Постанова

від 22.07.2014 по справі 910/4170/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 910/4170/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Харитонова Ю. В. - представник за довіреністю від 20.03.2014

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014

у справі № 910/4170/14 (суддя Спичак О. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арпак-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»

про стягнення 106 831,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 50), заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 053,25 грн. за поставлений за договором поставки № 22 від 02.09.2013, але неоплачений товар, пені в сумі 5 879,30 грн. та 3 % річних в сумі 1 356,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2014, повний текст якого складений 30.04.2014, у справі № 910/4170/14 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обв'язку по оплаті отриманого за спірним договором товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/4170/14 від 28.04.2012 у повному обсязі та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності представника відповідача, позбавив його права на участь у судовому засіданні, в зв'язку з чим він не міг належним чином забезпечити обгрунтованість своїх заперечень щодо позову.

Також відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не надано належної оцінки всім пунктам спірного договору поставки, згідно з п. 2.3 якого кількість та асортимент кожної конкретної партії продукції визначається згідно складених в письмовій формі заявок відповідача, які згідно з пунктом 11.7 спірного договору є невід'ємними частинами договору і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані відповідачем та скріплені його печаткою, в той час як судом першої інстанції не було досліджено факт передачі відповідачем позивачу заявок щодо товару, стягнення плати за який є предметом даного позову.

Крім того, відповідач послався на те, що спірні видаткові накладні оформлені з порушенням приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», оскільки в них не зазначено передбачених законом обов'язкових реквізитів, а саме посади та прізвища осіб, відповідальних за отримання товару, що унеможливлює ідентифікувати особу.

Також відповідач зазначив про те, що позивачем, всупереч вимогам бухгалтерського обліку, не надано довіреностей на отримання товару, оформлених у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих, використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996.

Ухвалою від 06.06.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Коршун Н. М., судді Алданова С. О., Дикунська С. Я. поновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням керівника апарату від 07.07.2014 № 02-15/139, в зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у справі Коршун Н. М. на лікарняному, відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/4170/14.

Ухвалою від 08.07.2014 суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Сітайло Л. Г. апеляційну скаргу прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест».

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

02.09.2013 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір поставки № 22 (далі Договір), відповідно до якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача поліграфічну продукцію: паперові амортизуючи вкладки (далі Продукція), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію.

Згідно з п. 1.4 Договору поставка Продукції може здійснюватись партіями.

В пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість Продукції, що є предметом поставки за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються шляхом підписання специфікацій, які є невід'ємними частина Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору Продукція вважається переданою відповідачу з моменту її фактичної передачі разом з необхідними супровідними документам та підписання відповідачем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту відповідач набуває права власності на продукцію.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Продукцію на загальну суму 100 053,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № ВН-0000028 від 10.10.2014 на суму 87 391,15 грн., №ВН-0000033 від 19.11.2013 на суму 12 131,70 грн. та №ВН-0000040 від 04.12.2013 на суму 530,40 грн., які містять посилання на те, що Продукція постачається саме за Договором (а.с. 13-15).

Щодо посилань відповідача на те, що спірні видаткові накладні оформлені з порушенням приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», оскільки в них не зазначено передбачених законом обов'язкових реквізитів, а саме посади та прізвища осіб, відповідальних за отримання товару, що унеможливлює ідентифікувати особу, та на те, що позивачем, всупереч вимогам бухгалтерського обліку, не надано довіреностей на отримання товару, оформлених у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих, використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, що скріплюється печаткою.

Доказів того, що печатка відповідача вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, суду не надано.

Враховуючи, що печаткою юридичної особи завіряється підпис уповноваженої особи, колегія суддів вважає доведеним, що видаткові накладні № ВН-0000028 від 10.10.2014 на суму 87 391,15 грн., № ВН-0000033 від 19.11.2013 на суму 12 131,70 грн. та № ВН-0000040 від 04.12.2013 на суму 530,40 грн. підписала особа, уповноважена відповідачем за здійснення вказаної операції.

Слід зазначити і про те, що відповідно до положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих, використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996, довіреності на отримання спірного товару мав оформлювати саме відповідач, тобто саме відповідачем, у випадку ненадання довіреності при прийнятті спірної Продукції, порушено приписи чинного законодавства, що не може бути підставою для звільнення його від обов'язку оплатити таку Продукцію.

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не надано належної оцінки всім пунктам Договору, згідно з п. 2.3 якого кількість та асортимент кожної конкретної партії Продукції визначається згідно складених в письмовій формі заявою відповідача, які згідно з пунктом 11.7 Договору є невід'ємними частинами договору і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані відповідачем та скріплені його печаткою, в той час як судом першої інстанції не було досліджено факт передачі відповідачем позивачу заявок щодо Продукції, стягнення плати за яку є предметом даного позову, слід зазначити, що, враховуючи, що умовами Договору сторони не поставили оплату поставленої Продукції в залежність від факту наявності або відсутності заявок, факт їх наявності або відсутності не впливає на вирішення спору сторін по суті в частині стягнення заборгованості за поставлену Продукцію, а відтак, зазначені посилання в даному випадку колегією суддів до уваги не приймаються.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження наявними в матеріалах справи доказами факту поставки позивачем відповідачу Продукції за Договором на загальну суму 100 053,25 грн.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.6 Договору, розрахунки за фактичну кількість поставленої Продукції відповідач здійснює з позивачем у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття відповідачем права власності на продукцію, відповідно до п. 3.2 Договору. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку відповідача.

Частиною 1 ст. 627 УК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем за Договором Продукції на суму 100 053,25 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 5 879,30 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 8.6 Договору за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При перерахунку вказаних вимог сума їх виявилась більшою за заявлену позивачем, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 879,30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 356,76 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перерахунку вказаних вимог сума їх виявилась більшою за заявлену позивачем, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 356,76 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності представника відповідача, позбавив його права на участь у судовому засіданні, в зв'язку з чим він не міг належним чином забезпечити обгрунтованість своїх заперечень щодо позову, слід зазначити таке.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач був обізнаний про її розгляд в суді першої інстанції та брав участь в судовому засіданні 11.04.2014, а отже, не був позбавлений можливості надати будь-які заперечення по суті спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував, правами, наданими стороні у справі Господарським процесуальним кодексом України при апеляційному перегляді справи не скористався.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 у справі № 910/4170/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест».

Втім щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог, з врахуванням заяви про збільшення розміру майнових вимог, становить 107 289,31 грн. (100 053,25+5 879,30+1 356,76).

Рішенням від 28.04.2014 у справі №910/4170/14 позов задоволено повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі, за що, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідач мав сплатити 1 072,89 грн. судового збору.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 1 068,31 грн. (платіжне доручення № 3456 від 12.05.2014), що на 4,57 грн. менше за встановлений законодавством розмір.

За таких обставин, судовий збір в сумі 4,57 грн. (1 072,89-1 068,31) підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ренесанс Капітал Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 у справі № 910/4170/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 у справі № 910/4170/14 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ренесанс Капітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, л. «А» ідентифікаційний код 37883265) в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 4 (чотири) грн. 57 коп.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4170/14.

Повний текст постанови складено: 23.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло