Постанова

від 21.07.2014 по справі 820/10517/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 липня 2014 р. справа №820/10517/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А.

за участю:

представника позивача - Семерик Т.М.,

представника відповідача - Калініна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (далі - ТОВ "ТД ИРБИС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0000054601 в частині донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 780678,00 грн., з яких 520452,00 грн. за основним платежем, 260226,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів було проведено планову документальну перевірку ТОВ "ТД ИРБИС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт №143/28-09-46-01/31559190 від 24.04.2014 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0000054601 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Представник позивача також вказав, що у ТОВ "ТД ИРБИС" були всі необхідні та достатні правові підстави для формування податкового кредиту в тому числі з огляду на те, що надані позивачем документи щодо підтвердження руху товарів у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України». Отже, при проведенні перевірки та оформленні її результатів відповідачем не дотримано вимог податкового законодавства, висновки, зазначені в акту перевірки є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення №0000054601 від 13 травня 2014 року прийняте з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 521064,00 грн.. З огляду на що, висновки акту перевірки №143/28-09-46-01/31559190 від 24.04.2014 року та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0000054601 є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ "ТД ИРБИС" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.08.2013 року шляхом реорганізації Приватного акціонерного товариства "ТД ИРБИС", яке було зареєстровано 28.12.2001 року. Основним видом діяльності ТОВ «ТД ИРБИС» згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД-2010: 46.90).

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ТОВ "ТД ИРБИС" перебуває на обліку в СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів з 15.01.2009 року. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2009 №100159769, виданого СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів позивач був зареєстрований платником ПДВ з 24.01.2009 по 27.04.2011 (до 24.01.2009 було зареєстровано в ДПІ у Червонозаводському району м. Харкова як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 29883124 від 13.06.2003, дані про анульоване свідоцтво платника ПДВ від 24.01.2009 №29883124). У зв'язку зі зміною найменування юридичної особи з ЗАТ «ТБ ИРБИС» на ТОВ «ТД ИРБИС», Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові видане нове Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.11.2011 №100335073, індивідуальний податковий номер - 315591920380.

На підставі направлень, виданих СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів: №250, №251, №252, №253 від 05.03.2014 року, № 270 від 24.03.2014 року, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст. 77, ст.82 Податкового Кодексу України, наказу СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів від 21.02.2014 №175 та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів в період з 05.03.2014 року по 16.04.2014 року була проведена планова документальна перевірка ТОВ "ТД ИРБИС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №143/28-09-46-01/31559190 від 24.04.2014 року, яким встановлено порушення ТОВ "ТД ИРБИС" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 521064,00 грн.

За наслідками акту перевірки №143/28-09-46-01/31559190 від 24.04.2014 року СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0000054601, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «ТД ИРБИС» (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС") та ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК» було укладено договір №2/11 від 01.06.2011 року. У відповідності до п. 1.1. цього договору, Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати і оплачувати на нижченаведених умовах підшипники, ремні і інші товари, що іменуються надалі «товар», партіями, в строки, в асортименті, кількості і по цінам, указаним в видаткових накладних і/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору після підписання їх сторонами. Згідно з додатковою угодою №1 від 30.06.2012 строк дії договору було подовжено до 30.06.2013 року та згідно з додатковою угодою №2 від 01.10.2012 строк дії договору було подовжено до 31.12.2013 року.

У відповідності до умов вказаного договору позивачем, зокрема, отримано від ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК» товари згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних. У відповідності до вимог Податкового кодексу України позивачем отримані від ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК» податкові накладні, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Згідно з умовами п 4.1 Договору, товар поставляється зі складу Постачальника в м.Маріуполь в строки, узгоджені в кожній конкретній видатковій накладній. Базисною умовою поставки є EXW м.Маріуполь, згідно «Імкотермс-2010». На виконання цього пункту договору товар був отриманий та відвезений на склад позивача у відповідності до наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортний накладних.

З пояснень представника позивача вбачається, що при поставках товару від ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК» в адресу позивача товар був переданий у власність позивачу та у подальшому транспортувався позивачем власним транспортом, отже ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару. Вказаний факт не заперечувався представником відповідача під час розгляду справи.

Наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних підтверджують факти перевезення товару від ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК» в адресу ТОВ «ТД ИРБИС».

Згідно з п 3.1 Договору, оплату за товар Покупець зобов'язаний здійснити протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. Позивач повністю сплатив в адресу ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК» за отриманий товар, що підтверджується копіями банківських виписок.

Таким чином, з огляду на наявність належним чином оформлених первинних документів та наявність фактів подальшої реалізації придбаної продукції, суд приходить до висновку про доведеність здійснення господарських операцій ТОВ "ТД ИРБИС" з ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК».

Суд зазначає, що податковим органом в акті перевірки №143/28-09-46-01/31559190 від 24.04.2014 року було зроблено висновок щодо неможливості підтвердження ввезення підшипників на митну територію України згідно ВМД, які зазначені у податкових накладних виписаних ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» на адресу ТОВ «ТД ИРБИС».

З огляду на дані, наведені в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» у податкових накладних, виписаних ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК», перевіркою було встановлено наступний перелік ВМД за якими було здійснено митне оформлення підшипників, ввезених на митну територію України, які постачались від ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» на адресу ТОВ «ТД ИРБИС»: ВМД №807800005/2011/128567 від 28.08.2011р.; ВМД №807230001/2011/485125 від 13.10.2011р.; ВМД №801000008/2011/475285 від 03.12.2011р.; ВМД №807100000/2012/408001 від 12.02.2012р.; ВМД №801000008/2011/745285 від 17.02.2012р.; ВМД №807100000/2012/452342 від 26.02.2012р.; ВМД №807170003/2012/436572 від 15.05.2012р.; ВМД №807100000/2012/45154 від 20.11.2012р.; ВМД №702810000/2013/300576 від 01.03.2013р.; ВМД №702650000/2013/300577 від 01.03.2013р.; ВМД №157960000/2013/050860 від 01.04.2013р.

За результатами отриманої податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів було встановлено, що вищевказаними ВМД, які зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» на адресу ТОВ «ТД ИРБИС», не здійснювалось митне оформлення підшипників в митному режимі імпорту, тобто перевіркою не можливо підтвердити ввезення підшипників на митну територію України згідно вказаних ВМД.

Пунктом 201.1 ст.210 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно вимог п.201.10 ст.210 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Однак, з досліджених судом податкових накладних, виписаних ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» на адресу ТОВ «ТД ИРБИС» вбачається наявність усіх обов'язкових реквізитів, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наявних матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» на адресу ТОВ «ТД ИРБИС» містять відмітку про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджує встановлення податковим органом відсутності порушення з боку ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу під час реєстрації податкових накладних.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків під час виписки та реєстрації податкової накладної.

Окрім цього суд зазначає, що платник податків, в даному випадку ТОВ "ТД ИРБИС", не є уповноваженою особою щодо перевірки достовірності ввезення підшипників на митну територію України згідно вказаних ВМД та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про те, що його контрагентом можливо не здійснювалось митне оформлення підшипників в митному режимі імпорту.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "ТД ИРБИС" щодо формування податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК», та як наслідок невідповідність висновків контролюючого органу про порушення під час заповнення вказаних податкових накладних.

Щодо тверджень контролюючого органу у акті перевірки, що в товарно-транспортних накладних відсутня повна адреса пункту навантаження та пункту розвантаження, а вказано лише назву міста (м. Донецьк та м. Маріуполь), відсутнє посилання на сертифікати якості/відповідності, що унеможливлює встановлення фактичного місця зберігання товару та його фактичний рух, суд зазначає наступне.

В товарно-транспортних накладних, відповідно до яких товар (підшипники) доставляються з м. Маріуполь (пункт навантаження) в м. Донецьк (пункт розвантаження), Замовник та автопідприємство - зазначено ТОВ «ТД ИРБИС», вантажовідправник - ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК», автомобіль ГАЗ 3302-414 НОМЕР_1, водій ОСОБА_3

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

З наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вбачається, що перевезення придбаного товару дійсно здійснювалось ТОВ «ТД ИРБИС» з міста реєстрації ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» до орендованих складських приміщень ТОВ «ТД ИРБИС», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів оренди приміщень у м. Донецьку.

Суд зазначає, що встановлення фактичного місця зберігання товару та його фактичний рух здійснюється за адресою реєстрації підприємства та місцем знаходження складських приміщень, а не з товарно-транспортних накладних, які є підтвердженням транспортування товару та підставою для його оприбуткування.

З наданих представником позивача до суду звітів про рух товарів на складі «ИРБИС-Донецьк», вбачається, що товар, який був отриманий від ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК» був оприбуткований позивачем та відвантажений в адресу подальших покупців.

Щодо тверджень представника відповідача, що в договорі поставки, укладеному між ТОВ «ТД ИРБИС» з ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» № 2/11 від 01.06.2011, передбачено надання сертифікатів якості, відповідності, а ТОВ «ТД ИРБИС» до перевірки не надано сертифікати якості та сертифікати відповідності на вищевказані підшипники, суд зазначає наступне.

У відповідності до додаткової угоди №2 від 01.10.2012 року, пункт 5.1 Договору було викладено в новій редакції: «Якість товару, що відпускається по цьому договору, повинна відповідати діючим нормам і стандартам на оговорений в цьому договорі товар і/або може підтверджуватись відповідними сертифікатами і/або іншими документами.

Представник позивача під час розгляду справи стверджував, що отримував всі необхідні та достатні документи щодо підтвердження якості товару в момент прийняття товару.

Суд зазначає, що сертифікати якості та сертифікати відповідності товару не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже позивач мав право не зберігати отримані від ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК» документи щодо якості товару.

Окрім цього, з первинної бухгалтерської документації щодо подальшої реалізації придбаного товару вбачається, що всі документи щодо підтвердження якості товару, які отримувались від ТОВ «РЕГІОН-ВОСТОК», передавалися кінцевому споживачу в момент передачі їм товару, про що у видаткових накладних міститься окремий запис.

Отже, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не доведено факту того, що підшипники імпортного походження не були сертифіковані.

Окрім цього, згідно наявної в матеріалах справи копії експортно-економічних досліджень №12868 від 27.12.103 року та №1568 від 06.03.2013 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса, повністю підтверджується правомірність відображення у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним від операцій по закупівлі товару у ТОВ «РЕГІОН ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 37426367) у податкових деклараціях по податку на додану вартість за період починаючи з жовтня 2012 року по вересень 2013 року та відповідає вимогам ст.. 198.1, 198.6 Податкового кодексу України.

Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «ТД ИРБИС» з ТОВ «РЕГИОН-ВОСТОК» та встановлення відповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Щодо правомірності формування ТОВ «ТД ИРБИС» податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Травневе" та ТОВ "Укрспецпроект", суд зазначає наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи копії договору №12 від 11.06.2012 року, укладеного між ТОВ «ТД ИРБИС» та ТОВ "Травневе" вбачається, що ТОВ "Травневе" (постачальник) зобов'язується постачати ТОВ «ТД ИРБИС» (покупець) товар.

З копій видаткових та податкових накладних, акту звірки між ТОВ «ТД ИРБИС» та ТОВ «Травневе», копій видаткових накладних та довіреностей про відвантаження товару, отриманого від ТОВ «Травневе», звітів про рух товарів на складі, вбачається, що вказана господарська операція мала реальний характер.

Окремо суд зазначає, що весь товар, отриманий від ТОВ «Травневе», був відвантажений в адресу кінцевих споживачів, зокрема частково експортований в адресу ТОВ «АПРОКОМТЕХ» (Молдова), що підтверджується копією ВМД №807100000/2012/446829.

Також, між ТОВ «ТД ИРБИС» та ТОВ "Укрспецпроект" було укладено договір №1401-1 від 14.01.2013 року на придбання товару. Наявні в матеріалах справи копія видаткової та податкової накладної на суму 7551,00 грн., акт звірки між ТОВ «ТД ИРБИС» та ТОВ «Укрспецпроект», звіт про рух товарів на складі ТОВ «ТД ИРБИС», який був отриманий від ТОВ «Укрспецпроект» та відвантажений в адресу покупця, копія видаткової накладної та довіреності, про відвантаження товару, отриманого від ТОВ «Укрспецпроект» в адресу кінцевого споживача, зокрема, адресу ТОВ «Стасі Насіння» в сукупності свідчать про реальність дослідженої судом угоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про реальність здійснення ТОВ ТОВ «ТД ИРБИС» господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Травневе" та ТОВ "Укрспецпроект", а висновки акту перевірки №143/28-09-46-01/31559190 від 24.04.2014 року в частині неможливості встановлення зв'язку понесених витрат (з урахуванням ПДВ) ТОВ «ТД ИРБИС» в частині взаємовідносин з ТОВ "ТРАВНЕВЕ" з фінансово-господарською діяльністю перевіряємого підприємства згідно з висновками акту перевірки ТОВ "ТРАВНЕВЕ" від 30.01.2014р. №37/20-31-22-03-07/37093279, в частині неможливості встановлення зв'язку понесених витрат (з урахуванням ПДВ) ТОВ «ТД ИРБИС» в частині взаємовідносин з ТОВ „УКРСПЕЦПРОЕКТ" з фінансово-господарською діяльністю перевіряємого підприємства згідно з висновками акту перевірки ТОВ „УКРСПЕЦПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 37093279) від 30.01.2014р. №37/20-31-22-03-07/37093279 не відповідають фактичним обставинам справи та не містять доказів порушення вимог податкового законодавства без посередньо ТОВ «ТД ИРБИС».

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «РЕГІОН ВОСТОК», ТОВ "Травневе" та ТОВ "Укрспецпроект" виконали вимоги діючого законодавства видавши ТОВ «ТД ИРБИС» належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ «ТД ИРБИС» щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «РЕГІОН ВОСТОК», ТОВ "Травневе" та ТОВ "Укрспецпроект". При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ «ТД ИРБИС» не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ТОВ «ТД ИРБИС» було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ «ТД ИРБИС» та ТОВ «РЕГІОН ВОСТОК», ТОВ "Травневе", ТОВ "Укрспецпроект" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ТОВ «ТД ИРБИС» по взаємовідносинам з ТОВ "Травневе", ТОВ "Укрспецпроект" вбачається, що при її проведенні посадовими особами СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів ретельно було вивчено лише акти перевірок ТОВ "ТРАВНЕВЕ" від 30.01.2014р. №37/20-31-22-03-07/37093279 та ТОВ „УКРСПЕЦПРОЕКТ" від 30.01.2014р. №37/20-31-22-03-07/37093279, а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ «ТД ИРБИС» згідно акту №143/28-09-46-01/31559190 від 24.04.2014 року фахівцями СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення - рішення СДПІ від 13.05.2014 року №0000054601 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В зв'язку з тим, що СДПІ не мала належних підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "ТД ИРБИС" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТД ИРБИС" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 4872,00 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 13.05.2014 року №0000054601 в частині донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 780678,00 грн., з яких 520452,00 грн. за основним платежем, 260226,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, 61010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (пров. Микитинський, б. 24, м. Харків, 61001, код 31559190) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23.07.2014 року.

Суддя Біленський О.О.