Рішення

від 15.07.2014 по справі 922/2498/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 922/2498/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Новаторінвест", м. Запоріжжя до ФОП ОСОБА_1, м. Красноград про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Шафранський Ю.С., директор, ОСОБА_3, свідоцтво НОМЕР_2 від 09.12.11р.;

відповідача - ОСОБА_4, дов. б/н від 20.06.14р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача збитки в розмірі вартості товару на суму 20 550,00 доларів США, сплачену суму за перевезення вантажу в розмірі 15 000,00грн., штраф за запізнення на місце розвантаження за 30 діб в розмірі 1 500,00 євро, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за заявкою-договором № 00019 від 01.03.14р.

Також позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог та на все рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу або знаходиться у третіх осіб; до вирішення справи по суті заборонити відповідачу або третім особам розпоряджатись рухомим та нерухомим майном, яке належить відповідачу на праві власності або знаходиться у третіх осіб. Посилаючись на складний матеріальний стан, позивач просить розглянути дану заяву за відсутності доказів сплати судового збору, а питання про стягнення цього збору вирішити під час прийняття рішення у справі.

В судовому засіданні 07.07.14р., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.07.14р. Після перерви судове засідання продовжено.

Представник позивача 07.07.14р. звернувся до суду з заявою, в якій просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Форус Україна". У зв'язку з відмовою позивача від заявленого клопотання (заява за вх.№ 24336 від 15.07.14р.), заява про залучення до участі у справі ТОВ "Форус Україна" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом не розглядається.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував частково, просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення збитків в розмірі вартості товару.

07.07.14р. відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд залучити до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ "Форус Україна". В судовому засіданні 15.07.14р. представник відповідача відмовився від цього клопотання та просить суд його не розглядати.

Суд приймає дану відмову відповідача та не здійснює розгляд раніше заявленого ним клопотання про залучення ТОВ "Форус Україна" в якості другого відповідача у справі, оскільки це відповідає чинному законодавству та не порушує процесуальні права сторін.

15.07.14р. представник позивача звернувся до суду з заявою про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі вартості товару на суму 20 550,00 доларів США та штрафу за запізнення на місце розвантаження в розмірі 1 500,00 євро, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 15 000,00грн., сплачені за перевезення вантажу, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Приписи частини 4 даної статті не виключають можливості часткової відмови. Така відмова можлива лише у випадках, коли позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що часткова відмова позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана відмова приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача збитків та штрафу підлягає припиненню.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.03.14р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новаторінвест" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено заявку-договір № 00019 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здійснити транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу, а саме: пневмонагнетача СО-242М з компресором ПКС-5,25, маса якого складає 1800кг.

Умовами даного договору сторони передбачили дату та час завантаження - 03.03.14р. о 07:00год., строк доставки - 17.03.14р., маршрут - м. Дніпрорудне Запорізька область - м. Запоріжжя - м. Алмати, Казахстан.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Згідно із ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.11 договору сума фрахту складає 18 000,00грн.

Пунктом 12 договору сторони погодили умови оплати, а саме: позивач зобов'язався здійснити оплату шляхом 50% передоплати по замитненню та 50% по факту вивантаження.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату за перевезення вантажу в розмірі 15 000,00грн., що підтверджується платіжними документами, наявними у справі.

За приписами ч.1 ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

03.03.14. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форус Україна" було укладено договір № 0039 на транспортно-експедиторське обслуговування, предметом якого є організація, здійснення і розрахунок за транспортно-експедиторські послуги, які надає ТОВ "Форус Україна" відповідачу, пов'язані з перевезенням вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

На виконання умов договору транспортного експедирування було оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № 0554215 від 03.03.14р., відповідно до якої товар був прийнятий 03.03.14р. перевізником ТОВ "Форус Україна" у м. Дніпрорудне, Запорізька область до перевезення до м. Алмати, Казахстан.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до митної декларації № 112050000/2014/004317 товар був вивезений ТОВ "Форус Україна" в режимі експорту з митної території України.

Як зазначає позивач та підтверджує відповідач вантаж до місця розвантаження доставлено не було, оскільки товар був втрачений перевізником.

Частиною 2 ст. 932 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Оскільки спір між позивачем та відповідачем виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а втрата вантажу встановлена на території іноземної держави, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), що підписана в Женеві 19.05.56р.

СРСР приєднався до неї 01.08.83р. і вона стала чинною для нього з 01.06.86р.

На підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.92р. "Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів" (Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї Конвенції.

Ст.23 Конвенції КДПВ передбачає, що у разі втрати вантажу транспортер повинен відшкодувати окрім шкоди, спричиненої втратою вантажу, також плату за перевезення та інші витрати, пов'язані із його перевезенням.

Із аналізу ст.ст.13 та 19 Конвенції КДПВ вбачається, що вантаж вважається втраченим, якщо він не був доставлений перевізником у місце розвантаження в обумовлений договором строк.

Таким чином, ніяких додаткових доказів в підтвердження факту втрати вантажу для отримання права на відшкодування плати за його перевезення, законом не вимагається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати від відповідача витрат, пов'язаних з транспортуванням вантажу, який не був доставлений перевізником у місце розвантаження в обумовлений договором строк.

Як вже було встановлено судом, позивач на користь відповідача сплатив 15 000грн. в рахунок оплати за перевезення вантажу.

Факт отримання цієї суми в рахунок оплати за перевезення вантажу за договором та обов'язок її повернення у зв'язку із втратою цього вантажу відповідачем також не заперечується.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження повернення ним позивачу вартості провізної плати у розмірі 15 000,00грн. за втрачений перевізником вантаж, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах позовних вимог, то воно не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки під час звернення до суду з заявою про забезпечення позову позивачем за подання цієї заяви не було сплачено судовий збір, розподіл суми судового збору здійснюється між сторонами за правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача та мінімальна сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1 827,00грн., відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 827,00грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 929, 931, 932 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п.4 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, іден. номер НОМЕР_1 (63304, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в АТ "Сбербанк Росії" м. Харків, МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторінвест", код ЄДРПОУ 34535234 (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем'янської, 8а, п/р 2600201752324 у філії АТ "Державний експортно-імпортний банк України, МФО 313979) - 15 000,00грн. оплати за перевезення вантажу, 1 827,00грн. судового збору за подання позову до суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторінвест", код ЄДРПОУ 34535234 (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем'янської, 8а, п/р 2600201752324 у філії АТ "Державний експортно-імпортний банк України, МФО 313979) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1 827,00грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення збитків в розмірі 20 550,00 доларів США та штрафу в розмірі 1 500,00 євро.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк