Рішення

від 17.07.2014 по справі 904/4245/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.14р. Справа № 904/4245/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС", м. Запоріжжя

до дочірнього підприємства птахофабрика "ЛОЗУВАТСЬКА" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРДКО ІНВЕСТМЕНТС ПАБЛІК ЛІМІТЕД", с. Лозуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором оренди

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

Від позивача: представник Матвєєв Д.В. - довіреність № 7 від 07.05.14р.

Від відповідача-: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до дочірнього підприємства птахофабрики "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед", с.Лозуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди №403А/ДН-11.13 від 14.11.13р., а саме 10496,61грн. основної заборгованості та 14500,00грн. штрафу.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 1/23-1080 від 23.05.14р. ухвалою суду від 19.06.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 17.07.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою, що представник позивача 02.07.14р. отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 17.07.14р.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою, що представник відповідача 03.07.14р. отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 17.07.14р.

17.07.14р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав, однак 16.07.14р. через канцелярію суду отримано телеграму в якій відповідач повідомив суд, що юрист підприємства знаходиться у відрядженні, а іншого представника підприємство не в змозі уповноважити, у зв'язку з чим просить суд відкласти розгляд справи.

Позивач на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи звернувся до суду з письмовим клопотанням в якому висловлює позицію щодо необґрунтованості клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, так як жодного документу в його обґрунтування відповідачем не подано, на думку позивача відповідач зловживає процесуальними правами з метою затягування вирішення спору, так як про час та місце розгляду справи відповідач завчасно був повідомлений. Враховуючи викладену позицію позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та просить суд відмовити в його задоволенні.

Господарський суд дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та заперечення позивача на клопотання відповідача прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнання обґрунтованими заперечення позивача на клопотання відповідача.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи господарський суд визнав необґрунтованим, а неподання відповідачем доказів господарським судом розцінюється як зловживання процесуальними правами на підставі наступного:

По-перше, копію ухвали господарського суду від 19.06.14р. відповідач отримав 03.07.14р., тобто за два тижня до початку судового засідання, яке призначено на 17.07.14р. Крім того, відповідачем не надано суду жодних обґрунтованих пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду від 19.06.14р. Таким чином, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позов та інших витребуваних судом документів.

По-друге, відповідач відповідно до норм чинного законодавства не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, а неможливість уповноважити представника не доведена належними доказами.

По-третє, відповідач не надав жодних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки свого повноважного представника;

По-четверте, належним доказом надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є лист з описом вкладення (ст.56 Господарського процесуального кодексу України) і позивач при подані позову надав його суду (а.с.5);

Таким чином, у зв'язку з неподанням відповідачем з неповажних причин витребуваних господарським судом документів, господарський суд прийняв рішення розгляд справи здійснити за наявними в ній матеріалами та доказами.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.07.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс" (далі по тексту - позивач, орендодавець) та дочірнім підприємством птахофабрики "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед" (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір оренди №403А/ДН-11.13 (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором орендодавець зобов'язується передати орендарю за плату та на певний строк, у тимчасове користування майно, яке є власністю орендодавця, а орендар зобов'язується прийняти таке майно для його використання у власній господарській діяльності, сплачувати орендодавцю орендну плату на умовах даного договору, та повернути таке майно орендодавцю у визначений даним договором строк.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, комплектність, технічні характеристики, строк оренди, та вартість майна (з урахуванням індексації), яке передається орендареві у тимчасове користування за цим договором, визначається та узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (Додаток №1, який є невід'ємною частиною даного договору).

Розділом 2 договору визначено права та обов'язки сторін. Орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендареві майно на визначених Специфікацією умовах (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору), орендар в свою чергу зобов'язаний використовувати майно відповідно до його призначення і вимог до експлуатації (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору); своєчасно та в повному об'ємі вносити (сплачувати) орендну плату за тимчасове користування майном, згідно умов даного договору (підпункт 2.3.10 пункту 2.3 договору); підписувати щомісячні Акти наданих послуг та повертати один з його примірників на протязі п'яти робочих днів з моменту отримання такого акту від орендодавця, або в той же термін направляти на адресу орендодавця мотивовані письмові зауваження відносно акту з відмовою від його підписання. В разі, якщо на протязі зазначеного в даному пункті договору строку, від орендаря на адресу орендодавця не надійдуть мотивовані письмові зауваження щодо запропонованого з боку орендодавця для підписання акту наданих послуг, то такий акт вважається таким, що акцептований та підписаний з боку орендаря (за умовчанням) (підпункт 2.3.12 пункту 2.3 договору).

Згідно пункту 4.1 договору розмір орендної плати, порядок її сплати визначається та узгоджується сторонами у відповідних Специфікаціях до даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору орендодавець зобов'язується передати майно орендарю, а орендар зобов'язується таке майно прийняти у тимчасове користування у строк, визначений сторонами у відповідній Специфікації до даного договору.

Укладений між сторонами договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.12.14р. включно. (пункт 11.1 договору).

14.11.13р. між сторонами підписано Специфікацію №1 майна яке передається в оренду в якій зазначено найменування та характеристики майна, комплектацію майна, розмір орендної плати на місяць, грн. з ПДВ та вартість майна, грн. з ПДВ.

