Постанова

від 22.07.2014 по справі 826/2943/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2943/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю " АСТЕЛІТ " на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю " АСТЕЛІТ " до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2014 №0000144230, №0000164230, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «АСТЕЛІТ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2014 року № 0000144230, № 0000164230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про правильність висновків акту про результати позапланової виїзної перевірки TOB «АСТЕЛІТ» та нікчемність угоди з ним по ланцюгу посередників.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції з матеріалів справи вірно встановлено, що на підставі наказу від 09 грудня 2013 року № 807 та направлення від 09 грудня 2013 року № 665 Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» (код за ЄДРПОУ 22859846) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «РДІ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 32708050) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами проведення якої складено акт від 10 січня 2014 року № 1/4210/22859846.

В ході перевірки контролюючим органом встановлені порушення позивачем наступних вимог, зокрема:

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «АСТЕЛІТ» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 14 488 083 грн., в тому числі: 1 квартал 2011 року в сумі 1 145 480 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 2 457 444 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1 361 862 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 5 605 004 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 3 918 293 грн.;

- пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «АСТЕЛІТ» завищено податковий кредит на загальну суму 2 607 025 грн., в тому числі: за лютий 2011 року в сумі 206 890 грн., за квітень 2011 року в сумі 237 105 грн., за травень 2011 року в сумі 203 185 грн.. за червень 2011 року в сумі 3 586 грн., за вересень 2011 року в сумі 243 134 грн., за жовтень 2011 року в сумі 263 352 грн., за листопад 2011 року в сумі 258 512 грн., за грудень 2011 року в сумі 485 630 грн., за січень 2012 року в сумі 254 437 грн., за лютий 2012 року в сумі 206 835 грн., за березень 2012 року в сумі 244 386 грн.

15 січня 2014 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення (вих. № 201) на акт перевірки від 10 січня 2014 року № 1/4210/22859846, за результатами розгляду яких рішенням від 21 січня 2014 року № 1699/10/42-334 відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

23 січня 2014 року Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП, на підставі Акта перевірки від 10 січня 2014 року № 1/4210/22859846 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «П» № 0000164230, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ та відповідно до пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, ТОВ «АСТЕЛІТ» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 487 083 грн.00 коп.;

- форми «Р» № 0000144230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та відповідно до пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АСТЕЛІТ» за платежем: податок на додану вартість - 14010100, на загальну суму 3 096 098,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 607 025,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 489 073,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 20 лютого 2014 року № 3334/6/99-99-10-01-15 скаргу ТОВ «АСТЕЛІТ» залишило без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000144230, № 0000164230 - без змін.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно з підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Даючи правову оцінку діям відповідача та обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо питання правомірності/неправомірності невизнання відповідачем податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача стала постанова слідчого від 14 жовтня 2013 року про призначення виїзної документальної перевірки ТОВ «АСТЕЛІТ» (код за ЄДРПОУ 22859846) по взаємовідносинам з ТОВ «РДІ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 32708050) за 2011-2012 роки щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, прийнята в рамках кримінального провадження № 32012110000000103, порушеного щодо службових осіб ТОВ «РДІ ЛТД» (код за ЄДОПОУ 32708050) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що між ТОВ «АСТЕЛІТ» та ТОВ «РДІ ЛТД» були укладені такі договори, як:

- договір на послуги супроводження та утримання сайтів від 01 вересня 2009 року № АТ09- USE-629;

- договір з підтримки мереж радіозв'язку від 01 жовтня 2010 року № АТ10UMA2532;

- договір на послуги супроводження сайтів від 01 жовтня 2010 року № АТ10USE2533;

- договір про технічне обслуговування та експлуатацію обладнання ТОВ «АСТЕЛІТ» від 11 квітня 2011 року №АТ11USE1043.

Окрім цього, з акту перевірки вбачається, що при виконанні вищевказаних договорів ТОВ «РДІ ЛТД» залучало до виконання робіт та надання послуг для ТОВ «АСТЕЛІТ» наступні підприємства: ТОВ «НВСП «Магнолія» (код за ЄДРПОУ 36821166), ТОВ «АЛЬКОР-НИК» (код за ЄДРПОУ 37278998), ТОВ «АЛЬФА-К» (код за ЄДРПОУ 35817379), ТОВ «Центргаз» (код за ЄДРПОУ 31946188).

При цьому, відповідач вважає, що вказані договори укладені позивачем з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків мають ознаки нереальності здійснення.

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що операції TOB «РДІ» на сайтах TOB «АСТЕЛІТ» відповідно до договорів здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, вони є реальними та відповідають дійсному економічному змісту і підтверджуються наведеними нижче документами, наданими в ході перевірки та до матеріалів справи:

- детальними актами виконаних робіт;

- детальними звітами TOB «РДІ» про виконані роботи;

- матеріалами з автоматизованих систем TOB «АСТЕЛІТ» про роботи, здійснювані на об'єктах, що обслуговувались TOB «РДІ»;

- видатковими накладними про відвантажені TOB «АСТЕЛІТ» TOB «РДІ» запасні частини та матеріали для своєчасного і повного виконання робіт TOB «РДІ» та довіреностями посадових осіб TOB «РДІ» на отримання зазначених матеріалів та запасних частин від TOB «АСТЕЛІТ»;

- копіями податкових накладних;

- копіями підготовлених TOB «РДІ ЛТД» Робочих проектів Установки автоматичного аерозольного пожежогасіння та Робочих проектів Будівництва мережі оператора TOB «АСТЕЛІТ» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту DCS-1800/GSM-900;

- копіями Договорів про технічне забезпечення електропостачання споживача, Договорів оренди нерухомого індивідуально визначеного майна, Договорів про надання послуг, про встановлення сервітуту, які укладалися працівниками TOB «РДІ ЛТД» від імені TOB «АСТЕЛІТ», та довіреностей на праве укладати угоди від імені TOB «АСТЕЛІТ»;

- копіями поданих працівниками TOB «РДІ ЛД» довіреностей та заяв про злочин, поданих до правоохоронних органів у зв'язку з крадіжкою обладнання з майданчиків, де розташовані базові станції TOB «АСТЕЛІТ»;

- копією Довідки про відсутність заборгованості з податків та зборів (обов'язкових платежів) та Довідки про відсутність заборгованості за страхувальником, наданих під час проведення тендеру, зокрема на обслуговування базових станцій TOB «АСТЕЛІТ» та підтримки сайтів;

- копіями Ліцензії на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, Дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, Дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, Ліцензії на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів, Свідоцтва про атестацію;

- проміжними звітами про додатково виконані роботи

- копіями звітів, які відповідно до законодавства надсилалися TOB «РДІ ЛТД» до Пенсійного фонду України і де була відображена кількість працівників;

- копіями сертифікатів/свідоцтв про проходження спеціального навчання працівниками TOB «РДІ ЛТД»;

- узгодженими TOB «АСТЕЛІТ» та TOB «РДІ ЛТД» Планами на проведення обслуговування AMC, Планами планово-попереджувальних робіт на сайтах TOB «Астеліт».

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує на те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Відтак, вказані вище первинні документи цілком відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Також, колегією суддів звернуто увагу на той факт, що відповідно до даних Державного Реєстру розмір внеску до статутного фонду TOB «РДІ ЛТД» складає 1 372 172,40 гривень, що опосередковано підтверджує факт, що товариство було створено для реального ведення господарської діяльності (роздруківка є у матеріалах справи).

Разом з тим, даючи оцінку інформації, надану Державною прикордонною службою України, про те, що після 12.07.2011р. громадянин ОСОБА_6 в Україні не перебував, і наявність документів, підписаних ним після зазначеної дати, суд першої інстанції поставив під сумнів можливість підписання директором таких документів.

