Рішення

від 14.07.2014 по справі 369/6094/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПАТ "Банк "Київська Русь"

Справа № 369/6094/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

за участю секретаря Ткачук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу Державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві, треті особи: Акціонерний банк «Київська Русь», ПАТ Комерційний банк «Надра» про виключення майна з-під арешту,-

, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу Державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві, треті особи: Акціонерний банк «Київська Русь», ПАТ Комерційний банк «Надра» про виключення майна з-під арешту.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 02 вересня 2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» було укладено кредитний договір №443/П/27/2008-840.

В якості забезпечення виконання зобов'язання по вказаному кредитному договору між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», того ж таки 02 вересня 2008 року було укладено Договір іпотеки №443/П/27/2008-840 посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером №8550 відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку, кадастровий номер 3222410600:01:005:0039 та земельну ділянку, кадастровий номер 3222410600:01:005:0065.

Також 02 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та позивачем було укладено Договір поруки, відповідно до умов пункту 1.1. якого, позивач поручалась перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» за належне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредиту на суму не більше ніж 78 461,20 доларів США (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят один долар США 20 центів), що відповідно до офіційного курсу НБУ на дату підписання договору поруки становило суму в розмірі 618 800,00 гривень (шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот гривень).

30 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» надіслав на адресу позивача досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до якої, позивачу було запропоновано протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання вимоги виконати зобов'язання взяті по договору поруки від 02 вересня 2010 року та сплатити 618 800,00 гривень (шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот гривень) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

31 січня 2014 року у зв'язку із виконанням частини зобов'язань за кредитним договором №443/П/27/2008-840 від 02 вересня 2008 року позивач ОСОБА_1 набула права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2, та уклала договір про відступлення прав за договором іпотеки №443/П/27/2008, відповідно до якого первісний кредитор Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» передав новому кредитору, тобто позивачу всю сукупність прав належних за договором іпотеки.

05 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін в договір іпотеки від 02 вересня 2008 року відповідно до умов якого було замінено сторону іпотекодержателя з третьої особи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на позивача ОСОБА_1

В подальшому позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача ОСОБА_2 з повідомленням про необхідність виконання зобов'язання в розмірі 618 800,00 гривень (шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот гривень), на що відповідач повідомив, що не в змозі виконати зобов'язання та повернути вказану суму у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

14 квітня 2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області розглянув цивільну справу № 369/2645/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Комерційний банк «Надра» про звернення стягнення на предмет іпотеки, у результаті чого суд виніс рішення, відповідно до якого суд вирішив позов задовольнити, та звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №443/П/27/2008-840 від 02.09.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2, шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0796 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянка площею 0,08 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 443/П/27/2008-840 від 02.09.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2, та договором поруки від 02.09.2010 року, укладеному між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 (надалі - «Земельні ділянки»); визнано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,0796 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

12 травня 2014 року представник позивача - ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності з метою проведення державної реєстрації права власності позивача на земельні ділянки, на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2014 подав до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління Київської області заяви (з додатками) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, 21 травня 2014 року представником позивача було отримано Рішення № 13186975 від 20 травня 2014 року та Рішення № 13192669 від 21 травня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вищезазначені земельні ділянки.

Дані рішення були мотивовані тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна було подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - в/32, виданої 27.02.2012 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві - на все нерухоме майно за попереднім власником - ОСОБА_2, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 24617423, виданої 08.04.2014 р., відділом примусового виконання рішень ДВС України, про арешт земельних ділянок.

Після отримання вищевказаних рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на земельні ділянки представник Позивача - ОСОБА_6 отримав Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із відомостями про існуючі види обтяжень на зазначені земельні ділянки.

У зв'язку з неможливістю для позивача реалізувати своє право власності на земельні ділянки, позивач змушена була звернутись до суду з даним позовом.

Тому просила виключити з-під арешту та зняти заборону на відчуження земельної ділянки площею 0,0796 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладеного Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 08 квітня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщуком В.В. в рамках виконавчого провадження № 24617423 та постановою про арешт на все нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження - в/32, виданої 27.02.2012 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві; виключити з-під арешту та зняти заборону на відчуження земельної ділянки площею 0,0800 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 08 квітня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщуком В.В. в рамках виконавчого провадження № 24617423 та постановою про арешт на все нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження - в/32, виданої 27.02.2012 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, згідно якої проти задоволення позову не заперечував, просив розглядати справу за йот відсутності.

Відповідач ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві в судове засідання свого представника не направили, подали до суду письмову заяву, де просили слухати справу за їх відсутності.

Представник відповідача відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служи України в судовому засіданні просила вирішити справу на розсуд суду та пояснила позицію щодо позову, а саме, що до них на виконання надійшов виконавчий лист №2-307/11 виданий 20.02.2012 року Святошинським районним судом на підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Горкун Н.М. від 27.02.2014 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 За таких обставин просили вирішити позов на розсуд суду, згідно вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи «Акціонерного банку «Київська Русь» у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву, де просив слухати справу за його відсутності.

Представник третьої особи «ПАТ Комерційного банку Надра» в судове засідання не з'явився, надали до суду заяву та письмові пояснення, згідно яких проти задоволення позову не заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 вересня 2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» було укладено кредитний договір №443/П/27/2008-840, що підтверджується вказаним договором №443/П/27/2008-840 від 02.09.2008 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язання по вказаному кредитному договору між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», того ж таки 02 вересня 2008 року було укладено Договір іпотеки №443/П/27/2008-840 посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером №8550 відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку, кадастровий номер 3222410600:01:005:0039 та земельну ділянку, кадастровий номер 3222410600:01:005:0065, про що свідчить вказаний договір іпотеки №443/П/27/2008-840 від 02.09.2008 року.

Також 02 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та позивачем було укладено Договір поруки, відповідно до умов пункту 1.1. якого, позивач поручалась перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» за належне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредиту на суму не більше ніж 78 461,20 доларів США (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят один долар США 20 центів), що відповідно до офіційного курсу НБУ на дату підписання договору поруки становило суму в розмірі 618 800,00 гривень (шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот гривень).

30 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» надіслав на адресу позивача досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до якої, позивачу було запропоновано протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання вимоги виконати зобов'язання взяті по договору поруки від 02 вересня 2010 року та сплатити 618 800,00 гривень (шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот гривень) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

31 січня 2014 року у зв'язку із виконанням частини зобов'язань за кредитним договором №443/П/27/2008-840 від 02 вересня 2008 року позивач ОСОБА_1 набула права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2, та уклала договір про відступлення прав за договором іпотеки №443/П/27/2008, відповідно до якого первісний кредитор Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» передав новому кредитору, тобто позивачу всю сукупність прав належних за договором іпотеки.

05 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін в договір іпотеки від 02 вересня 2008 року відповідно до умов якого було замінено сторону іпотекодержателя з третьої особи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на позивача ОСОБА_1, що підтверджується вказаним договором.

В подальшому позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача ОСОБА_2 з повідомленням про необхідність виконання зобов'язання в розмірі 618 800,00 гривень (шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот гривень), на що відповідач повідомив, що не в змозі виконати зобов'язання та повернути вказану суму у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Як встановлено судом згідно рішення від 14 квітня 2014 року Києво-Святошинського районного суду Київської області за № 369/2645/14-ц було звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №443/П/27/2008-840 від 02.09.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2, шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0796 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянка площею 0,08 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 443/П/27/2008-840 від 02.09.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2, та договором поруки від 02.09.2010 року, укладеному між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 (надалі - «Земельні ділянки»).; визнано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,0796 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

12 травня 2014 року представнику позивача - ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності з метою проведення державної реєстрації права власності позивача на земельні ділянки, на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2014 подав до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління Київської області заяви (з додатками) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, як вбачається з матеріалів справи 21 травня 2014 року представником позивача було отримано Рішення № 13186975 від 20 травня 2014 року та Рішення № 13192669 від 21 травня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вищезазначені земельні ділянки, що підтверджується вищезазначеними рішеннями за № 13186975 від 20 травня 2014 року та за № 13192669 від 21 травня 2014 року.

Як вбачається з вказаних рішень, вони були мотивовані тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна було подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - в/32, виданої 27.02.2012 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві - на все нерухоме майно за попереднім власником - ОСОБА_2, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 24617423, виданої 08.04.2014 р., відділом примусового виконання рішень ДВС України, про арешт земельних ділянок.

