Постанова

від 15.07.2014 по справі 813/1778/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року Справа № 813/1778/14

16 год. 02 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя КравцівО. Р.,

секретар судового засідання Небесна М. В.,

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Ортинська Н. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області.

Суть справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3 ) до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Дрогобицька ОДПІ) з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000061702 від 18.02.2014 року повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що в акті перевірки від 10.01.2014 року викладена недостовірна інформація щодо заниження податку на додану вартість в сумі 48464,00 грн. у періоді, що перевірявся. Зазначив, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал» (далі - ТОВ «Промтехметал»), товариством з обмеженою відповідальністю «Сталевий дім» (далі - ТОВ «Сталевий дім»), товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон» ЛТД» (далі - ТОВ «Оріон» ЛТД»), товариством з обмеженою відповідальністю «Сана Прим» (далі - ТОВ «Сана Прим»), товариством з обмеженою відповідальністю «Вайз Юніон ЛТД» (далі - ТОВ «Вайз Юніон ЛТД»), товариством з обмеженою відповідальністю «Конді 50» (далі - «Конді 50»), товариством з обмеженою відповідальністю «Маштрейд» (далі - ТОВ «Маштрейд») здійснені господарські операції, що є реальними, підтвердженими необхідною первинною господарською документацією, долученою до матеріалів справи, а висновки контролюючого органу базуються лише на актах невиїзних документальних перевірок вищевказаних контрагентів. Крім того, позивач зазначив, що контролюючий орган не наділений правом визнання господарських Договорів нікчемними, а відтак про безтоварність таких операцій. Особливу увагу звернув на те, що ФОП ОСОБА_3 використав товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), послуги, роботи в підприємницькій діяльності, за результатами чого отримав відповідний прибуток; відобразив такі операції у бухгалтерському та податковому обліках; збільшив податковий кредит з податку на додану вартість та витрати на підставі відповідних первинних документів, отриманих від таких контрагентів та долучених до матеріалів справи; збільшив відповідні грошові зобов'язання по податку на додану вартість та дохід під час реалізації ТМЦ покупцям.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, доповненнях до адміністративного позову /Т.ІІІ, а.с.1-5, 58-61/, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю із підстав, викладених у письмових запереченнях /Т.ІІ, а.с.62-67/ та додаткових поясненнях /Т.ІІІ, а.с.8-10/. Зазначив, що заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 насправді мало місце, оскільки у зв'язку із непредставленням до перевірки відповідних документів (товарно-транспортних накладних, товарно-супровідних документів, актів виконаних робіт, що відповідають вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині змісту та обсягу господарських операцій, документів щодо узгодження номенклатури, асортименту, кількості та ціни ТМЦ з відповідними контрагентами та ін.) та не встановлення місцезнаходження вищевказаних контрагентів позивача слід ствердити, що операції з реалізації мали нереальний товарний характер, а рух товарів між позивачем та його контрагентам не відбувався. Зазначив, що про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість свідчать і акти невиїзних документальних перевірок вищевказаних контрагентів, відповідно до яких такі не знаходяться за своїми юридичними адресами, у таких встановлено відсутність виробничих та трудових потужностей, складських приміщень, здійснення господарських операцій, що спрямована на проведення транзитних потоків для одержання фінансової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої фінансові зобов'язання, зокрема, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Звернув увагу, що дії позивача спричинили ненадходження коштів до державного бюджету у розмірі 48464,00 грн. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області 26.04.2010 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 /Т.І, а.с.15/.

Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового Договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт № 4/17-20/НОМЕР_2 від 10.01.2014 року /Т.І, а.с.14-66/.

