Постанова

від 11.09.2006 по справі 186/19-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

186/19-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

11.09.06 р.                                                                                                    № 186/19-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мостова  Г. І.

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

при секретарі судового засідання: Швидак С.І.

В судове засідання з'явились представники учасників судового процесу:

від позивача:           Онищенко І.П. –дов. № 189/102 від 18.08.2006р., представник;

від відповідача:           Бондар І.Г. –дов. № 5 від 03.01.2006р., представник;

розглянувши апеляційну скаргу  Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Київської області від 29.06.2006р.

у справі № 186/19-06 (суддя Т.П.Карпечкін)

за позовом          Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,  м. Київ;

до                    Комунального підприємства теплових мереж «Іванківтепломережа»,  смт Іванків

про          стягнення 184 218,47грн.

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до господарського суду Київської області з позовом до про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж «Іванківтепломережа»122 502,26грн. основного боргу за поставлений природний газ, 22 930,10 грн. пені, 8 575,16 грн. штрафу, 24 153,85 грн. інфляційних витрат та 6 057,1 грн. –3% відсотки річних, що в сумі складає 184 218,47грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.06.2006р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 575,16 –7% штраф, 24 153,85 грн. інфляційних витрат, 6 057,1грн. –3% річних, 100грн. пені, судові витрати 1613,88 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 122 502,26 грн. основного боргу провадження у справі припинено. 22 830,1грн. –пені в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим що, враховуючи п. 4 прикінцевих положень ГК України, прикінцеві положення ЦК України до спірних правовідносин застосовуються норми зазначених кодексів.

Відтак, зваживши на п. 2 ст. 22 ГК України, Положення методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затверджених наказом Мінекономіки з питань європейської інтеграції України, Державним комітетом статистики України, ФДМ України від 04.11.2003р. № 307/375/1963 та надану позивачем довідку про включення ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до єдиного держаного реєстру підприємств організацій та установ, місцевий господарський суд дійшов висновку про належність позивача до суб'єктів господарювання державного сектору економіки. Тому, суд першої інстанції, в силу приписів ст. 231 ГК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 7% штрафу за прострочення грошового зобов'язання понад 30 днів в сумі 8 575,16 грн.

Крім того, відповідач платіжними дорученнями  № 286, 287 від 22.05.2006р. суму основного боргу  погасив, тому суд першої інстанції, з огляду на п. 1.1 ст. 80 ГПК України, припинив провадження у справі № 186/19-06 щодо позовних вимог про стягнення 122 502,26 грн. основного боргу.

Також, місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 625 ЦК України, задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних –6 057,1грн. та інфляційних витрат –24 153,85грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 22 930,1 грн., суд першої інстанції керуючись ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив суму до 100грн., оскільки, по-перше, фактично борг виник через низьку платоспроможність населення, але не дивлячись на це, відповідач виконав у більшій частині взяті на себе зобов'язання, по-друге, місцевий господарський суд врахував, що позивачем крім суми пені нарахувано ще і штраф, інфляційні та 3% річних в значних розмірах, які стягуються судом, по-третє, штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками відповідача і покладення на останнього значної суми стягнення може призвести до паралізації діяльності підприємства паливно-енергетичного комплексу, що з огляду на п. 2.1 статуту відповідача є недопустимим.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 29.06.2006р., скасувати, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, приймаючи оскаржуване рішення, на думку позивача, суд першої інстанції фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи та надав перевагу доказам відповідача в порушення ст. ст. 4, 42, 43, 43 ГПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі вказує на порушення ст. 525, 526, 549, 551, 552 ЦК України та ст. ст. 47, 33, 34, 43 України без посилання на обставини справи, зазначивши при цьому, що суть даних порушень буде ним викладена у доповненні до апеляційної скарги. Проте, вказані доповнення на момент розгляду справи по суті до апеляційного господарського суду так і не надійшли.

04.09.2006р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній погодився з рішенням суду першої інстанції з огляду на п. 3 ст. 83 ГПК України, п. 1 ст. 233 ГК України. При цьому, відповідач вважає, що одночасне стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 7% штрафу за прострочення грошового зобов'язання є незаконними, так як пеня та штраф, згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України є різновидами неустойки.

Представник позивача не підтримав доводи апеляційної скарги та визнав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти  задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у матеріалах справи та у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією апеляційного суду встановлено наступне.

31.12.2003р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»та КПТМ «Іванківтепломережа»було укладено договір № 06/03-3506 ТЕ17 (а. с. 13-17) на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) в 2004р. природний газ, надалі газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно абз. 1 п. 2.1 договору позивач передає відповідачу в період з 01.01.2004р. по 30.04.2004р. газ в обсязі 2 274 600 м3.

Пункт 5.1 договору зазначає, що ціна за 1000м3 газу з врахуванням вартості його транспортування територією України становить для платників податку на додану вартість 210 грн., для неплатників податку на додану вартість 241,5грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата здійснюється відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок позивача протягом місяця  поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Як зазначено в п. п. 7.1, 7.5 договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з  врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Штраф та пеня нараховується позивачем протягом 1 року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

27.09.2004р. сторони, також, уклали додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу № 06/03-3506ТЕ-17 від 31.12.2003р. (а. с. 20-22) (далі –додаткова угода), відповідно до п. 1 якої пункт 2.1 договору викладено у такій редакції: позивач передає покупцю в період з 01.10.2004р. по 31.12.2004р. газ в обсязі до 1 255 998 м3.

Як свідчить розрахунок боргу, підписаний обома сторонами, (а. с. 31) станом на 01.03.2006р. за відповідачем заборгованість перед позивачем склала 122 502,26 грн.

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»не отримавши сплати КПТМ «Іванківтепломережа», вважаючи, що її права та законні інтереси порушено звернулася 11.05.2006р.  з позовом до суду.

22.05.2006р. КПТМ «Іванківтепломережа»платіжними дорученнями № 286 та 287 здійснило оплату основного боргу в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права,  при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як свідчать платіжні доручення № 286 та 287, 22.05.2006р. відповідачем погашено основний борг в сумі 122 502, 26 грн. Отже, місцевий господарський дійшов правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Частина 2 пункту 2 ст. 231 ГК України зазначає, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 1 Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженої наказом Мінекономіки з питань європейської інтеграції України, Держкомстат України та ФДМ України 04.11.2003р. № 307/375/1963, до суб'єктів господарювання державного сектору економіки належать суб'єкти, які діють на основі виключно державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним засновником та власником підприємства позивача є держава.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7% штрафу за прострочення грошового зобов'язання понад 30 днів у сумі 8 575, 16 грн. задоволені судом першої інстанції правомірно.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на зазначену норму, вимоги щодо стягнення на користь позивача 24 153,85 грн. інфляційних, 6057,1 грн. –3% річних правомірні.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зваживши на ступінь виконання зобов'язання КПТМ «Іванківтепломережа», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені до 100 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, так як вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Київської області дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Київської області від 29.06.2006р. залишити без  задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 29.06.2006р. у справі                   № 186/19-06 за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Комунального підприємства теплових мереж «Іванківтепломережа»про стягнення 184 218,47грн –залишити без змін.

3.  Справу № 186/19-06 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мостова  Г. І.

                                                                                                         Мамонтова  О.М.