Постанова

від 01.12.2014 по справі 904/4245/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 904/4245/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скарги дочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/4245/14 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" додочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" простягнення заборгованості за договором оренди представники сторін - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

16.06.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед" 10 496,61грн. боргу та 14 500,00грн штрафу за несвоєчасне виконання своїх договірних зобов'язань.

17.07.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін 08.10.2014 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Чоха Л.В. - головуючий, Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) позов задоволено у повному обсязі, мотивуючи правомірністю його вимог.

У касаційній скарзі дочірнє підприємство птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" просили скасувати рішення попередніх судових інстанцій та направити справу до господарського суду першої інстанції для нового розгляду. Заявник вважав, що оскільки договірні зобов'язання ним були частково виконані, суди мали зменшити розмір штрафу згідно ст.83 ГПК України.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 14.11.13 між товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс" (орендодавець) та дочірнім підприємством птахофабрики "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед" (орендар) укладено договір оренди №403А/ДН-11.13, за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати орендарю за плату та на певний строк, у тимчасове користування майно, яке є власністю орендодавця, а останній зобов'язувався прийняти майно для його використання у власній господарській діяльності, сплачувати орендну плату на умовах договору та повернути майно у визначений цим договором строк.

Згідно п. 4.1 договору розмір орендної плати, порядок її сплати визначається та узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Пунктом 3 специфікації №1 від 14.11.13 визначено, що майно передається в оренду строком до 31.05.14 року, перебіг якого починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Орендар зобов'язується повернути майно орендодавцю не пізніше п'яти робочих днів з моменту закінчення зазначеного строку оренди. Згідно п.5.4 зазначеної специфікації орендна плата вноситься щомісячно до 27 -го числа кожного місяця, що передує кожному наступному місяцю оренди майна.

За порушення орендарем установлених умовами цього договору та додатків до нього строків сплати орендодавцю орендної плати за користування майном більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки такого платежу, а також неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості майна, визначеного у відповідній специфікації до договору (п.8.4 договору).

Відповідно до двосторонніх актів надання послуг за грудень 2013 та лютий 2014, вартість наданих орендодавцем послуг складала 27 963,27грн, з яких орендарем сплачено лише 17 466,66грн., що не заперечувалось останнім. Непогашення підприємством відповідної суми заборгованості стало підставою для заявлення відповідного позову.

За приписам ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить і ст.526 Цивільного кодексу України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Статтею 83 ГПК України передбачено право господарського суду при ухваленні рішення у виняткових випадках зменшити належний до стягнення зі сторони розмір неустойки (штрафу, пені). Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Проте, відповідачем у справі не було наведено обставин щодо винятковості випадку порушення ним договірних зобов'язань, не зазначено причин їх невиконання, тощо, що виключало можливість застосування судами приписів вищезазначеної статті.

Беручи до уваги викладене, попередні судові інстанції мотивовано дійшли висновку щодо стягнення з дочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" відповідної суми заборгованості, розмір та наявність якої не спростовувалось відповідачем, а також суми штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Будь-яких доводів, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства птахофабрика "Лозуватська" приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Авангардко інвестментс паблік лімітед" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2014 у справі №904/4245/14 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк