Постанова

від 22.07.2014 по справі 925/652/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 925/652/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.07.2014 року по справі № 925/652/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" на рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.06.2014 року) по справі № 925/652/14 (суддя - І.І.Гура)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-

комерційне підприємство "СПЕКТР"

до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче

підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

про стягнення 375 471,27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СПЕКТР" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", у якому просить стягнути 338 936,10 грн. заборгованості по договору від 08.01.2013 року № 2, 7 433,2 грн. три проценти річних, 23 135,75 грн. пені, 5 966,22 грн. інфляційних, а всього - 375 471,27 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.05.2014 року у справі № 925/652/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СПЕКТР" - 338 936,10 грн. заборгованості, 7 433,20 грн. три проценти річних, 23 135,75 грн. пені, 5 966,22 грн. інфляційних та 7 509,43 грн. судового збору.

Відмовлено публічному акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач, публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким розстрочити на 18 місяців виконання рішення суду.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач не має можливості здійснювати розрахунок у зв'язку з погіршенням фінансової ситуації підприємства, несвоєчасним бюджетним відшкодуванням та заборгованістю інших підприємств відповідачу.

Представник відповідача був присутній в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2014 року скасувати рішення та прийняти нове, яким розстрочити на 18 місяців виконання рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2014 року по справі № 925/652/14 - слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР" (постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (покупець, відповідач), було укладено договір поставки № 2 (договір, а.с. 11-14).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю запчастини, далі іменуються товар, а покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по ціні, вказаній в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1. договору, а.с. 16-17).

Ціни на товар вказані в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору (п.2.1. договору).

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 3.1. договору зазначено, що покупець, на основі виставленого постачальником рахунку, здійснює передплату в розмірі 30 % від вартості товару. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем на протязі 5 банківських днів після отримання товару.

В разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець виплачує постачальнику за кожен день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (п.6.1 договору).

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У п. 10.1 зазначено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року.

На виконання умов договору сторонами були підписані додатки до договору (специфікації), № 3 від 08.07.2013 року на суму 324 668,10 грн. та № 4 від 13.08.2013 року на суму 74 268,00 грн. (а.с. 16-17).

Позивач виготовив та передав уповноваженому представнику відповідача товар, на загальну суму 398 936,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № 428 від 09.07.2013 року на сум 324 668,10 грн. та № 669 від 09.10.2013 року на суму 74 268,00 грн. (а.с. 18-19).

Однак, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару на суму 60 000,00 грн., платіжне доручення № 3347 від 21.10.2013 року у розмірі 10 000,00 грн., платіжне доручення № 4365 від 13.12.2013 року у розмірі 40 000,00 грн., платіжне доручення № 505 від 12.02.2014 року у розмірі 10 000,00 грн. (а.с. 20-22).

Листом від 25.11.2013 року вих. № 34-4.2/364 відповідач запропонував позивачу, в зв'язку з тяжким фінансовим становищем, графік погашення кредиторської заборгованості, однак зазначений лист залишено без відповіді (а.с. 23).

Після чого 18.12.2013 року за вих. № 26 позивач направив відповідачу вимогу, в якій вказав, що з метою недопущення погіршення ділових та господарських відносин, що склалися між підприємствами, на протязі 7 днів з моменту отримання даної вимоги вимагаємо погасити існуючу заборгованість по договору, яка станом на 18.12.2013 року становить 348 936,10 грн. Також в даній вимозі було повідомлено, що три відсотки річних від простроченої суми та інфляційне збільшення суми боргу становить більше 34 000,00 грн. (а.с. 24).

У відповідь на вимогу відповідач написав лист 30.12.2013 року за вих. № 34-4.2/399, в якому останній підтвердив, що станом на 30.12.2013 року у їхнього підприємства дійсно існує заборгованість перед постачальником на суму 348 936,10 грн. Це пов'язано з загальним погіршенням фінансового становища, а також з тим, що умови оплати з їхніми замовниками передбачають відстрочку платежу за виготовлену продукцію до 90 календарних днів з моменту його отримання на склад замовника. Вони вживають всіх заходів для погашення існуючої заборгованості перед постачальником згідно запропонованого графіку. Зобов'язувався ввійти в графік в січні місяці 2014 року (а.с. 25).

У зв'язку з не оплатою боргу станом на квітень 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СПЕКТР" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", у якому просить стягнути 338 936,10 грн. заборгованості по договору від 08.01.2013 року № 2, 7 433,2 грн. три проценти річних, 23 135,75 грн. пені, 5 966,22 грн. інфляційних, а всього - 375 471,27 грн.

За умовами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи строки оплати встановлені в договорі, з огляду на те, що об'єми робіт по договору фактично виконані позивачем та прийняті відповідачем на підставі підписаних обома сторонами видаткових накладних, строк оплатити виконаних позивачем робіт настав.

Однак, зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт у строк встановлений договором, відповідачем не виконано.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 338 936,10 грн., а тому місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині.

Крім основаного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23 135,75 грн. пені, яка нарахована за період з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року по кожному простроченому платежу окремо.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1. договору в разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець виплачує постачальнику за кожен день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія апеляційного суду, перевіривши нарахування розміру пені позивачем, прийшла до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення пені з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у розмірі 23 135,75 грн.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 7 433,2 грн. 3% річних та 5 966,22 грн. збитків від інфляції нарахованих у період з 16.07.2013 року по 31.03.2014 року по кожному простроченому платежу окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 7 433,2 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 966,22 грн.

Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення, колегія суддів приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17 жовтня 2012 року, у застосуванні приписів статті 121 ГПК України господарським судам необхідно мати на увазі таке. Господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як було зазначено вище, листом від 25.11.2013 року вих. № 34-4.2/364 відповідач запропонував позивачу, в зв'язку з тяжким фінансовим становищем, графік погашення кредиторської заборгованості, а саме: останній зобов'язувався погашати борг з січня 2014 року по червень 2014 року, однак жодного платежу терміном до розгляд справи в апеляційній інстанції здійснено не було (а.с. 23).

Отже, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником не надано. Боржником не наведені конкретні обставини, що мають відношення до виконання зобов'язань перед позивачем, його майнового стану та які б підтверджували неможливість виконання рішення суду без розстрочення та відсутності інших джерел надходження коштів. Крім того, скаржником не надано доказів реальності погашення боргу у вказаний скаржником строк, оскільки останній просив суд розстрочити виконання рішення з червня 2014 року по листопад 2015 року, однак доказів сплати боргу за червень липень до суду не надано.

За таких обставин розстрочка виконання рішення у справі № 925/652/14 є неможливою.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2014 року у справі № 925/652/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" на рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2014 року по справі № 925/652/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2014 року по справі № 925/652/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/652/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов