Ухвала

від 10.07.2014 по справі 826/3738/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3738/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК» (надалі за текстом - «ТОВ «Нафогаз ТЕК») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172201 від 22.01.2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 993 887 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000182201 від 22.01.2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 866 881 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що між «Нафтогаз ТЕК» та ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» укладено договори № 30/12-10 від 30.12.2010 р., № 21/07-11 від 21.07.2011 р., № 07/04-11 від 07.04.2011 р., № 07/2-11/1 від 07.02.2011 р., №18/01-11 від 18.01.2011 р.

За умовами цих договорів та додаткових угод до них ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» зобов'язалось: виконати роботи по розробці проектної документації на модернізацію зливно-наливної естакади бази палива локомотивного депо Волноваха; виконати роботи з розробки технічного завдання та виготовленню проектної документації на комплекс автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення на об'єктах, визначених замовником; здійснити поставку обладнання, комплектуючих до нього, кабельної продукції, тощо; надати послуги з вивчення ринку України на предмет передачі даних через GPRS-з'єднання мобільними операторами України, впровадження та супроводження технології GPRS в діяльності компанії «Нафтогаз ТЕК», а позивач - прийняти і оплатити ці роботи, товари та послуги.

Відповідно до договорів № СПА 23/02-04-2012 від 23.04.2012 р., №16/04-2012 від 16.04.2012 р., ТОВ «НД Сервіс» взяло на себе зобов'язання: з виконання для ТОВ «Нафтогаз ТЕК» підготовчих робіт та робіт по встановленню і налаштуванню обладнання, яке поставляється на АЗС замовника; виконання допроектної експертизи об'єктів.

Розрахунки за договорами позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

У період з 16.12.2013 р. по 20.12.2013 р. посадовцями державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Дніпровському районі») проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Нафтогаз ТЕК» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» за червень, жовтень 2011 р. та ТОВ «НД Сервіс» за червень-липень 2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 2156/26-53-22-01-21/36972537 від 27.12.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» та ТОВ «НД Сервіс».

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

За даними акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03.08.2012 р. ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» відсутнє за місцезнаходженням.

Також, актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 01.10.2011 р. встановлено, що у акціонерного товариства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 25.01.2013 р. стосовно ТОВ «НД Сервіс» порушено провадження у справі про банкрутство.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про те, що позивачем документально не підтверджено реальність господарських операцій з цими контрагентами.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172201 від 22.01.2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 993 887 грн., у тому числі 766 935 грн. за основним платежем та 226 952 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000182201 від 22.01.2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 866 881 грн., у тому числі 644 903 грн. за основним платежем та 221 978 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про порушення ТОВ «Нафтогаз ТЕК» встановленого порядку формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з не доведеністю позивачем реальності виконання робіт, надання послуг та постачання товарів ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» та ТОВ «НД Сервіс».

Судова колегія знаходить, що наведений висновок окружного адміністративного суду є обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підставі договорів № 30/12-10 від 30.12.2010 р., № 21/07-11 від 21.07.2011 р., № 07/04-11 від 07.04.2011 р., № 07/2-11/1 від 07.02.2011 р., №18/01-11 від 18.01.2011 р., укладених з ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання», позивач включив 1 633 206 грн. до складу валових витрат та 272 201 грн. - до податкового кредиту.

Водночас на підтвердження факту виконання робіт та поставки товарів позивачем було надано: за договором № 21/07-11 від 21.07.2011 р. копії актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 78 900 грн. та копії податкових накладних на загальну суму 51 200 грн.; за договором № 07/04-11 від 07.04.2011 р. копії видаткових накладних на загальну суму 37 726 грн., податкову накладну на загальну суму 600 000 грн. та актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 78 900 грн.; за договором №30/12-10 від 30.12.2010 р. копії актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 149 880 грн. та податкової накладної на суму 51 300 грн.; за договором №18/01-11 від 18.01.2011 р. копії актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 560 000 грн. та податкових накладних на суму 560 000 грн.

Крім того, ТОВ «Нафтогаз ТЕК» на надано передбачених умовами договорів обов'язкових додатків до них із зазначенням переліку товарів, технічних паспортів, умов гарантійного обслуговування, керівництв з експлуатації, науково-технічних, економічних та інших вимог до проектної документації.

Суд попередньої інстанції також вірно звернув увагу на той факт, що згідно договору №18/01-11 від 18.01.2011 р. ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» зобов'язалось надати позивачеві послуги з вивчення ринку України на предмет передачі даних через GPRS-з'єднання мобільними операторами України, впровадження та супроводження технології GPRS в діяльності компанії «Нафтогаз ТЕК» на загальну суму 1 800 000 грн.

Також сторони за цим договором визначили, що вивчення GPRS-покриття України буде здійснюватись у 24-х областях України та у АР Крим.

Згідно наданих позивачем копій актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних вартість названих послуг склала 560 000 грн.

Однак, GPRS (пакетний радіозв'язок загального користування) - це надбудова над технологією мобільного зв'язку стандарту GSM, яка дає змогу здійснювати пакетну передачу даних.

Тобто, служба передачі даних GPRS надбудовується над існуючою сіткою GSM і, відповідно, дані про неї перебувають у вільному доступі на веб-сторінках телекомунікаційних операторів.

Наведене не дає підстав для висновку, що господарська операція з купівлі зазначених послуг була спрямована на отримання прибутку, а мала не меті виключно безпідставне збільшення валових витрат та податкового кредиту.

На підтвердження реальності договору № СПА 23/02-04-2012 від 23.04.2012 р., укладеного з ТОВ «НД Сервіс», ТОВ «Нафтогаз ТЕК» надано 8 податкових накладних.

Однак, жодна з них не містить відомостей про те, що її було видано на підставі названого договору.

Так, одна з них виписана відповідно до договору № 000002 від 19.04.2012 р., 5 - відповідно до договору № 000084 від 14.06.2012 р. та 1 - відповідно до договору № 2 від 23.07.2012 р.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Ухвала складена в повному обсязі 17 липня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мельничук В.П.