Після отримання вищевказаних рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на земельні ділянки представник позивача - ОСОБА_6 отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із відомостями про існуючі види обтяжень на зазначені земельні ділянки.

У зв'язку з неможливістю для позивача реалізувати своє право власності на земельні ділянки, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п. 2 ст. 114 ЦПК України, що визначає питання виключної підсудності, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У ч. 1 ст. 3 ЦПК України закріплено, що будь-яка заінтересована особа має право в порядку, визначеному законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому положенням ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено поняття пріоритету як переважного права однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно. Вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.

У зв'язку з цим, позивач ОСОБА_1 як Іпотекодержатель реалізувала своє переважне право на предмет іпотеки перед іншими кредиторами боржника - ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто земельні ділянки та отримала рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на земельні ділянки.

Однак, не зважаючи на вище викладене позивач ОСОБА_1 позбавлена змоги реалізувати своє право на земельні ділянки у зв'язку з тим, що на майно відповідач ОСОБА_2 на земельні ділянки були накладені арешти відповідачем відділом державної виконавчої служи Святошинського РУЮ у м. Києві та відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2014 року

Відповідно до ст. 25 ч. 2 Закону України "Про виконавче провадження " за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З наведеної норми вбачається, що такі дії державного виконавця не є обов"язком, а лише правом державного виконавця. Крім того закон не вимагає в такому випадку накладення арешту на все майно боржника, як було зроблено державним виконавцем. Вказана норма не має при застосуванні пріоритету перед іншими нормами цього ж закону і не може розглядатися та застосовуватися окремо від норм, які регулюють порядок зверенння стягнення на майно боржника, зокрема на майно, яке є предметом застави.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження " звернення стягенння на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідна норма закону вказує на те, що накладення арешту на майно боржника є стадією звернення стягнення на таке майно. Отже, винесенням постанови про накладення арешту на все майно відповідача ОСОБА_2, відділ ДВС Святошинського РУЮ в м. Києві фактично обмежив права позивача реалізувати своє переважне право на предмет іпотеки

Враховуючи зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм та рекомендацій Верховного суду України.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем, у тому числі, шляхом проведення опису майна боржника і накладання на нього арешту.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту.

З огляду на рекомендації, викладені у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вище перелічені правові норми та рекомендації Верховного суду України в розрізі наданих суду матеріалів, суд приходить до наступних висновків.

З огляду на зміст ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у спосіб звільнення майна з-під арешту передбачено захист прав лише власника арештованого майна, який, до того ж, повинен заявити і вимогу про визнання за ним права власності на арештоване майно.

Як встановлено судом право власності позивач ОСОБА_1 набула на підставі рішення Києво-Святошинького районного суду Київської області від 14.04.2014 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З урахуванням судової практики, висвітленої у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», у спосіб звільнення майна з-під арешту допускається захист прав також.

Зокрема, згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту і умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права на спірне майно та безпідставність накладення на нього арешту, а не намір набуття таких прав у майбутньому.

А отже, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу Державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві, треті особи: Акціонерний банк «Київська Русь», ПАТ Комерційний банк «Надра» про виключення майна з-під арешту суд знаходить таким, що підлягає задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на рекомендації, викладені у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» та у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, відповідно до ст.ст. 3, 15, 16, 328, 398 ЦК України, ст.ст. 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. 3, 4, 10, 11, 15, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу Державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві, треті особи: Акціонерний банк «Київська Русь», ПАТ Комерційний банк «Надра» про виключення майна з-під арешту -задовольнити.

Виключити з-під арешту та зняти заборону на відчуження земельної ділянки площею 0,0796 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 08 квітня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщуком В.В. в рамках виконавчого провадження № 24617423 та постановою про арешт на все нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження - в/32, виданої 27.02.2012 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві;

Виключити з-під арешту та зняти заборону на відчуження земельної ділянки площею 0,0800 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222410600:01:005:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 08 квітня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщуком В.В. в рамках виконавчого провадження № 24617423 та постановою про арешт на все нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження - в/32, виданої 27.02.2012 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.

Суддя А.Я.Волчко