Ухвала

від 17.07.2014 по справі 30/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 30/69 17.07.14

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»

На дії відділу Державної виконавчої Оболонського районного управління юстиції у місті Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лістранс-Ком»

Про стягнення 125 211,76 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача (скаржника): Ковалик В.В. представник за довіреністю № б/н від 03.02.14.

Від відповідача: не з'явився

Від ДВС: не з'явився

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.11. у справі № 30/69 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 113 702, 39 грн. - суми основного боргу, 8 469,02 грн. - пені, 2 129,72 грн. - 3% річних, 910,44 грн. - збитків від інфляції, 1252,11 грн. - державного мита та 235,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

30.05.11. на виконання вищевказаного рішення був виданий відповідний наказ.

25.01.14. Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» через відділ діловодства суду подало заяву про видачу дублікату наказу № 30/69 від 30.05.11. Вказану заяву судом задоволено та видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 30.05.11. № 30/69 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лістранс-Ком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» 113 702, 39 грн. - суми основного боргу, 8 469,02 грн. - пені, 2 129,72 грн. - 3% річних, 910,44 грн. - збитків від інфляції, 1252,11 грн. - державного мита та 235,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.14. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 30.05.11. № 30/69 задоволено та видано наказ-дублікат від 30.06.11. № 30/69.

26.05.14. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» на дії відділу Державної виконавчої Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві від 14.04.14. (ВП № 42441489) про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язати ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві поновити виконавче провадження ВП № 42441489.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.14. розгляд вищевказаної скарги призначено на 17.06.14.

Представники відповідача, ДВС в судове засідання 17.06.14. не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.14. у справі № 30/69 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.14. розгляд скарги відкладено на 17.07.14.

В судовому засіданні 17.07.14. представником скаржника підтримано подану ним скаргу.

Представники відповідача та ДВС в судове засідання 17.07.14. повторно не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представника скаржника, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Скарга мотивована тим, що думку позивача, державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві не було вжито всіх регламентованих законом дій щодо виконання наказу-дублікату Господарського суду міста Києва від 30.06.11. № 30/69, а підстави його повернення є необґрунтованими. Заявник наголошує на тому, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що набрало чинності, а всі здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання результату не дали. Державний виконавець зобов'язаний був застосувати захід примусового виконання у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_2 до виконання рішення суду.

14.04.14. головним державним виконавцем Грищенко В.О. Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції міста Києва винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 42441489, згідно з якою виконавчий документ - наказ-дублікат Господарського суду міста Києва від 30.06.11. № 30/69повернуто стягувачеві на підставі п. 2, 5 ч. 1 ст. 45 та 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно з п. 11. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті (він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань).

Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 року № 25-32/463, наявність в особі невиконаних зобов'язань, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України. Питання щодо такого обмеження вирішується судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів, з моменту відкриття виконавчого провадження, виконавцем не вчинено всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.11. у справі № 30/69, а саме не вжито заходів примусового виконання рішень передбачених п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Представниками боржника та ВДВС не надано жодних доказів на спростування обставин викладених заявником у скарзі, своєї правової позиції щодо поданої скарги не висловили.

Крім того, судом враховано, що доказів перевірки майнового стану боржника, накладення арешту на його кошти чи доказів звернення до стягувача з проханням авансувати витрати виконавчого провадження ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві суду надано не було.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною , чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії , якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється. (п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є правомірними, а скарга такою, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову від 14.04.14. ВП № 42441489 відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції міста Києва про повернення виконавчого документа стягувачеві.

3. Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції міста Києва поновити виконавче провадження ВП № 42441489.

Суддя Т.М. Ващенко