Ухвала

від 22.07.2014 по справі 826/4710/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4710/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Ед Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 №0006402240, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.05.2013 року № 0006402240.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2013 року № 0006402240.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мастер Ед Україна» код за ЄДРПОУ 36049559 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Тисс-Студія» (код ЄДРПОУ 35208473) за період червень 2011 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за червень встановлено завищення ТОВ «Мастер Ед Україна» податкового кредиту на суму 205 262,00 грн.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 11.04.2013 р. № 1054/2240/36049559, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Мастер Ед Україна» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає (підлягала) сплаті за червень 2011 року на суму 205 262,00 грн.

При цьому, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що, як зафіксовано в акті перевірки від 11.04.2013 р. № 1054/2240/36049559, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2011 року не встановлено їх заниження (завищення), що фактично суперечить вищезазначеним висновкам податкового органу.

Зазначені порушення, обґрунтовані з боку відповідача наявністю порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача - ТОВ «Тисс-Студія», - зафіксованих в довідці про результати зустрічної звірки ТОВ «Тисс-Студія» (код за ЄДРПОУ 35208473) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Адпро» (код ЄДРПОУ 34291340), ТОВ «Аудторг Медіа» (код ЄДРПОУ 32000331), ТОВ «Мастер ЕД Україна» (код ЄДРПОУ 36049559) їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року, складеної ДПІ у Дніпровському районі м. Києві від 20.01.12 р. за № 151/23-621/352084731.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені між ТОВ «Мастер ЕД Україна» та ТОВ «Тисс-Студія», здійснені без мети настання реальних наслідків, а, отже, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування податкового кредиту.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 11.04.2013 р. № 1054/2240/36049559, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 року №0006402240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 205 262,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим п. документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 р. та втратив чинність 16 грудня 2011 р., а, відтак, діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку № 969 встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку № 969).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), що не підтверджено податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, взаємовідносини позивача з ТОВ «Тисс-Студія» ґрунтувалися на договорі про надання рекламних послуг по розміщенню зовнішньої реклами від 02.06.2011 р. № 02/06/11, за умовами якого, Агенція (ТОВ «Тисс-Студія») приймає на себе зобов'язання самостійно або з залученням субпідрядника (на підставі раніше укладених договорів) професійно і якісно провести Рекламну(і) кампанію(ї) інтересах Замовника (позивача) на умовах, передбачених даним Договором, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити послуги Агенції. Агенція приймає на себе зобов'язання по Технічному обслуговуванню Рекламоносіїв до закінчення терміну Рекламної кампанії. Послуги вважаються наданими з моменту підписання Акта прийому-передачі послуг (п.2.4. Договору).

Також до матеріалів справи додано Додатки №1-11 до Договору № 02/06/11 від 02.06.2011 р.,зміст яких вірно та в повному обсязі досліджено судом першої інстанції.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, позивачем надані суду первинні документи, які містяться в матеріалах справи, а саме: рахунки на оплату постачальника; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за розміщення реклами у червні 2011 року; податкові накладні.

Оплата послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім зазначених первинних документів, для підтвердження реальності взаємовідносин позивача з ТОВ «Тисс-Студія» по виконанню умов договору про надання рекламних послуг по розміщенню зовнішньої реклами від 02.06.2011 р. № 02/06/11 (з урахуванням додатків до Договору), позивачем надані суду фото-звіти про надані послуги з розміщення зовнішньої реклами відповідно до додатків 1-11 до Договору № 02/06/11 від 02.06.2011 р., а також докази подальшої реалізації наданих ТОВ «Тисс-Студія» послуг іншим контрагентам.

На момент укладання вищезазначеного договору (з урахуванням додатків до нього) та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказаними вище доказами, в тому числі первинними документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується виконання сторонами - позивачем та його контрагентом, умов договору про надання рекламних послуг по розміщенню зовнішньої реклами від 02.06.2011 р. № 02/06/11 (з урахуванням додатків до Договору), відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з ТОВ «Тисс-Студія».

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені належним чином укладеним договором та додатками до нього, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також операції позивача з ТОВ «Тисс-Студія», здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегією суддів звернуто увагу і на те, що позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Відносно висновків апелянта, викладених в акті перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивача, доводи відповідача, сформовані на підставі довідки про результати зустрічної звірки ТОВ «Тисс-Студія» (код за ЄДРПОУ 35208473) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Адпро» (код ЄДРПОУ 34291340), ТОВ «Аудторг Медіа» (код ЄДРПОУ 32000331), ТОВ «Мастер ЕД Україна» (код ЄДРПОУ 36049559) їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року, складеної ДПІ у Дніпровському районі м. Києві від 20.01.12 р. за № 151/23-621/352084731, оскільки, інформація, викладена в ній, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Однак, апеляційний суд, з урахуванням того, що податковим органом не представлено допустимих доказів визнання укладених з контрагентами правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «...при кваліфікації правочинів за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не вказано про наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Тисс-Студія».

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин скаржника в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо перевірки такого контрагента, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.07.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: М.І. Кобаль

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.