Ухвала

від 10.07.2014 по справі 826/2373/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2373/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Тревел» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Тревел» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб Тревел» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 № 0001322220 та № 0001232220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що на підставі направлення від 11.01.2013 № 24 згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ "Айсберг-Пром" (код ЄДРПОУ 38037429) за період з 01.04.2012 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 24.01.2013 № 279/22-222-34425617.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001232220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 74 943,00 грн. (за основним платежем - 59 952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 988,00 грн.), оскільки позивачем, на думку податкового органу, було занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 59 952,00 грн. за ІІ квартал 2012 року.

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001322220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на 71 371,00 грн. (за основним платежем - 57 097,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 274,00 грн.), оскільки позивачем, на думку податкового органу, було занижено податок на додану вартість на загальну суму 57 097,00 грн., у т.ч. за квітень 2012 року у сумі 33 409,00 грн., за травень 2012 року у сумі 23 688,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Айсберг-Пром» було укладено договір на надання послуг по підготовці документації для митно-брокерської діяльності № 12401 від 01.04.2012. Предметом даного договору було надання контрагентом позивача, діючи від імені та за рахунок позивача, послуг по підготовці документації для проведення митно-брокерського оформлення вантажу в митних органах України та по оформленню дозвільної документації, та зобов'язання позивача прийняти та оплатити належним чином надані контрагентом позивача послуги.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані послуги від ТОВ «Айсберг-Пром» було надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 191, № 192, № 193, № 194, № 195, № 196, № 197, № 198, № 687, № 688, № 689, № 690 та копії наступних податкових накладних: № 191 від 05.04.2012 на суму 40 238,88 грн., в т.ч. ПДВ - 6 706,48 грн.; № 192 від 09.04.2012 на суму 22 683,10 грн., в т.ч. ПДВ - 3 780,52 грн.; № 193 від 11.04.2012 на суму 12 213,52 грн., в т.ч. ПДВ - 2 035,59 грн.; № 194 від 17.04.2012 на суму 27 635,51 грн., в т.ч. ПДВ - 4 605,92 грн.; № 195 від 19.04.2012 на суму 19 569,81 грн., в т.ч. ПДВ - 3 261,64 грн.; № 196 від 24.04.2012 на суму 28 556,88 грн., в т.ч. ПДВ - 4 759,48 грн.; № 197 від 26.04.2012 на суму 27 437,13 грн., в т.ч. ПДВ - 4 572,86 грн.; № 198 від 28.04.2012 на суму 22 121,57 грн., в т.ч. ПДВ - 3 686,93 грн.; № 687 від 10.05.2012 на суму 45 854,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 642,33 грн.; № 688 від 16.05.2012 на суму 30 716,90 грн., в т.ч. ПДВ - 5 119,48 грн.; № 689 від 16.05.2012 на суму 33 048,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 508,00 грн.; № 690 від 29.05.2012 на суму 32 507,36 грн., в т.ч. ПДВ - 5 417,89 грн.

Крім цього, позивач надав платіжні доручення № 144 від 29.05.2012 на суму 100 456,40 грн., в т.ч. ПДВ - 16 742,73 грн.; № 159 від 14.06.2012 на суму 142 126,26 грн., в т.ч. ПДВ - 23 687,71 грн.; № 171 від 02.07.2012 на суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн. та копії виписок по рахунку.

На підставі вищевказаних податкових накладних у період з 01.04.2012 по 30.06.2012 позивачем задекларовано витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 285 486,00 грн.

Крім цього, суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 було включено позивачем до складу податкового кредиту у сумі 57 097,00 грн.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг) і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи недостатніми доказами формування позивачем податкового кредиту та реальності здійснення господарських операцій.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з накладенням штрафу відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Тревел» - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 17.07.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.