Рішення

від 21.07.2014 по справі 916/1910/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2014 р.Справа № 916/1910/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.А.-Транс";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Транс"

про стягнення 9692,67грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

від позивача: Оніпченко С.Ф. - директор на підставі Витягу з ЄДР.

від відповідача: Чукітова В.В. довіреність від 10.06.2014р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "О.С.А.-Транс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Транс" про стягнення заборгованості 9694,63грн., яка складається з суми основної заборгованості 9 180грн. та пені 514,63грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2014р. порушено провадження у справі № 916/1910/14.

02.07.2014р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість 9692,67грн., яка складається з суми основної заборгованості 9 180грн. та пені 512,67грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.07.2014р. визнав суму основної заборгованості.

У судовому засіданні 21.07.2014р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „О.С.А.-Транс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Веста Транс" (замовник) було укладено договір № 33 про перевезення нафтопродуктів, відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобовязується за узгодженими Сторонами Заявками приймати до перевезення та перевозити автомобільним транспортом нафтопродукти (Вантаж), а замовник зобовязується оплачувати транспортні послуги на підставі виставлених перевізником рахунків - фактур у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.2. договору №33 від 03.06.2013р. за перевезення вантажу (як у цілому так і за перевезення окремої партії вантажу) замовник сплачує перевізникові плату у розмірі вартості перевезення протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту надання послуг, на підставі наданих перевізником рахунків на оплату. Розрахунок здійснюється в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Позивачем зазначено, що на виконання умов договору перевезення нафтопродуктів №33 від 03.06.2013р. позивачем протягом строку дії договору (з червня 2013р. - до грудня 2013р.) було надано послуги з перевезення, згідно актів здачі - приймання робіт (послуг) на загальну суму 48 353грн., а саме: акт № ОУ-0000184 від 27.06.2013р. на суму 30 475грн.; акт № ОУ-0000219 від 30.07.2013р. на суму 4511грн.; акт № ОУ-0000237 від 09.08.2013р. на суму 2385грн.; акт № ОУ-0000276 від 10.09.2013р. на суму 1802грн.; акт № ОУ-0000307 від 30.09.2013р. на суму 1836грн.; акт № ОУ-0000317від 28.10.2013р. на суму 3672грн.; акт № ОУ-0000355 від 07.11.2013р. на суму 3672грн.

Відповідачем було частково позивачу оплачено транспортні послуги, таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 9180грн.

31.12.2013р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 180грн.

Відповідно до п. 5.3. договору №33 від 03.06.2013р. за несвоєчасне здійснення розрахунків за перевезення вантажу, замовник за вимогою перевізника за кожен день такого прострочення сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно виконаних зобовязань по оплаті.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 9694,63грн., що складається з суми основної заборгованості - 9 180грн. та суми пені 514,63грн.

23.01.2014р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №23/01, відповідно до якої позивач наполягав на погашенні заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 9180грн., а також пені в розмірі 270,72грн. протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії (вимоги).

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором №33 від 03.06.2013р., позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Транс" заборгованість у розмірі 9692,67грн.

02.07.2014р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість 9692,67грн., яка складається з суми основної заборгованості 9 180грн. та пені 512,67грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

За ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 916 вказаного Кодексу передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За змістом ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як встановлено судом, 03.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „О.С.А.-Транс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Веста Транс" (замовник) було укладено договір № 33 про перевезення нафтопродуктів, відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобовязується за узгодженими Сторонами Заявками приймати до перевезення та перевозити автомобільним транспортом нафтопродукти (Вантаж), а замовник зобовязується оплачувати транспортні послуги на підставі виставлених перевізником рахунків - фактур у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.2. договору №33 від 03.06.2013р. за перевезення вантажу (як у цілому так і за перевезення окремої партії вантажу) замовник сплачує перевізникові плату у розмірі вартості перевезення протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту надання послуг, на підставі наданих перевізником рахунків на оплату. Розрахунок здійснюється в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

На виконання умов договору перевезення нафтопродуктів №33 від 03.06.2013р. позивачем протягом строку дії договору (з червня 2013р. - до грудня 2013р.) було надано послуги з перевезення, згідно актів здачі - приймання робіт (послуг) на загальну суму 48 353грн., а саме: акт № ОУ-0000184 від 27.06.2013р. на суму 30 475грн.; акт № ОУ-0000219 від 30.07.2013р. на суму 4511грн.; акт № ОУ-0000237 від 09.08.2013р. на суму 2385грн.; акт № ОУ-0000276 від 10.09.2013р. на суму 1802грн.; акт № ОУ-0000307 від 30.09.2013р. на суму 1836грн.; акт № ОУ-0000317від 28.10.2013р. на суму 3672грн.; акт № ОУ-0000355 від 07.11.2013р. на суму 3672грн. Відповідачем було частково позивачу оплачено транспортні послуги, таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 9180грн.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п. 5.3. договору №33 від 03.06.2013р. за несвоєчасне здійснення розрахунків за перевезення вантажу, замовник за вимогою перевізника за кожен день такого прострочення сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно виконаних зобовязань по оплаті.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 9694,63грн., що складається з суми основної заборгованості - 9 180грн. та суми пені 514,63грн.

23.01.2014р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №23/01, відповідно до якої позивач наполягав на погашенні заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 9180грн., а також пені в розмірі 270,72грн. протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії (вимоги).

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором №33 від 03.06.2013р., позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Транс" заборгованість у розмірі 9692,67грн.

02.07.2014р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість 9692,67грн., яка складається з суми основної заборгованості 9 180грн. та пені 512,67грн.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 5.3. договору №33 від 03.06.2013р. за несвоєчасне здійснення розрахунків за перевезення вантажу, замовник за вимогою перевізника за кожен день такого прострочення сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно виконаних зобовязань по оплаті.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 9692,67грн., яка складається з суми основної заборгованості 9 180грн. та пені 512,67грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Транс" (65496, Одеська обл, Овідіопольський район, смт. Чорноморка, вул Механізаторська, 38, р/р 26005310669601 в АБ «Південний» м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32213674) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "О.С.А.-Транс" (54039, м. Миколаїв, вул Колеснікова, 13, код ЄДРПОУ 35066070 р/р 26007053204601 у МРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 326610) - заборгованість у розмірі 9692,67грн., яка складається з суми основної заборгованості 9 180грн. та пені 512,67грн.; 1827грн. сума судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.07.2014р.

Суддя Оборотова О.Ю.