Ухвала

від 02.10.2014 по справі 820/10517/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 р.Справа № 820/10517/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Мурги К.Ю., відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2014р. по справі № 820/10517/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (далі - ТОВ "ТД ИРБИС", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів, відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом, просив суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0000054601 в частині донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 780678,00 грн., з яких 520452,00 грн. за основним платежем, 260226,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 р. по справі № 820/10517/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 13.05.2014 року №0000054601 в частині донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 780678,00 грн., з яких 520452,00 грн. за основним платежем, 260226,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, 61010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (пров. Микитинський, б. 24, м. Харків, 61001, код 31559190) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 р. по справі № 820/10517/14, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що позивачем сформовано податковий кредит за жовтень 2012 року - листопад 2013 року по взаємовідносинах із ТОВ «Регіон-Восток» щодо поставки підшипників. Зазначив, що податкові накладні, виписані позивачеві вказаним постачальником, містять посилання на реквізити вантажних митних декларацій, згідно з якими придбані позивачем підшипники ввезені на територію України. Однак, за даними отриманої податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів було встановлено, що за номерами ВМД, вказаними у податкових накладних, не здійснювалось митне оформлення підшипників в митному режимі імпорту, тобто, перевіркою неможливо підтвердити ввезення даних підшипників на митну територію України згідно ВМД, зазначених у податкових накладних, виписаних ТОВ «Регіон-Восток» на адресу ТОВ «Ирбис». Крім того, вказує на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості та відповідності придбаного товару, наявність яких є обов'язковою у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 р. № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію». Також, стверджує про неналежне оформлення наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, а саме: відсутня повна адреса пункту навантаження та розвантаження (вказано лише назву міста), відсутнє посилання на сертифікати якості/відповідності, що, на думку відповідача, унеможливлює встановлення фактичного місця зберігання товару та його фактичний рух. Враховуючи викладене, вважає виписані ТОВ «Регіон-Восток» податкові накладні такими, що не є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 р. по справі № 820/10517/14, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ "ТД ИРБИС" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.08.2013 року шляхом реорганізації Приватного акціонерного товариства "ТД ИРБИС", яке було зареєстровано 28.12.2001 року. Основним видом діяльності ТОВ "ТД ИРБИС" згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД-2010: 46.90).

ТОВ "ТД ИРБИС" перебуває на обліку в СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів з 15.01.2009 року. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2009 №100159769, виданого СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів позивач був зареєстрований платником ПДВ з 24.01.2009 р. по 27.04.2011 р. (до 24.01.2009 р. було зареєстровано в ДПІ у Червонозаводському району м. Харкова як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 29883124 від 13.06.2003 р., дані про анульоване свідоцтво платника ПДВ від 24.01.2009 р. №29883124). У зв'язку зі зміною найменування юридичної особи із ЗАТ "ТБ ИРБИС" на ТОВ "ТД ИРБИС", Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові видане нове Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.11.2011 р. №100335073, індивідуальний податковий номер - 315591920380.

На підставі направлень, виданих СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів: №250, №251, №252, №253 від 05.03.2014 року, № 270 від 24.03.2014 року, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст. 77, ст.82 Податкового Кодексу України, наказу СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів від 21.02.2014 №175 та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів в період з 05.03.2014 року по 16.04.2014 року була проведена планова документальна перевірка ТОВ "ТД ИРБИС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №143/28-09-46-01/31559190 від 24.04.2014 року, яким зафіксовано, зокрема, порушення ТОВ "ТД ИРБИС" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 521064,00 грн. (п.1 висновків акту) (т.1, а.с.13-29а).

На підставі наведеного висновку акту перевірки СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0000054601, яким ТОВ «ТД «Ирбис» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 781596,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 521064 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 260532,00 грн. (т.1, а.с.30).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків акту перевірки та відсутності підстав для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ за результатами відносин із ТОВ «Регіон-Восток».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ПрАТ "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС") та ТОВ "РЕГІОН-ВОСТОК" було укладено договір №2/11 від 01.06.2011 року. У відповідності до п. 1.1. цього договору, Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати і оплачувати на нижченаведених умовах підшипники, ремні і інші товари, що іменуються надалі "товар", партіями, в строки, в асортименті, кількості і по цінам, указаним в видаткових накладних і/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору після підписання їх сторонами. Згідно з додатковою угодою №1 від 30.06.2012 строк дії договору було подовжено до 30.06.2013 року та згідно з додатковою угодою №2 від 01.10.2012 строк дії договору було подовжено до 31.12.2013 року (т.1, а.с.34-37).

У відповідності до умов вказаного договору позивачем, зокрема, отримано від ТОВ "РЕГІОН-ВОСТОК" товари (підшипники) згідно з видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.38-63)

Позивачем отримані від ТОВ "РЕГІОН-ВОСТОК" податкові накладні, копії яких також містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.112-137).

Придбаний товар оплачено позивачем в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах спраив копії рахунків-фактур )т.1, а.с.86-111) та платіжних доручень (т.1, а.с.138-158).

Згідно з умовами п 4.1 Договору, товар поставляється зі складу Постачальника в м.Маріуполь в строки, узгоджені в кожній конкретній видатковій накладній. Базисною умовою поставки є EXW м.Маріуполь, згідно "Імкотермс-2010". На виконання цього пункту договору товар був отриманий та відвезений на склад позивача у відповідності до товарно-транспортний накладних, копії яких надані до матеріалів справи (т.1, а.с.64-85).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при поставках товару від ТОВ "РЕГІОН-ВОСТОК" в адресу позивача товар був переданий у власність позивачу та у подальшому транспортувався позивачем власним транспортом, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспорнтих накладних (т.1, а.с.64-85).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає господарські операції між ТОВ «ТД Ирбис» та ТОВ «Регион-Восток» такими, що належним чином підтверджені первинними документами.

Як свідчать матеріали справи, підшипники, придбані позивачем у ТОВ «Регион-Восток» були реалізовані ТОВ «ТД Ирбис» Державному підприємству «Маріупольський морський торговельний порт» згідно з договорами поставки № 27-7/12/508 від 02.08.2012 р., № 27-7/12/205 від 29.03.2012 р., № 27-7/13/141 від 05.03.2013 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ (т.1, а.с.161-240).

З урахуванням видів діяльності ТОВ «ТД Ирбис» за КВЕД-2010 - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання у ТОВ «Регион-Восток» підшипників безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З приводу висновку відповідача про неможливість підтвердження ввезення підшипників на митну територію України згідно з ВМД, вказівка на які міститься у податкових накладних, виписаних ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК" на адресу ТОВ "ТД ИРБИС", колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на дані, наведені в гр. "Номенклатура товарів/послуг продавця" у податкових накладних, виписаних ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК", перевіркою було встановлено наступний перелік ВМД, за якими було здійснено митне оформлення підшипників, ввезених на митну територію України, які постачались від ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК" на адресу ТОВ "ТД ИРБИС": ВМД №807800005/2011/128567 від 28.08.2011р.; ВМД №807230001/2011/485125 від 13.10.2011р.; ВМД №801000008/2011/475285 від 03.12.2011р.; ВМД №807100000/2012/408001 від 12.02.2012р.; ВМД №801000008/2011/745285 від 17.02.2012р.; ВМД №807100000/2012/452342 від 26.02.2012р.; ВМД №807170003/2012/436572 від 15.05.2012р.; ВМД №807100000/2012/45154 від 20.11.2012р.; ВМД №702810000/2013/300576 від 01.03.2013р.; ВМД №702650000/2013/300577 від 01.03.2013р.; ВМД №157960000/2013/050860 від 01.04.2013р.

За результатами отриманої податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів було встановлено, що вищевказаними ВМД, які зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК" на адресу ТОВ "ТД ИРБИС", не здійснювалось митне оформлення підшипників в митному режимі імпорту, тобто перевіркою не можливо підтвердити ввезення підшипників на митну територію України згідно вказаних ВМД.

У зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок про невідповідність податкових накладних, виписаних ТОВ «Регион-Восток», вимогам п.20.1.1 ст.201 ПК України, та, як наслідок, зазначено про те, що ці податкові накладні не є належною підставою для формування податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що пунктом 201.1 ст.210 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено зазначення у податковій накладній в окремих рядках таких обов'язкових реквізитів: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з вимогами п.201.10 ст.210 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Однак, з наявних в матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК" на адресу ТОВ "ТД ИРБИС", вбачається наявність усіх обов'язкових реквізитів, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК" на адресу ТОВ "ТД ИРБИС", містять відмітку про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про встановлення податковим органом відсутності порушення з боку ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК" вимог пункту 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 цього ПК України під час реєстрації податкових накладних.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку ТОВ "ТД ИРБИС", не є уповноваженою особою щодо перевірки достовірності ввезення підшипників на митну територію України згідно вказаних ВМД та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення при митному оформленні підшипників в митному режимі імпорту.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю митного оформлення товарів покладаються на органи доходів і зборів, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення митного законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо належного митного декларування товарів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід також відмітити, що відповідачем не надано до матеріалів справи копій спірних вантажних митних декларацій, на які міститься посилання у податкових накладних, виписаних ТОВ «Регион-Восток» на адресу ТОВ «ТД Ирбис», що унеможливлює встановити відповідність або невідповідність номенклатури товарів, вказаній у податкових накладних, номенклатурі товарів, що пройшли митне оформлення за цими ВМД.

Щодо тверджень відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від ТОВ «Регион-Восток» до ТОВ «ТД Ирбис» з огляду на неповне зазначення у них адрес пункту навантаження та пункту розвантаження (вказано лише назву міста (м. Донецьк та м. Маріуполь), колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що в товарно-транспортних накладних, відповідно до яких товар (підшипники) доставляються з м. Маріуполь (пункт навантаження) в м. Донецьк (пункт розвантаження), замовником та автопідприємством зазначено ТОВ "ТД ИРБИС", вантажовідправник - ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК", автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_3

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

З наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вбачається, що перевезення придбаного товару дійсно здійснювалось ТОВ "ТД ИРБИС" з міста реєстрації ТОВ "РЕГИОН-ВОСТОК" до орендованих складських приміщень ТОВ "ТД ИРБИС" (невідокремлена філія у м. Донецьк), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів оренди приміщень у м. Донецьку (т.1, а.с.64-85, т.2, а.с.126-131, 150-162).

З наданих представником позивача до матеріалів справи звітів про рух товарів на складі "ИРБИС-Донецьк", вбачається, що товар, який був отриманий від ТОВ "РЕГІОН-ВОСТОК" був фактично оприбуткований позивачем та відвантажений в адресу подальших покупців (т.2, а.с.163-188).

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення розділу п.11.1, п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому окремі неточності при заповненні товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості та сертифікатів відповідності на підшипники, поставлені ТОВ «Регион-Восток», в обґрунтування твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, враховуючи наступне.

У відповідності до додаткової угоди №2 від 01.10.2012 року, пункт 5.1 Договору було викладено в новій редакції: «Якість товару, що відпускається по цьому договору, повинна відповідати діючим нормам і стандартам на оговорений в цьому договорі товар і/або може підтверджуватись відповідними сертифікатами і/або іншими документами».

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника позивача, останнім було отримано всі необхідні та достатні документи щодо підтвердження якості товару в момент прийняття товару.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа ДП «Маріупольський морський торговельний порт» № 20/9-1951 від 18.09.2014 р. (т.3, а.с.123) на виконання вимог п.2.1 договорів поставки № 27-7/12/508 від 02.08.2012 року, № 27-7/12/205 від 29.03.2012 року, № 27-7/13/141 від 05.03.2013 року, ДП «Маріупольський морський торговельний порт» протягом 2012-2013 років разом із товаром отримувало від ТОВ «ТД Ирбис» документи про підтвердження якості товару (сертифікати та/або паспорти); претензій щодо якості та комплектності товару відсутні.

Між тим, колегія суддів зазначає, що сертифікати якості та сертифікати відповідності товару не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати отримані від ТОВ "РЕГІОН-ВОСТОК" документи щодо якості товару.

Окрім цього, згідно з наявної в матеріалах справи копії експортно-економічних досліджень №12868 від 27.12.2013 року та №1568 від 06.03.2013 року, виконаних Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса, відображення АТ «ТД Ирбис» (ТОВ «ТД Ирбис» у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним від операцій по закупівлі товару у ТОВ «Регіон-Восток» у податкових деклараціях по податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2013 року відповідає вимогам п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.3, а.с.36-57).

Щодо правомірності формування ТОВ "ТД ИРБИС" податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Травневе" та ТОВ "Укрспецпроект", колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "ТД ИРБИС" та ТОВ "Травневе" укладено договір №12 від 11.06.2012 року, за умовами якого ТОВ "Травневе" (постачальник) зобов'язується постачати ТОВ "ТД ИРБИС" (покупець) товар на умовах, узгоджених у специфікаціях на кожну партію товару, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною (т.3, а.с.3-4).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем згідно з видатковими накладними отримано від ТОВ «Травневе» товар (кільце, ремінь, набивка, рукав напорний), на який постачальником виписані податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т.3, а.с.5-14).

Фактичне отримання товару підтверджується також наявними в матеріалах справи актом звірки між ТОВ "ТД ИРБИС" та ТОВ "Травневе", копіями звітів про рух товарів на складі (т.3, а.с.15-21).

Як вбачається з матеріалів справи, товар, отриманий від ТОВ "Травневе", був відвантажений подальшим споживачам (ПАТ «Протеин-Продакшн», ТОВ «Бегленд» (Спільне ірано-українське підприємство), філіалу «Степовий елеватор» ТОВ «АТ Крагілл», ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» та ін..), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вантажних митних декларацій, видаткових накладних (т.3, а.с.22-35).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "ТД ИРБИС" та ТОВ "Укрспецпроект" було укладено договір №1401-1 від 14.01.2013 року на придбання товару в асортименті, кількості та по ціні, згідно з накладними та/або специфікаціями (т.3, а.с.74-75).

На виконання досягнутої домовленості позивачем придбано у ТОВ «Укрспецпроект» товар (фільтроелемент гідравлічний), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткової та податкової накладної на суму 7551,00 грн., акт звірки між ТОВ "ТД ИРБИС" та ТОВ "Укрспецпроект", звіт про рух товарів на складі ТОВ "ТД ИРБИС" (т.3, а.с.76-79).

Придбаний товар був отриманий від ТОВ "Укрспецпроект" та відвантажений в адресу покупця ТОВ "Стасі Насіння", що підтверджується наявною в матеріалах справи копії видаткової накладної та довіреності про відвантаження товару (т.3, а.с.80-81).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ ТОВ "ТД ИРБИС" з ТОВ "Травневе" та ТОВ "Укрспецпроект".

Судом першої інстанції з'ясовано, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ «Травневе», ТОВ «Укрспецпроект» слугували дані акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 30.01.2014р. №37/20-31-22-03-07/37093279 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТРАВНЕВЕ" та акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 29.01.2014 року № 84/20-38-22-01-04 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „УКРСПЕЦПРОЕКТ", на підставі яких відповідачем зроблено висновок про неможливість встановлення зв'язку понесених витрат ТОВ "ТД ИРБИС" по взаємовідносинам із вказаним постачальниками з фінансово-господарською діяльністю позивача.

З приводу посилань відповідача в акті перевірки ТОВ «ТД Ирбис» на вищевказані акти про неможливість проведення зустрічної звірки колегія суддів зазначає наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТРАВНЕВЕ" від 30.01.2014р. №37/20-31-22-03-07/37093279 та ТОВ „УКРСПЕЦПРОЕКТ" від 29.01.2014 року № 84/20-38-22-01-04, на які посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «ТД «Ирбис», не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій з придбання товарів у вказаних контрагентів.

Твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від вказаних постачальників, з наведених вище підстав, не свідчать про безтоварність господарських операцій між ними та ТОВ «ТД Ирбис».

Згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по реальним господарським операціям з ТОВ «Регион-Восток», ТОВ «Травневе» та ТОВ «Укрспецпроект», підтвердженим первинними документами, оформленими належним чином, результати яких використано у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0000054601 в частині донарахування ТОВ «ТД Ирбис» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 780678,00 грн., з яких 520452,00 грн. - за основним платежем, 260226,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення у вищезазначеній частині.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2014р. по справі № 820/10517/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07.10.2014 р.