Постанова

від 21.10.2014 по справі 916/1910/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р.Справа № 916/1910/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,

Суддів Лисенко В.А., Гладишевої Т.Я..

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Оніпченко С.Ф. - директор ТОВ "О.С.А.-Транс"

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Транс"

на рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2014р.

по справі № 916/1910/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „О.С.А. - Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Транс"

про стягнення 9692,67 грн.,

Встановив:

В травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „О.С.А. - Транс" (Далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Транс" (Далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 9694,63грн., яка складається з суми основної заборгованості 9180грн. та пені 514,63грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на укладений між сторонами договір №33 на перевезення нафтопродуктів від 03.06.2013р..

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши Відповідачу транспортні послуги на загальну суму 48353,00 грн.. Однак, Відповідач розрахувався частково, а тому в нього рахується заборгованість в розмірі 9180,00 грн..

Представник відповідача у судовому засіданні 21.07.2014р. визнав суму основної заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 липня 2014 року, винесеним суддею Оборотовою О.Ю. позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з відповідача 9180,00 грн. заборгованості; 512,67грн. - пені та 1827,00 грн. - судового збору.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на положення статтей 525, 526; 629 ЦК України зазначив, що зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не погоджуючись з даним рішенням, Відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ „О.С.А. - Транс" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 03.06.2013р. між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір № 33 про перевезення нафтопродуктів, відповідно до п. 1.1 якого Перевізник зобовязується за узгодженими Сторонами Заявками приймати до перевезення та перевозити автомобільним транспортом нафтопродукти (Вантаж), а Замовник зобов'язується оплачувати транспортні послуги на підставі виставлених Перевізником рахунків - фактур у порядку та на умовах, визначених цим договором. (а.с.8-10)

Відповідно до п. 4.2. договору №33 від 03.06.2013р. за перевезення вантажу (як у цілому так і за перевезення окремої партії вантажу) Замовник сплачує Перевізникові плату у розмірі вартості перевезення протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надання послуг, на підставі наданих Перевізником рахунків на оплату. Розрахунок здійснюється в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

На виконання умов договору перевезення нафтопродуктів №33 від 03.06.2013р. позивачем протягом строку дії договору (з червня 2013р. - до грудня 2013р.) було надано послуги з перевезення, згідно актів здачі - приймання робіт (послуг) на загальну суму 48353грн., а саме: акт № ОУ-0000184 від 27.06.2013р. на суму 30475грн.; акт № ОУ-0000219 від 30.07.2013р. на суму 4511грн.; акт № ОУ-0000237 від 09.08.2013р. на суму 2385грн.; акт № ОУ-0000276 від 10.09.2013р. на суму 1802грн.; акт № ОУ-0000307 від 30.09.2013р. на суму 1836грн.; акт № ОУ-0000317від 28.10.2013р. на суму 3672грн.; акт № ОУ-0000355 від 07.11.2013р. на суму 3672грн. (а.с.11-16)

Відповідачем було частково оплачено транспортні послуги, таким чином сума основної заборгованості складає 9180грн., що в свою чергу не заперечується відповідачем.

31.12.2013р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 9180,00 грн. (а.с.17)

23.01.2014р. Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензію №23/01, відповідно до якої позивач наполягав на погашенні заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 9180грн., а також пені в розмірі 270,72грн. протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії (вимоги). (а.с.18-19)

Відповідно до п. 5.3. договору №33 від 03.06.2013р. за несвоєчасне здійснення розрахунків за перевезення вантажу, замовник за вимогою перевізника за кожен день такого прострочення сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно виконаних зобовязань по оплаті.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (Перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (Відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Одержувачеві), а Відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 916 вказаного Кодексу передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За змістом ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (Перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (Вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (Вантажоодержувачу), а Вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати Вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач при розгляді даної справи, ніяких відповідних доказів як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Транс" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2014р. по справі № 916/1910/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 23.10.2014р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Гладишева Т.Я.