земель водного фонду з наступних підстав.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.51 Водного кодексу України, в редакції на час укладення спірного договору, в користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях . Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Судом береться до уваги, що відповідно до ст. 5 Водного кодексу України та наказу Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997року за №41, всі водойми на території Київської області відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Цивільний кодекс України у ст. 761 передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Суд погоджується з позицією Прокурора, що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України (ст.ст. 13, 59, 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 14 Водного кодексу України ). Право водокористування на умовах оренди оформлюється договором, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, обласними державними адміністраціями .

В ході розгляду справи встановлено, що Кабінетом Міністрів України не визначений чіткий розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення та порядок розрахунку орендної плати за їх використання.

Одночасно встановлено, що Кабінет Міністрів України не надавав Білоцерківській районній державній адміністрації повноваження по розпорядженню водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, Цивільний кодекс України в ч. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Конституція України у ч. 2 ст. 19 передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Прокурором доведено суду за допомогою належних і допустимих доказів та Відповідачами - 1, - 2 не спростовано те, що на момент укладення спірного договору Білоцерківська райдержадміністрація не була наділена повноваженнями розпоряджатися водним об'єктом загальнодержавного значення, внаслідок чого Відповідач - 1 вийшов за межі власних повноважень укладаючи 22.01.2008 року договір з Громадським об'єднанням рибалків, за яким останньому надано у користування водний об'єкт.

При розгляді справи встановлено, що розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 26.11.2007 року за № 716, на підставі якого укладено спірний договір, стосується лише передачі в оренду земельної ділянки, а не водного об'єкту. Розпорядження про передачу Громадському об'єднанню рибалків в оренду водного об'єкту не видавалося, у той час як спірним Договором передбачено надання цій особі в оренду як водного об'єкту так і земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільний кодекс України у ст. 92 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень .

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, в поняття використання води відноситься процес використання води без її вилучення, в тому числі, для рибництва . Цією ж статтею визначено, що рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів .

Щодо поняття спеціальне водокористування, то останнє наведене у ст. 48 Водного кодексу України, згідно до вимог якої спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водовикористання передбачає не тільки забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд та інших об'єктів, але і використання води для рибогосподарських потреб, що включає в себе риборозведення.

Водний кодекс України у ст. 49 передбачає, що спеціальне водокористування в Україні здійснюється юридичними та фізичними особами на підставі дозволу.

Відповідно до ст. 44 зазначеного Кодексу, до обов'язків водокористувачів віднесено здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року за № 321, встановлено, що дозволи на використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, а місцевого значення Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Мінекоресурсів.

Прокурором доведено суду та Відповідачами - 1, - 2 не спростовано, що Відповідач - 2 не звертався за отриманням дозволу на спеціальне водокористування, а тому Відповідач - 2 не має права приступати до використання водних ресурсів для розведення та вирощування риби (риборозведення) без дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, на момент укладання спірного договору Відповідач - 2 не мав правових підстав для зайняття таким видом діяльності як риборозведення, внаслідок чого не мав права використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням - для риборозведення. На час розгляду справи цей дозвіл Відповідачем - 2 не отримано.

За наслідками дослідження змісту спірного договору суд приходить до висновку, що в порушенням вимог ст. 51 Водного кодексу України в редакції на час укладення спірного договору, даний договір не був погоджений з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Збір за оренду водного об'єкта (його частини) в даному договорі оренди не визначено, що прямо суперечить вимогам вказаної статті.

Згідно вимог ст. 17 Земельного Кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності, в межах визначених цим Кодексом, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до вимог ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Згідно п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України в редакції на момент укладення договору, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження земель в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої ради.

Також, в ході розгляду справи Прокурором доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів те, що земельна ділянка водного фонду, загальною площею 7,409 га, знаходиться в межах населеного пункту Озернянської сільської ради Білоцерківського району згідно проекту формування території сільської ради та встановлення меж населеного пункту Іванівської сільської ради Білоцерківського району, що затверджений Білоцерківською районною радою у 1995 році.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позиції Прокурора з приводу того, що Відповідач - 1 на час укладення спірного Договору не мав права та повноважень на укладення останнього з Відповідачем - 2, внаслідок чого даний договір є таким, який порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне заволодіння державною власністю, в зв'язку з чим в силу вимог ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, є недійсним.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в судах у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 16 Конституції України забезпечення безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Зазначене відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення до суду позову.

Відповідно до Положення про Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 18.11.2011 року за № 237, основними завданнями Київводресурсів є реалізація в м. Києві та Київській області державної політики щодо розвитку водного господарства.

Разом з тим у вказаному положенні не передбачено повноважень щодо звернення до суду цим органом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Одночасно встановлено, що нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність цього органу, зокрема, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року за № 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2012 року за № 34/20347, Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року за № 459/2011, повноважень щодо звернення до суду цим органом не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, визначених законодавчими актами України.

За таких обставин суд погоджується з позицією Прокурора з приводу того, що у випадку відсутності у органу державної влади права на звернення до суду з позовом на захист державних інтересів є підставою для звернення Прокурора з відповідним позовом на захист останніх.

Цивільний кодекс України у ст. 386 передбачає, що на державу покладений обов'язок забезпечувати рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Зазначені вище дії по незаконній передачі Відповідачем - 1 Відповідачу - 2 в користування належних державі водного об'єкту та земельної ділянки зачіпають інтереси держави.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вищевказаний договір оренди водного об'єкту та земель водного фонду від 22.01.2008 року за № 9 в силу вимог ст.ст. 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне вилучення з користування держави водного об'єкта та земельної ділянки з послідуючою їх протиправною передачею в користування Відповідачу - 2, внаслідок чого позовні вимоги Прокурора про визнання Договору недійсним та витребування на користь держави водного об'єкту із земельною ділянкою є обґрунтованими і доведеними, в зв'язку з чим позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Крім того, суд приходить до висновку, що Відповідачі-1, -2 не намагалися вживати заходів щодо усунення виявлених в ході проведеної органами прокуратури перевірки вищевказаних порушень вимог природоохоронного законодавства.

У судовому засіданні, надані Прокурором докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачами-1, -2 в ході розгляду справи.

На момент судового засідання Відповідачами-1, -2 не подано належних і допустимих письмових доказів, які підтверджують усунення порушень, які допущенні Відповідачем-1 при наданні Відповідачу-2 в користування водного об'єкта та земельної ділянки.

Поряд з цим, Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, який зареєстрований відділом діловодства 03.07.2014 року за вхідним номером 12855, просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Прокурора в зв'язку з пропущенням строків позовної давності для звернення до суду.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що про порушення майнових прав держави на водний об'єкт та земельну ділянку Прокурор довідався в березні 2014 року в ході проведення вищевказаної перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в межах встановлено законом строку позовної давності.

Крім того, судом береться до уваги, що Прокурор звернувся до суду з позовом на захист інтересів держави одразу після виявлення факту порушення останніх, в зв'язку з чим суд визнає права держави такими, які підлягають захисту за позовом Прокурора в інтересах держави.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором і Відповідачами суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 49 Господарського кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. В зв'язку з викладеним, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача-1, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір .

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю за використанням об'єктів водного фонду, використання та охороною земель, однак у вказаних державних органів відсутні повноваження щодо звернення до суду, прокурор пред'явив позов в інтересах держави як позивач.

Укладення спірного договору з порушенням вимог водного та земельного законодавства, ст. 19 Конституції України суперечить інтересам держави у реалізації державної політики у галузі використання, охорони вод і земельних ресурсів, та їх відтворення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов Прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави до Білоцерківської районної державної адміністрації та ГРОМАДСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ РИБАЛКІВ про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути водний об'єкт і ділянку, - задовольнити повністю.

2 . Визнати укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, ідентифікаційний код: 19425498, та ГРОМАДСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ РИБАЛКІВ, місцезнаходження: 09183, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Франка, 3, ідентифікаційний код: 34637483, договір оренди водного об'єкту та земель водного фонду від 22.01.2008 року за № 9, - недійсним з моменту укладення.

3 . Зобов'язати ГРОМАДСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ РИБАЛКІВ, місцезнаходження: 09183, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Франка, 3, ідентифікаційний код: 34637483, повернути в користування держави водний об'єкт та земельну ділянку земель водного фонду, загальною площею 7,409 га, у тому числі: водне дзеркало 6,459 га, землі під прибережною захисною смугою 0,95 га , що знаходяться в адміністративних межах Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

4 . Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, ідентифікаційний код: 19425498, в доход державного бюджету України, судовий збір у сумі 4379,18 грн. (чотири тисячі триста сімдесят дев'ять гривень 18 коп.).

5 . Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 21 липня 2014 року.