Рішення

від 21.07.2014 по справі 904/4409/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.14р. Справа № 904/4409/14

За позовом Спільного підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "КИПАРИС", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди землі від 25.01.2006 року

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Коляда О.О., довіреність б/н від 02.07.2014 р.

від відповідача: Лазуренко К.О., довіреність №4/10-637 від 18.12.2013 р.

Суть спору:

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "КИПАРИС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди землі, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Спільним підприємство з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "КИПАРИС" 25.01.2006 року, площею 0,5191, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 5, зареєстрованого в Дніпропетровському обласному управлінні земельних ресурсів 30.03.2006 року за № 040610400356.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач фактично припинив використовувати земельну ділянку з 01.06.2012 року - з дати продажу нерухомого майна, задля розташування якого було укладено договір землі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, відзив на позов не надав.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 09.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 17.07.2014 р.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.07.2014 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

25.01.2006 року між Спільним підприємством з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "КИПАРИС" (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) укладений Договір оренди землі (далі - Договір) та посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за зареєстровано в реєстрі за № 436.

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: бульвар Слави, 5 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:063:0167.

За умовами п. 1.2. Договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги).

Згідно п. 1. 3. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 30.11.05 №286/31.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка, загальна площею 0,5191 га.

Договір укладено на п'ятнадцять років (п. 3.1. Договору.)

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі зміни назви товариства, його юридичного статусу, придбання або відчуження будівель та споруд протягом місяця з моменту настання таких змін звернутися до міської ради для внесення відповідних змін у договорі оренди земельної ділянки.

Згідно п. 12.7. Договору визначено, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку є рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її виконанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 12.8. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.05.2014 надіслав відповідачу лист в якому повідомив, що СП з ІІ ТОВ "КИПАРИС" не здійснює підприємницьку діяльність на вказаному об'єкті нерухомого майна та не користується земельною ділянкою, тому просив підготувати додаткові угоди про розірвання Договорів оренди. Відповідач відповіді на лист не надав.

Таким чином, сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, у зв'язку з чим позивач просить розірвати Договір оренди землі, що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п."а", "е" ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно п. 7 ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 31 цього Закону).

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно з приписами ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.08.2013р. у справі № 18/5005/12936/2011.

Стаття 202 Господарський кодекс України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання.

Із наданих до матеріалів справи документів не вбачається, що позивач 13.07.2012 р. звертався до відповідача з заявою про надання згоди на вилучення з його користування зазначеної земельної ділянки так, як докази такої заяви та її надсилання на адресу відповідача у справі відсутні, що є порушенням п. 6.3. Договору.

Таким чином, позовні вимоги позивача про розірвання Договору оренди землі від 25.01.2006 р., у зв'язку з припиненням використання позивачем земельної ділянки з 01.06.2012 р., є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 Цивільного кодексу України: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право та ін.

Матеріали справи не містять посилань на фактичне порушення прав позивача з боку відповідача та доказів на підтвердження фактів порушення права.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов'язок доказування згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід віднести на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України "22 " липня 2014 р.