Однак, як вбачається з журналу судового засідання Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2014 року (Т.3 а.с.22-24), судом першої інстанції із показань свідка ОСОБА_4 встановлено, що від імені TOB «РДІ ЛТД» фінансово-господарські документи вправі були підписувати директор ОСОБА_6 (як керівник) та виконавчим директором ОСОБА_4 на підставі довіреності, копія якої наявна в матеріалах справи, з огляду на що, суд апеляційної інстанції вважає, що первинні документи підписані уповноваженою особою, оскільки ОСОБА_4 на момент підписання таких була посадовою особою позивача з правом підпису таких первинних документів.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, податковим органом поставлена під сумнів реальність вчинення господарських операцій з придбання послуг ТОВ «АСТЕЛІТ» через, по-перше, неможливість проведення зустрічної звірки (про що було складено Акти про неможливість проведення зустрічної звірки) контрагента TOB «РДІ ЛТД», який надавав послуги TOB «АСТЕЛІТ», щодо його господарських відносин з третіми особами, та, по - друге, матеріали кримінальної справи №32012110000000103, порушеної за ознаками ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 КК України за фактами ухилення від сплати податків.

Даючи правову оцінку обставинам справи щодо неможливості проведення зустрічної звірки (про що податковим органом було складено Акти про неможливість проведення зустрічної звірки), колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Наголошуючи на неможливості проведення зустрічних звірок, огляду первинних документів фінансово-господарської діяльності TOB «РДІ ЛТД» з TOB «Центргаз», TOB «Алькор-НИК», TOB «Альфа-K», TOB «НВСП «Магнолія», суд першої інстанції помилково погодився з висновком податкового органу, що TOB «АСТЕЛІТ» є вигодонабувачем по всьому ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

При цьому, колегія суддів зазначає, зустрічна звірка стосувалася не безпосереднього постачальника послуг - TOB «РДІ ЛТД», а контрагентів постачальника послуг, тобто третіх осіб, з якими TOB «АСТЕЛІТ» не мало взаємовідносин; більш того, будь-яких доказів, що такі треті особи надавали послуги TOB «АСТЕЛІТ», матеріали справи не містять.

Крім того, такий висновок не ґрунтується на вивченні первинних документів TOB «РДІ ЛТД» з TOB «Центргаз», TOB «Алькор-НИК», TOB «Альфа-K», TOB «НВСП«Магнолія», завдяки чому можна встановлювати факт надання послуг зазначеними контрагентами TOB «РДІ ЛТД» нібито на користь TOB «Астеліт» в рамках договорів AT11USE1043 від 01.04.2011 р., AT10UMA2532 від 01.10.2010; AT09USE629 від 01.09.2009р., AT10USE2533 від 01.10.2010р., укладених між TOB «РДІ ЛТД» та TOB «АСТЕЛІТ».

Натомість, дослідивши зміст зазначених вище договорів, колегією суддів встановлено, що укладені між TOB «АСТЕЛІТ» та TOB «РДІ ЛТД» містять пряму заборону залучення третіх осіб для надання послуг без письмової згоди TOB «АСТЕЛІТ».

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «АСТЕЛІТ» таку згоду надавало, більш того, підтверджують, що усі послуги для TOB «АСТЕЛІТ» надавав саме контрагент - TOB «РДІ ЛТД».

Станом на дату вчинення та виконання спірних правочинів безпосередній контрагент TOB«АСТЕЛІТ» - TOB «РДІ» було зареєстрованим належним чином суб'єктом господарювання, відомості про нього були внесені до ЄДРПОУ, установчі та реєстраційні документи не було визнано недійсними.

Відповідно п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у випадках, визначених у цьому Кодексу.

Станом на дату вчинення та виконання спірних правочинів, TOB «РДІ» було чинним платником ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ було скасовано 05.12.2013 року у зв'язку із ліквідацією підприємства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що TOB «РДІ» було належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання, наділеним цивільною правосуб'єктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, який правомірно виписував та надавав позивачу податкові накладні.

Усі договори між TOB «АСТЕЛІТ» та TOB «РДІ ЛТД» є чинними та не визнавались недійсними в судовому порядку.

Сам зміст укладених правочинів повністю відповідає чинному законодавству та моральним засадам суспільства, а також характеру статутної діяльності TOB «АСТЕЛІТ», що провадиться з метою отримання прибутку, оскільки TOB «Астеліт» є оператором телекомунікацій - суб'єктом господарювання, який має право (ліцензії та дозволи) на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, в тому числі надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку.

Проаналізувавши обставини справи у взаємозв'язку з наданими позивачем первинними документами, які підтверджують реальність проведених господарських операцій та їх товарний характер, у колегії суддів є підстави вважати, що внаслідок проведення вищевказаних операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат).

Колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, тощо не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Щодо тверджень податкового органу про наявність матеріалів кримінальної справи №32012110000000103, порушеної за ознаками ч. 2 ст. 205, ч. 5 спи 27, ч. З ст. 212 КК України за фактами ухилення від сплати податків, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Ретельно дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що кримінальна справа №32012110000000103 була порушена не щодо конкретних осіб, а за фактом ухилення від сплати податків, тому висновок суду першої інстанції про порушення кримінальної справи саме щодо службових осіб TOB «РДІ ЛТД» необґрунтований і у матеріалах справи не міститься жодного доказу цьому на підтвердження.

Крім того, на момент розгляду справи в апеляційному суді, у матеріалах справи відсутні докази наявності обвинувального висновку або вироку щодо наслідків досудового розслідування кримінального провадження №32012110000000103.

Натомість у матеріалах справи є постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб TOB «АСТЕЛІТ» складу кримінального порушення, передбаченого ч.1 та ч.2 статті 212 КК України, винесена 01.04.2014р Старшим слідчим першого відділу кримінальних розслідувань Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м.Києві лейтенантом податкової міліції Сафіним Р.І.

Так, досудовим розслідуванням було встановлено, що «на виконання умов договору підприємство TOB «АСТЕЛІТ» отримало послуги від TOB «РДІ ЛТД», про що свідчать первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. ... Первинні документи бухгалтерського обліку TOB «АСТЕЛІТ» по взаємовідносинах з ... TOB «РДІ ЛТД» повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів підприємства TOB «АСТЕЛІТ», є первинними документами в розумінні закону, а відтак у TOB «АСТЕЛІТ» були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з .. TOB «РДІ ЛТД»».

Також у матеріалах справи наявна відповідь Прокуратури м. Києва, якою суд повідомляється, що зазначена Постанова про закриття кримінального провадження прокуратурою не була скасована.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, з урахуванням того, що податковим органом не представлено допустимих доказів визнання укладених з контрагентами правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «...при кваліфікації правочинів за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників не надано доказів про наявність вироку суду відносно посадових осіб TOB «РДІ ЛТД».

Податковий орган помилково ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо перевірки такого контрагента, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі порушення контрагентами по ланцюгу постачання послуг чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для таких платників податків, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, перевірка, на підставі якої позивачу донараховано податкові зобов'язання за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, призначена на виконання постанови старшого постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14 жовтня 2013 року про призначення виїзної документальної перевірки ТОВ «АСТЕЛІТ» (код за ЄДРПОУ 22859846) по взаємовідносинам з ТОВ «РДІ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 32708050) за 2011-2012 роки щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, прийнята в рамках кримінального провадження № 32012110000000103, порушеного щодо службових осіб ТОВ «РДІ ЛТД» (код за ЄДОПОУ 32708050) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на момент виникнення спірних правовідносин не конкретизували коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відтак відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України на момент прийняття податкового повідомлення-рішення врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Виходячи з цього, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 23 січня 2014 року №0000144230 та №0000164230 було прийнято на підставі акта перевірки, призначеної відповідно до постанови старшого постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14 жовтня 2013 року та відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України.

Докази набрання законної сили відповідного рішенням суду в кримінальній справі у матеріалах справи відсутні, і відповідачем такого не надано.

Відтак, з огляду на те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2014 року №0000144230 та №0000164230.

Відповідно до положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв'язку з чим вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо передчасності винесення спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на приписи п. 86.9 Податкового кодексу України, оскільки складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2014 №0000144230, №0000164230 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 23 січня 2014 року №0000144230 та №0000164230.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: М.І. Кобаль

І.Й.Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.