Вищевказаним актом перевірки, зокрема, встановлено порушення ст. 185, п. 198. 1, п. 198.2, п. 198. 3 ст. 198, п.200. 1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 48464,00 грн., у т. ч.: за червень 2011 р. - 5392,00 грн.; жовтень 2011 р. - 586,00 грн.; квітень 2012 року - 3433,00 грн.; травень 2012 р. - 4856,00 грн.; червень 2012 - 9460,00 грн.; липень 2012 - 3000,00 грн.; серпень 2012 р. - 8288,00 грн.; вересень 2012 р. - 3839,00 грн.; жовтень 2012 р. - 9601,00 грн. /Т.І, а.с.65/

На підставі вищевикладеного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000061702 від 18.02.2014 року на суму 72696,00 грн. (в т. ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24232,00 грн. ) за платежем податок на додану вартість /Т.І, а.с.67/.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та такими що підлягає скасуванню, ФОП ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за Договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 201.1ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового Договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна, згідно з п. 201. 6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201. 7. та п. 201. 10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи значний вплив на формування податкового кредиту з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 мали господарські операції з ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Сталевий дім», ТОВ «Оріон» ЛТД», ТОВ «Сана Прим», ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Маштрейд».

Щодо господарських операцій між позивачем та вище переліченими контрагентами встановлено наступне.

Між ТОВ «Промтехметал» (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір поставки № 47/02 від 01.02.2011 року /Т.І, а.с.68-69/, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати будівельні матеріали партіями у кількості та асортименті, які вказуються в рахунках та накладних та здійснювати оплату за отриманий товар згідно даних рахунків або накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна та асортимент обговорюються в кожному випадку окремо. Загальна сума Договору складає орієнтовно 500000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 % (п. 1. 1, 1.2 Договору).

Товар повинен відповідати за якістю стандартами, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості товару. Кількість, асортиментний перелік товару визначаються в замовленні, що видається на кожну партію товару і є невід'ємною частиною Договору (п. 2 Договору).

Поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем у накладних, складених у письмовій формі (при передачі факсом) або по телефону. У замовленні зазначаються найменування, кількість товару, асортимент, інші дані, які сторони вважають за доцільне тут передбачити (п. 3.1. Договору).

Приймання-передача товару за кількістю та якістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін (п. 3.5 Договору). Доставка товару здійснюється транспортом постачальника (п. 3.8. Договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.3 Договору розрахунки за товар здійснюються у порядку передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку-фактури, на протязі трьох календарних днів із дня його виставлення. Форма розрахунків - безготівкова.

На підтвердження виконання таких зобов'язань, представником позивача до матеріалів справи долучено: копію видаткової накладної № РН-00914 від 01.06.2011 року; копію податкової накладної № 1 від 01.06.2011 року; копію банківської виписки /Т.І, а.с.70, 71, 72-73/.

Суд звертає увагу, що зі змісту такої виписки встановлено, що оплату проведено за НК № 636 від 19.04.2011 року на суму 10000,00 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн., однак така до матеріалів справи не пред'явлена. Представник позивача не пояснив, яке походження цієї накладної та які ТМЦ на підставі такої одержані покупцем ФОП ОСОБА_3

Як зафіксовано у акті перевірки ФОП ОСОБА_3, позивач відобразив в податковому обліку суму податку на додану вартість згідно з податковою накладною, одержаного від ТОВ «Промтехметал» на суму ПДВ 635,48 грн., що включено до складу податкового кредиту за червень 2011 року та відображено позивачем в Додатку 5 до декларації з податку на додану вартість, р. 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою за червень 2011 року» /Т.І, а.с.29-30/.

