Ухвала

від 15.07.2014 по справі 826/17639/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/30653/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі№ 826/17639/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі № 826/17639/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 19, 61 Конституції України, ст. ст. 204, 228, 234 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 71, 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стамар-Крокус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з платником податків ТОВ «Центрабуд Альфа» за період квітень 2012 року складено акт від 21.10.2013 року № 532/26-55-22-01/21532356, яким зафіксовано порушення п. п. 198.3, 198.6, ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, п. 200.4, ст. 200, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зав'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 58 419,00 грн. та занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на суму 397 476,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 76426552201, яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 58 419,00 грн., та № 76326552201, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 596 214,00 грн., з них - 397 476,00 грн. основного платежу та 198 738,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Центрабуд Альфа» (замовник) та ТОВ «Стамар-Крокус» (підрядник) укладено договір № 30 від 30.03.2012 року, відповідно до якого, підрядник зобов'язується виконати роботи по підготовці елементів системи лінійного водовідводу до монтажу для об'єкта Міжнародний аеропорт «Львів», а замовник прийняти належним чином виконані роботи й оплатити їх.

Вартість робіт за даним договором складає 1 785 369,70 грн., у т.ч. ПДВ 297 561,62 грн. Сплата по договору здійснюється відповідно рахунку та акту виконаних робіт. Строк виконання робіт - не пізніше 30.04.2012 року.

Також між вказаними підприємствами укладено договір № 31 від 02.04.2012 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати підготовку поверхні для антикорозійного захисту металу, антикорозійну обробку, а також роботи по підготовці обладнання для очисних споруджень поверхневого водостоку до монтажу на об'єкті Міжнародний аеропорт «Харків», а замовник прийняти належним чином виконані роботи й оплатити їх.

Вартість робіт за даним договором складає 950 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 158 333,33 грн. Сплата по договору здійснюється відповідно до рахунку та акту виконаних робіт. Строк виконання робіт - не пізніше 31.05.2012 року.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Проте, розглядаючи спір про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, судами першої та апеляційної інстанції судами не досліджувалось питання реальності спірних господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем на підтвердження доводів позовної заяви.

Посилання податкового органу, з якими погодилися суди першої та апеляційної інстанцій, на висновки актів перевірки контрагентів позивача, в тому числі по ланцюгу постачання, не може бути підставою для висновку про порушення податкового законодавства позивачем, оскільки в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа направленню на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити надані позивачем первинні документи щодо виконання спірних договорів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус»

задовольнити частково.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 826/17639/13-а скасувати.

Справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак