Рішення

від 17.07.2014 по справі 910/7684/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7684/14 17.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортус Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК-Проект»

про стягнення 67 938, 94 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Коваль В.В.

від відповідача: Галанзовський С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нортус Плюс» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК-Проект» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 67 938, 94 грн., з яких: 58 838, 00 - основна заборгованість, 1 354, 08 грн. - 3% річних, 5 305, 09 грн. - пені, 2 441, 77 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №01-2506/13 на виконання субпідрядних будівельних робіт від 25.06.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

21.05.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому, зазначив, що період нарахування штрафних санкцій закінчився 16.02.2014 р., а строк нарахування пені становить 183 дні, а тому просить суд визначити суму пені у розмірі 3 834, 95 грн.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відрядженні, справу №910/7684/14 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відрядження, справу №910/7684/14 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

15.07.2014 р. представник позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 73 100,33 грн., з яких: 58 838, 00 - основна заборгованість, 1 755,47 грн. - 3% річних, 5 305, 09 грн. - пені, 7 201,77 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.07.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нортус Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НБК-Проект» укладено договір №01-2506/13 на виконання субпідрядних будівельних робіт, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати наступні роботи: «Ущільнення щебеневої основи та влаштування асфальтобетонного покриття по об'єкту «Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по просп. Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва

Відповідно до п. 2.2. договору, загальна вартість договору є твердою та складає 179 288,00 грн. разом з ПДВ.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що вартість фактично виконаних робіт визначається щомісяця на підставі актів приймання виконаних робіт (форма Кб-2в) і довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), складених з урахуванням фактично виконаних робіт і затверджених договірних цін.

Згідно п. 2.6. договору, оплата фактично виконаних робіт за договором проводиться відповідачем на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (форма Кб-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та отримання затверджених висновків лабораторних випробувань. Строк здійснення розрахунку - протягом 20 календарних днів з дня підписання сторонами розрахункових документів, передбачених цим пунктом договору.

Відповідно до п. 7.4. договору, за порушення умов і термінів оплати згідно умов даного договору більше ніж на 30 банківських днів, починаючи з 31 - го дня, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми неоплаченої вартості робіт, за кожен день затримки платежу.

Додатковою угодою №1 до договору №01-2506/13 на виконання субпідрядних будівельних робіт від 25.06.2013 р. сторони змінили пункт 2.2. договору, яким встановили, що загальна вартість робіт за договором становить 191 057,00 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на суму 190 826,06 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актом виконаних робіт за липень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані директорами підприємств та скріплені їх печатками, (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково в сумі 131 988,00 грн., що відображено сторонами у акті звірки взаємних розрахунків станом на 24.03.2014 р., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 58 838,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на суму 58 838,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 755,47 грн. - 3% річних, 5 305, 09 грн. - пені, 7 201,77 грн. - інфляційних втрат з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №01-2506/13 на виконання субпідрядних будівельних робіт від 25.06.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по акту приймання виконаних будівельних робіт.

Однак відповідач не оплатив в повному обсязі виконані позивачем роботи, в результаті чого заборгував останньому 58 838,00 грн., доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені договором №01-2506/13 на виконання субпідрядних будівельних робіт від 25.06.2013 р., обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем підрядні роботи вартістю 58 838,00 грн. настав з моменту підписання акту виконаних робіт та повинен бути виконаний протягом 20 календарних днів з дати підписання акту, тобто до 21.08.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №01-2506/13 на виконання субпідрядних будівельних робіт від 25.06.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 58 838,00 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 755,47 грн. - 3% річних за період з 18.07.2013 р. по 15.07.2014 р. та 7 201,77 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2013 р. по 15.07.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, та встановив, що позивачем допущено помилку в визначенні моменту початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та у визначенні обґрунтованої суми 3% річних, заявлених до стягнення.

За розрахунком суду визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 591,64 грн. - 3 % річних за період з 21.08.2013 р. по 15.07.2014 р. та 7 201,77 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2013 р. по 15.07.2014 р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 5 305,09 грн. пені за період з 18.08.2013 р. по 23.04.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що останнім було допущено помилки у визначенні моменту початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та пеню нараховано за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 3 813,99 грн., розрахованої з моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та за період не більше 6 місяців з 21.09.2013 р. по 21.03.2014 р., з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 58 838,00 грн., 1 591,64 грн. - 3 % річних, 7 201,77 грн. - інфляційних втрат та пені у сумі 3 813,99 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем подано клопотання про відшкодування витрат за надання правової допомоги у розмірі 13 100,00 грн., з приводу чого суд відзначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки інтереси позивача в судових засіданнях представляла Коваль В.В., яка являється адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5291, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нортус Плюс» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Едвайзер» укладено договір №24 про надання правової допомоги у господарському спорі від 02.04.2014 р., банківською випискою від 03.04.2014 р. підтверджується сплата 13 100,00 грн. за послуги адвоката, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 12 803,43 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортус Плюс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НБК-Проект» (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 6, літ. А-1, ідентифікаційний код - 34345631), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортус Плюс» (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 22, кімн. 7, ідентифікаційний код - 37406052) 58 838 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 00 коп. - заборгованості, 7 201 (сім тисяч двісті одну) грн. 77 коп. - інфляційних втрат, 1 591 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 64 коп. - 3% річних, 3 813 (три тисячі вісімсот тринадцять) грн. 99 коп. - пені, 1 785 (одну тисячу сімсот вісімдесят п'ять) грн. 64 коп. судового збору та 12 803 (дванадцять тисяч вісімсот три) грн. 43 коп. - витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.07.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.