Пунктом 1 Специфікації №1 від 14.11.13р. визначено, що орендодавець зобов'язується передати визначене Специфікацією №1 майно орендарю, а орендар зобов'язується таке майно прийняти у тимчасове користування на протязі п'яти робочих днів з моменту підписання сторонами даної Специфікації. Зобов'язання орендодавця по передачі майна в оренду вважається виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Пунктом 3 Специфікації №1 від 14.11.13р. визначено, що майно передається в оренду строком до 31.05.14р., перебіг якого починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Орендар зобов'язується повернути майно орендодавцю не пізніше п'яти робочих днів з моменту закінчення зазначеного строку оренди.

Згідно з пунктом 5 Специфікації №1 від 14.11.13р. сторони договору домовилися, що розмір орендної плати на місяць складає 8000,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 1333,33грн., при умові, що орендар буде використовувати орендоване майно в порядку однозмінного режиму роботи, який не повинен перевищувати 8-ми мотогодин на добу, або 176 мотогодин на місяць.

Відповідно до пункту 5.4 Специфікації №1 від 14.11.13р. за тимчасове користування майна орендар зобов'язується сплачувати на користь орендодавця орендну плату щомісячно, наступним чином:

- за перший місяць оренди майна, орендар вносить (сплачує) на користь орендодавця орендну плату у визначеному даною Специфікацією розмірі на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання даної Специфікації (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 договору);

- за кожний наступний місяць оренди майна, орендар зобов'язується вносити (сплачувати) на користь орендодавця орендну плату у визначеному даною Специфікацією розмірі до 27-го числа кожного місяця, що передує наступному місяцю оренди майна (підпункт 5.4.2 пункту 5.4 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав, а відповідач отримав у тимчасове користування майно, а саме електричний навантажувач ЕР18КТ, серійний номер ЕТВ5А25576, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом на видачу техніки в оренду від 16.11.13р. (а.с.14).

Актом приймання техніки з оренди від 24.02.14р. (а.с.18) підтверджується факт повернення відповідачем з оренди техніки.

31.12.13р. між сторонами підписано акт наданих послуг №10516 на загальну суму 8000,00грн. (а.с. 19), згідно якого відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити орендну плату за користування майном, однак оплату зазначеного акту здійснив лише частково, а саме у розмірі 5733,33грн., у зв'язку з чим непогашеною залишається заборгованість у розмірі 2266,67грн.

24.02.14р. між сторонами підписано акт наданих послуг №1034 на загальну суму 6857,14грн. (а.с.20), згідно якого відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити орендну плату за користування майном, однак оплату зазначеного акту станом на час розгляду справи судом не здійснив.

28.02.14р. між сторонами підписано акт наданих послуг №1128 на загальну суму 1372,80грн. (а.с.21), згідно якого відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити оплату витрат на відновлення майна, однак оплату зазначено акту станом на час розгляду справи судом не здійснив.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача 10496,61грн. основної заборгованості.

Доказів виконання зобов`язання по вищезазначеному договору на момент вирішення спору відповідач до господарського суду не надав. Окрім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати у загальній сумі 9120,81грн. та заборгованість з оплати витрат на відновлення майна у розмірі 1372,80грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 8.4 договору за порушення орендарем встановлених умовами даного договору та додатків до нього строків сплати орендодавцю орендної плати за користування майном більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки такого платежу, а також неустойки у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості майна, визначеного у відповідній Специфікації до даного договору.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеним між сторонами договором позивачем на підставі пункту 8.4 договору нараховано для сплати відповідачу штраф у розмірі 14500,00грн. (по кожному акту окремо). Зазначене нарахування господарський суд визнав правомірним.

Враховуючи, що вимога про стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати у загальній сумі 9120,81грн. та заборгованість з оплати витрат на відновлення майна у розмірі 1372,80грн. підлягають задоволенню, підлягає задоволенню й вимога про стягнення штрафу у розмірі 14500,00грн. (по кожному акту окремо).

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 760 Цивільного кодексу України визначено, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

В статті 762 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 286 Господарського кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що позивач свої зобов'язання по договору оренди виконав належним чином, а саме надав відповідачу в оренду нежитлове приміщення, що підтверджує акт на видачу техніки в оренду від 16.11.13р. (а.с.14).

Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства України та умови укладеного між сторонами договору, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по оплаті за оренду у розмірі 9120,81грн.; заборгованості з оплати витрат на відновлення майна у розмірі 1372,80грн. обґрунтованими, доведеними, не спростованими відповідачем, у зв'язку з чим такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу у розмірі 14500,00грн. (по кожному акту окремо) та визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, а саме 1827,00грн. судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення п.1ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 45,00грн. за платіжним дорученням №12587 від 03.06.14р.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 759, 760, 762, 763, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 285, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України „Про судовий збір", ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства птахофабрики "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед" (53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Лозуватка, вул.Чкалова, 29; ідентифікаційний код 31789144) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, м.Запоріжжя, вул.Східна, 9; ідентифікаційний код 25483198) 10496,61грн. (десять тисяч чотириста дев'яносто шість грн. 61 коп.) - основної заборгованості; 14500,00грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) - штрафу; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, м.Запоріжжя, вул.Східна, 9; ідентифікаційний код 25483198) надміру сплачений судовий збір у розмірі 45,00грн. за платіжним дорученням №12587 від 03.06.14р., видати ухвалу.

Наказ та ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.07.14р.

Суддя І.В. Петренко