Представник відповідача надав пояснення, що при перевірці ФОП ОСОБА_3 контролюючим органом встановлено розбіжність у складі податкових зобов'язань ТОВ «Промтехметал» та податкового кредиту платника податків на загальну суму ПДВ 635,48 грн. Також представник відповідача пояснив, що під час перевірки використано постанову від 05.05.2012 року ОВС ВРКС ДПС у Львівській області та лист від 12.11.2012 року № 6847/09-09 Слідчого управління ДПС у Львівській області, відповідно до якого повідомлено, що в провадженні слідчого управління ДПС у Львівській області перебуває кримінальна справа № 139-0855 стосовно організатора фіктивного підприємництва - директора «Промтехметал» ОСОБА_5, власника та директора ТОВ «Крафт ЛВ» ОСОБА_6 та невстановлених слідством осіб, які причетні до здійснення фіктивного підприємництва ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», за ознаками складу злочину, передбачених ч. 3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.27, ч. 4 ст. 358 КК України. Крім того, ствердив, що вироком Сихівського районного суду м. Львова у справі № 1319/5265/2012 від 26.12.2012 року встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, при невстановлених слідством обставинах, наприкінці 2010 року розроблено схему, суть якої полягала в тому, що підприємствами вигодонабувачами та підконтрольними ОСОБА_5 та невстановленим слідством особам суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Промтехметал» здійснювалось документальне оформлення, начебто, проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт). Однак, фактично підприємствами, підконтрольними учасникам угрупування, ніякі товари не постачались, роботи не проводились, послуги не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств - вигодонабувачів, що надавало контрагентам-покупцям змогу мінімізувати свої податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Суть такої схеми полягала в тому, що підприємство - вигодонабувач, якому необхідно незаконно провести безготівкові кошти у готівку, перерахувало кошти на рахунки підприємств, підконтрольних вказаному угрупуванню, в подальшому перераховані по ланцюгу даних підприємств кошти знімались з банківських рахунків готівкою та передавались невстановленим слідством особам, які діяли від імені підприємств - вигодонабувачів. Для досягнення поставленої перед організатором фіктивного підприємництва ОСОБА_5 спільно із невстановленими слідством особами злочинної мети та для прикриття незаконної підприємницької діяльності, при невстановлених слідством обставинах, ОСОБА_5 В спільно із невстановленими слідством особами, організував придбання, перереєстрацію як на себе, так і на спеціально підібраних осіб із числа малозабезпечених, малоосвічених громадян суб'єктів господарювання, зокрема, ТОВ «Промтехметал», для вчинення фіктивного підприємництва з метою надання незаконних послуг суб'єктам господарювання в мінімізації сплати податків, конвертації безготівкових коштів у готівку та отримання внаслідок цих дій неконтрольованого доходу, ОСОБА_5 спільно із невстановленими слідством особами жодної господарської діяльності від імені, зокрема, ТОВ «Промтехметал» не здійснював, а фактично володіючи їх реквізитами, маючи в розпорядженні установчі документи та печатки таких фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, виготовив документи із використанням даних, зокрема, ТОВ «Промтехметал», які в подальшому використовував для прикриття незаконної діяльності, достовірно знаючи, що створює видимість здійснення фінансово-господарської діяльності та діє в порушення вимог чинного законодавства, яке регулює здійснення підприємницької діяльності, ведення бухгалтерського та податкового обліків /Т.ІІ, а.с.98-105/.

Крім того, відповідно до листа від 24.04.2014 року Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Львівській області встановлено, що в рамках розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_5, за ознаками вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України допитаний в якості свідка директор «ТОВ Промтехметал» ОСОБА_5 дав показання, що дійсно він здійснював реєстрацію та відкриття рахунків даного товариства, однак після вчинення вищевказаних дій, усі документи, печатки та підписана ним чекова книжка була віддана ОСОБА_7, який в подальшому з невстановленими слідством особами здійснювали незаконну діяльність. Жодного відношення до діяльності вищевказаного товариства не має та діяльності від імені товариства не здійснював. Також останній зазначив, що жодних товарів, робіт, послуг від імені товариства контрагентами на території України не надавав. Проведеними почеркознавчими експертизами, як реєстраційних установчих документів, так і документів фінансово-господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Промтехметал», встановлено, що частина таких документів підписана не ОСОБА_5, а невстановленими слідством особами /Т.ІІІ, а.с.102/.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами суд звертає увагу на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 05.03.2012 року по справі № 21-421а11, відповідно до якої, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, - не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітні документи, які посвідчують факт придбання товарів. Також, представник відповідача звертає увагу, що в процесі податкової перевірки було встановлено, що за юридичними адресами підприємств - контрагентів ФОП ОСОБА_3, первинні та бухгалтерські документи відсутні, що підтверджується відповідними актами перевірок контрагентів.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Сталевий дім» (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір поставки № 68/06 від 01.06.2011 року /Т.І, а.с.74-75/, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього Договору товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що зазначена в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору). Кількість товару та асортимент визначаються в накладних на основі замовлення покупця. Якість товару повинна відповідати технічним умовам та стандартам виробника (п. 2 Договору).

Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунків чи накладних шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом семи днів. Форма розрахунку - безготівкова (п. 4.1, 4.3 Договору).

Поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем (при передачі факсом або по телефону. Доставка товару здійснюється транспортом і за кошти продавця (п. 5.1, 5.3 Договору).

На підтвердження реальності таких товарів представником позивача до матеріалів справи долучені наступні документи: копію видаткової накладної № РН-0000331 від 01.06.2011 року; копію видаткової накладної № РН-0000242 від 20.06.2011 року; копію податкової накладної № 16 від 01.06.2011 року; копію податкової накладної № 201 від 20.06.2011 року; копію банківської виписки /Т.І, а.с.76, 77, 78-79, 80, 81-83/.

Щодо вищевказаного представник відповідача зауважив, що оскільки ТОВ «Сталевий дім» не включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) за червень 2011 року відповідно позивач завищив податковий кредит за відповідний період в сумі 4756,91 грн. за наслідками господарської діяльності з таким контрагентом.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оріон ЛТД» представником позивача копії Договору про надання послуг/товарів до матеріалів справи не долучено.

На посвідчення реальності таких господарських операцій представником позивача долучено: копію накладної № 37 від 26.10.2011 року; копію податкової накладної № 37 від 26.10.2011 року; копію банківської виписки /Т.І, а.с.84, 85, 86-87/.

Щодо вищевказаного, представник позивача зазначив, що Договір поставки між позивачем та таким контрагентом укладено 26.10.2011 року в усній формі.

Представник відповідача щодо господарських операцій з вищевказаним контрагентом пояснив, що розбіжність між задекларованими показниками грошового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ «Оріон» ЛТД» та позивачем становить 585,00 грн.

Зазначив, що оскільки згідно з актом № 180/22-5/20829031 про результати позапланової виїзної перевірки з питань повноти декларування, нарахування та сплати в бюджет податків та обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій ТОВ «Оріон» ЛТД» (код ЄДРПОУ 20829031) від 25.06.2012 року, встановлено, що ТОВ «Оріон» ЛТД» та його контрагенти ПП «Велес-ЛВ», ПП «Захід-торг», ПП «Мрія-дім» (вирок № 1319/5120/2012 пр. № 1/464/18/13 від 29.07.2013 року щодо посадових осіб вище перелічених підприємств /Т.ІІІ, а.с.30-42/) укладали правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, на думку відповідача є нікчемними, то і первинні документи виписані на їх підставі є нікчемними.

Однак, представник позивача не погоджуючись із таким твердженням, долучив до матеріалів справи рахунок № 688 від 25.06.2011 року; довіреність № 105 від 26.10.2011 року реєстр документів за 2011 рік /Т.ІІІ, а.с.98, 99, 100/. На противагу вищезазначеному, представник відповідача пояснив, що вищевказані документи до перевірки надані не були. Жодних пояснень щодо вищезазначеного представник позивача не надав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Маштрейд» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено Договір поставки № 12/03 від 12.03.2012 року /Т.І, а.с.88-89/, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати будівельні матеріали партіями у кількості та асортименті, які вказуються в рахунках та накладних та здійснювати оплату за отриманий товар згідно даних рахунків або накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Ціна та асортимент обговорюється у кожному випадку окремо (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору товар повинен відповідати за якістю стандартами, технічним умовам, іншій документації, що встановлюють відповідні вимоги до якості товару. Кількість асортиментний перелік товару визначається в замовленні, що видається на кожну партію товару і є невід ємною частиною Договору.

Поставка здійснюється транспортом постачальника або транспортом покупця на підставі замовлень і подаються покупцем, складеним у письмовій формі (при передачі факсом) або по телефону. У замовлені зазначаються найменування, асортимент, кількість товару, інші дані, які сторони вважають за доцільне передбачити. Перехід права власності та ризику на товар відбувається в момент передачі товару покупцю на складах постачальника або покупця. Приймання-передача товару за кількістю та якістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з виставленим рахунком-фактурою.

На підтвердження виконання зобов'язань за Договором, представником позивача до матеріалів справи долучено наступні документи: копію видаткової накладної № РН-4-04012 від 04.04.2012 року; копію податкової накладної № 72 від 04.04.2012 року; копію банківської виписки /Т.І, а.с.90, 91, 92-93/.

Представник відповідача зазначив, що на запит Дрогобицької ОДПІ № 4145/10/17-20 від 06.12.2013 року про надання всіх первинних документів пов'язаних із проведенням господарських операцій із ТОВ «Маштрейд», зокрема, товарно-транспортних накладних, позивач надав завірені копії таких документів всупереч вимозі, товарно-транспортних накладних не надано взагалі /Т.І, а.с.42/. Представник позивача зазначив, що товарно-транспортні накладні не є обов'язковими первинними документами на підтвердження відповідної господарської операції, жодних пояснень іншого змісту щодо вищевикладеного не надав.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Сана Прим» (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) уклали Договір № 31/03 про надання автотранспортних послуг від 31.03.2012 року /Т.І, а.с.94-95/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по організації перевезень вантажів автомобільним транспортом та завантажувально-розвантажувальних робіт на умовах та в термін передбачені даним Договором.

На підтвердження факту реальності надання таких послуг представником позивача до матеріалів справи долучено наступні документи: копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); копії податкових накладних /Т.І, а.с.96-100, 101-105, 106-122/. Однак, товарно-транспортних накладних до матеріалів справи не долучено.

Крім того, між ТОВ «Вайз Юніон ЛТД» (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) укладено Договір № 12 про надання автотранспортних послуг від 01.08.2012 року /Т.І, а.с.123-124/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по організації перевезень вантажів автомобільним транспортом та завантажувально-розвантажувальних робіт на умовах та в термін передбачені даним Договором. Однак, товарно-транспортних накладних до матеріалів справи не долучено.

На підтвердження факту реальності надання таких послуг представником позивача до матеріалів справи долучено наступні документи: копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); копії податкових накладних, копію банківської виписки /Т.І, а.с.125128, 129-132/.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що між ТОВ «Конді 50» (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) уклали Договір поставки № 5 від 01.08.2012 року /Т.І, а.с.141-142/, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати будівельні матеріали партіями у кількості та асортименті, які вказуються в рахунках та накладних та здійснювати оплату за отриманий товар згідно даних рахунків або накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Ціна та асортимент обговорюється у кожному випадку окремо (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п 2. 1. Договору товар повинен відповідати за якістю стандартами, технічним умовам, іншій документації, що встановлюють відповідні вимоги до якості товару. Кількість асортиментний перелік товару визначається в замовленні, що видається на кожну партію товару і є невід ємною частиною Договору.

Поставка здійснюється транспортом постачальника або транспортом покупця на підставі замовлень і подаються покупцем, складеним у письмовій формі (при передачі факсом) або по телефону. У замовлені зазначаються найменування, асортимент, кількість товару, інші дані, які сторони вважають за доцільне передбачити. Перехід права власності та ризику на товар відбувається в момент передачі товару покупцю на складах постачальника або покупця. Приймання-передача товару за кількістю та якістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін (п. 3 Договору).

Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунків чи накладних шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом семи днів. Форма розрахунку - безготівкова (п. 4.1, 4.3 Договору).

На підтвердження виконання зобов'язань за Договором, представником позивача до матеріалів справи долучено наступні документи: копії видаткової накладної № РН-8-01020 від 01.08.2012 року; видаткової накладної № РН-8-23005 від 23.08.2012 року; № РН-9-03019 від 03.09.2012 року; № РН-9-17017 від 17.09.2012 року; № РН-10-0217 від 02.10.2012 року; № РН-10-1527 від 15.10.2012 року; копії податкової накладної № 20 від 01.08.2012 року;№ 326 від 23.08.2012 року; № 16 від 03.09.2012 року4 № 247 від 17.09.2012 року; № 47 від 02.10.2012 року; № 326 від 15.10.2012 року; копію банківської виписки /Т.І, а.с.155-166/.

Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що на запит Дрогобицької ОДПІ від 06.12.2013 року № 4145/10/17-20 про надання всіх первинних документів, пов'язаних із проведенням господарських операцій із ТОВ «Конді 50», зокрема, товарно-транспортних накладних, позивач надав копії документів, крім товарно-транспортних документів, про що складено акт про ненадання в повному обсязі первинних документів № 218 від 06.12.2013 року /Т.І, а.с.50/

З пояснень представника позивача, встановлено, що одержані від його контрагентів ТМЦ та послуги реалізовані ФОП ОСОБА_3 ТОВ «ТД «Кімак», ФОП ОСОБА_8, ПрАт «Управління комплектації будівельних матеріалів», ТОВ «Техпроальп», ТОВ «Будівельні технології ХХІ століття», ТОВ «Кробат Україна», ДП «Санаторій», ТОВ «Кришталевий палац», КП «Трускавецьжитло» Трускавецької міської ради, ТОВ «Трускавецьінвест», ТОВ «АРТ БУД Л», ТОВ «Агроторговий дім «Волинь», на підствердження чого долучив до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних /Т.І, а.с.167-250, Т.ІІ, а.с.1-42/.

Суд звертає увагу, що всупереч вимогам ухвали про відкриття провадження у справі від 04.03.2014 року, представником позивача оригінал жодного із вище перелічених документів не був наданий суду для огляду.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи долучено копії податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік з додатками № 5 до кожної, а також копії книг обліку доходів і витрат за 2011 - 2013 роки /Т.ІІ, а.с.235/.

Слід зазначити, що Вищий адміністративний суд України у листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що судам слід звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Суд вважає, що складені позивачем ФОП ОСОБА_3 документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Суд не бере до уваги покликань представника позивача щодо відсутності необхідності укладати товарно-транспортні накладні, у зв'язку з тим, що такі засвідчують лише факт надання послуг перевезення, тобто її відсутність не може свідчити про нереальність (безтоварність) господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 11 глави Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14. 10. 1997 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється не залежно від умов плати праці за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Слід зазначити, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Чинним законодавством не передбачено заміну вказаних транспортних документів будь-якими іншими документами. Відтак, на переконання суду, здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на перевезення може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Хоча серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат, документи на перевезення вантажу не перелічені як обов'язкові, однак для достеменного з'ясування реальності господарської діяльності суд вважає за необхідне дослідити документи, що підтверджують транспортування ТМЦ, документи на підтвердження виконання вантажно-розвантажувальних робіт, їх приймання та зберігання, однак, такі позивачем до матеріалів справи не долучено. Слід звернути увагу, що в матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження маршрутів перевезення; на підтвердження перевезення ТМЦ придбаних позивачем та ним ж реалізованих.

Слід додатково звернути увагу на те, що умови вищевказаних Договорів позивача з його контрагентами передбачали надання виконавцями транспортних послуг власними силами, однак із вищевказаних актів перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_3 встановлено відсутність у останніх власних чи орендованих транспортних засобів.

Крім того, суд зауважує, що акти здачі-приймання робіт за Договорами про надання автотранспортних послуг не слід брати до уваги, оскільки такі не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки у таких не визначено конкретний обсяг і зміст вищевказаних господарських операцій відповідно до укладених Договорів.

Водночас, зі змісту акта перевірки відповідачем при перевірці взяті до уваги:

- акт № № 621/22-41/37398749 від 24.09.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехметал» (код ЄДРПОУ)» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року;

- довідку № 1556/23-4/37399035 від 23.08.2011 року «Про проведення аналізу діяльності «ТОВ «Сталевий дім» (код ЄДРПОУ 37399035)» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року» /Т.ІІ, а.с.76-80/;

- акт № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оріон ЛТД» (код ЄДРПОУ 20829031) з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ПП «Велес-ЛВ» (код за ЄДРПОУ 36078988), ПП «Захід-торг» (код за ЄДРПОУ 36501261), ПП «Децимус» (код за ЄДРПОУ 35816946), ПП «Мрія-дім» (код за ЄДРПОУ)34943530; ТОВ «Маст-Опт» (код за ЄДРПОУ 31773946) за період з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року /Т.ІІІ, а.с.11-25/;

- акт № 2202/26-55-01/33927607 від 08.11.2012 року ТОВ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сана Прим» (код ЄДРПОУ 33927607) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Маштрейд» (код ЄДРПОУ 37956799) за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року та з ПП «Авто трак Трейд» (код ЄДРПОУ 33195866) за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року» /Т.ІІ, а.с.89-92/;

- акт № 1796/22. 10/37569727 від 24.05.2013 року «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», код ЄДРПОУ 37569727 щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з контрагентами (покупцями та продавцями) за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року /Т.ІІ, а.с.82-85/;

- акт № 1695/22-3/38149196 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конді 50» (ПН 38149196) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року» /Т.ІІ, а.с.68-75/;

- акт № 682/22-01/37956799 від 07.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Маштрейд» за квітень 2012 року» /Т.ІІ, а.с.86-88/.

Як пояснив представник відповідача, та підтверджується вищевказаними актами перевірок, щодо контрагентів ФОП ОСОБА_3 внаслідок перевірок таких контрагентів зафіксовано відсутність складських, виробничих, трудових потужностей для здійснення господарської діяльності; метою діяльності за результатами перевірок було надання податкової вигоди третім особам, зокрема щодо формування сум податку на додану вартість; такі підприємства відсутні за своїми юридичними адресами.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними Договорів між позивачем та такими контрагентами сама по собі не свідчить про реальність виконання цього Договору зазначеними суб'єктами. Укладення Договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового Договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Промтехметал, ТОВ «Сталевий дім, ТОВ «Оріон» ЛТД», ТОВ «Сана Прим, ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Маштрейд» є обґрунтованим.

Таким чином, первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій виключно для отримання податкової вигоди, не несуть достовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Суд зазначає, що пiдставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здiйснення операцiй з придбання товарiв (робiт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операцiях, а також оформлення зазначених операцiй необхiдними документами первинного облiку, що мiстять достовiрнi вiдомостi про обсяг та змiст господарської операцiї.

Зазначене свідчить про те, що документи вище перелічених контрагентів, в т. ч. Договори з ФОП ОСОБА_3 підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в Договорах, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися. Тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ТОВ «Промтехметал, ТОВ «Сталевий дім, ТОВ «Оріон» ЛТД», ТОВ «Сана Прим, ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Маштрейд» податкових накладних, само по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Слiд зазначити, що обов'язок пiдтвердити правомiрнiсть та обґрунтованiсть сформованого податкового кредиту належними документами первинного облiку покладається на платника-покупця товарiв (робiт, послуг), позаяк саме вiн є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартiсть, що пiдлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Вiдмова в отриманнi податкової вигоди за наявностi у документах платника недостовiрних та суперечливих вiдомостей є його податковим ризиком. З цiллю пiдтвердження обґрунтованостi заявленої податкової вигоди необхiдно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної пiдприємницької або iншої економiчної дiяльностi, що слугує пiдставою для висновку про достовiрнiсть представлених первинних документiв, у тому числi щодо вiдомостей про учасникiв та умови господарських операцiй. Аналогічні правові позиції викладені Вищим адміністративним судом України в ухвалах № К/800/42298/13 від 12.02.2014; № К/9991/47230/11 від 05.03.2014 року.

Також, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України № К/991/26540/11 від 26.03.2014 платник податку повинен був розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені контрагентів.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час подання позову (1147,00 грн.) та визначеної позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями загальної суми грошового зобов'язання (72696,00 грн.), ставка за подання позову становить 11827,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем при звернення до суду сплачено 182,70 грн. /Т.І, а.с.3/, а у задоволенні позову відмовлено повністю, стягненню з позивача підлягає судовий збір в сумі 1644, 30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись ст.ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.07.2014 р. о 17:00 год.

Суддя Кравців О.Р.