Рішення

від 29.06.2006 по справі 186/19-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

186/19-06

                    ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

29.06.06                                                                                                         Справа №  186/19-06

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до  Комунального підприємства теплових мереж „Іванківтепломережа”, смт Іванків                                                                                                                       

про стягнення 184218,47  грн.

      Суддя  Карпечкін Т.П.

від позивача –   Манндрігель Р. С. (дов. № 313/102 від 29.12.2005 року)  

від відповідача – Постовойт А. С. (директор наказ № 9-ос від 28.12.2000 року)

                                                      обставини справи:

           Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до  Комунального підприємства теплових мереж „Іванківтепломережа” (далі-відповідач) про стягнення  184218,47   грн., з яких 122502,26 грн. заборгованість за поставлений природний  газ,  22930,10  грн.  пеня,  8575,16  грн. 7% штраф, 24153,85 грн. інфляційних та 6057,10 грн. 3% річних.

         Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує зобов'язання за договором № 06/03-3506 ТЕ 17 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб  населення,  бюджетних   установ  та організацій укладеного між сторонами 31.12.2003 року, а саме не оплачує в повному обсязі та у встановлені строки кошти за поставлений природний газ. В результаті неналежного виконання зобов'язань за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 122502,26 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань пеню в розмірі 22930,10 грн., 7% штраф в розмірі 8575,16 грн., 24153,85 грн. інфляційних та 6057,10 грн. 3% річних.

         Відповідач проти позову заперечує про, що зазначає в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві на позовну заяву № 367 від 09.06.2006 року. Заперечення обґрунтовані тим, що основний борг в розмірі   122502,26 грн. сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № 286 від 22.05.2006 року та платіжним дорученням № 287 від 22.05.2006 року.

Відповідач просить відмовити в позовних вимогах щодо стягнення  22930,10  грн.  пені,  8575,16  грн. 7% штрафу, 24153,85 грн. інфляційних та 6057,10 грн. 3% річних, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію” на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, що використовується для надання послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо задоволенню позову частково з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем 31.12.2003  року було укладено договір № 06/03-3506 ТЕ 17  на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі договір). За умов договору позивач зобов'язаний передати у власність в період з 01.01.2004 року по 30.04.2004 року  природний газ в обсязі 2274600, а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити за ціною 210,00 грн. за 1000,0 куб. м. газу (п. 2.1. та п. 5.1 договору). Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця (п. 6.1 договору). 27.09.2004 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, за умов п. 2 якої позивач передає в період з 01.10.2004 року по 31.12.2004 року, а відповідач приймає, газ в обсязі 1255998,0 тис. куб. м.

Позивач на протязі січня по квітень та з жовтня по грудень 2004 року передав відповідачу природний газ в об'ємі 2688,144 тис. куб. м. на загальну суму 564510,26 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу № 57 від 27.01.2004 року, № 58 від 31.01.2004 року, б/н від 29.02.2004 року, б/н від 31.03.2004 року, б/н від 30.04.2004 року, б/н від 31.10.2004 року, б/н від 30.11.2004 року, б/н від 31.12.2004 року. Відповідач зобов'язання за договором виконав частково, а саме розрахувався з позивачем за газ в сумі 442008,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 122502,26 грн.

31.05.2006 року сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків на суму заборгованості 122502,25 грн.

          За прострочення виконання зобов'язання  позивач нарахував відповідачу штрафні санкції які передбачені в п. 7.2 та п. 7.5 договору, а саме 22930,10  грн.  пеня,  8575,16  грн. 7% штраф, 24153,85 грн. інфляційних та 6057,10 грн. 3% річних.

          Відповідач розрахувався з позивачем в частині  основного боргу в сумі  122502,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 286 від 22.05.2006 року та № 287 від 22.05.2006 року.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22930,10  грн.  пені,  8575,16  грн. 7% штрафу, 24153,85 грн. інфляційних та 6057,10 грн. 3% річних.

Представник відповідача проти позову заперечує.

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

При вирішенні спору судом враховано, що згідно п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (надалі по тексту –ГК України), прикінцевих та перехідних положень  Цивільного кодексу  України (надалі  по тексту –ЦК України), щодо господарських та цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення ГК України та ЦК України застосовуються до тих прав  і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідач сплатив заборгованість в частині стягнення 122502,26 грн. основного боргу, що підтверджено належними доказами наявними в матеріалах справи, отже провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно п. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.  

З наданих до матеріалів справи документів (копії довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію та статуту позивача) вбачається, що єдиним засновником та власником позивача є Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, форма власності позивача є державна власність. Отже згідно положень методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженої наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України від 4 листопада 2003 року № 307/375/1963, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2003 року за № 1068/8389 позивач належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Отже, позовні вимоги в частині стягненню 7% штрафу за прострочення грошового зобов'язання  понад  30  днів  в  сумі  8575,16 грн.  грн.  підлягають   задоволенню  відповідно до ст. 231 ГК України.          

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, розмір яких складає 6057,10  грн. - інфляційних та 6057,10  грн. - 3% річних, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 22930,10 грн., суд зменшує до 100,00 грн. на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарсько процесуального кодексу України, в іншій частині судом відмовлено, оскільки фактично борг виник через низьку платоспроможність населення, судом також враховується, що позивач нарахував до стягнення крім пені, штраф, інфляційні та 3% річних в значних розмірах, які стягуються судом. Штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками відповідача.  Покладення на відповідача значної суми стягнення може призвести до паралізації діяльності підприємства паливно-енергітичного комплексу. Згідно п. 2.1 статуту, зареєстрованому Іванівською Райдержадміністрацією 25.01.2001 року, реєстраційний номер 367/77,  головним завданням підприємства відповідача є діяльність підприємства по забезпеченню тепловою енергією населення, бюджетних установ і організацій та інших споживачів незалежно від форм власності. Судом також враховано, що відповідач у більшій частині виконав взяті не себе зобов'язання, не зважаючи на низьку платоспроможність населення та особистий стан підприємства.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.                    

           Судові витрати відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.    Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж „Іванківтепломережа”  (07200, Київська  область, Іванівський район, смт Іванків, вул. Івана Проскури, 1, код 24891268, р/р 260071621 ЗКФ АППБ „Аваль”, МФО 322960) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) –8575 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 16 коп. 7% штраф, 24153 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 85 коп. інфляційних, 6057 (шість тисяч п'ятдесят сім) грн. 10 коп. 3% річних, 100 (сто) грн. 00 коп. пені  та судові витрати:  1613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 88 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 122502,26 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення  22830,10 грн. - пені в задоволенні позовних вимог відмовити.

          5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                  Карпечкін Т.П.