Постанова

від 26.08.2014 по справі 826/17639/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2014 року № 826/17639/13-а

о 10 год. 58 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамар-Крокус" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача Хомишин М.А.,

від відповідача Щендрик С.В.,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» (далі - позивач, ТОВ «Стамар-Крокус») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 №76426552201 та №76326552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 в задоволенні позову відмовлено та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 залишено без змін.

Водночас, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 - скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України та наявних в матеріалах справи доказів суд виходить з наступного.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Центрабуд Альфа», прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 №76426552201 та №76326552201, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 31.10.2013 №76426552201 та №76326552201. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центрабуд Альфа».

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Стамар-Крокус" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з платником податків ТОВ "Центрабуд Альфа" за період квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 21.10.2013р. № 532/26-55-22-01/21532356.

Як вбачається з висновків акту перевірки, податковим органом встановлені, зокрема, порушення пункту 198.3 статті 198, п.п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, ст. 200, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 58 419 грн. та занижено податку на додану вартість за квітень2012 року на суму 397 476 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкових повідомлень-рішень від 31.10.2013 року № 76426552201, яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 58 419,00 грн. та № 76326552201, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 596 214,00 грн., з них - 397 476,00 грн. основного платежу та 198 738,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Стамар-Крокус» та спірним контрагентом з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між "Центрабуд Альфа " (код за ЄДРПОУ 35525358) - Підрядник в особі директора Озарянського Володимира Олексійовича та ТОВ "Стамар-Крокус" - Замовник в особі директора У стінової Людмили Олексіївни укладено договір № 30 від 30.03.2012 року, відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати роботи по підготовці елементів системи лінійного водовідводу до монтажу для об'єкта Міжнародний аеропорт "Львів", а Замовник прийняти належним чином виконані роботи й оплатити їх.

Вартість робіт за даним договором складає 1 785 369,70 грн., у т.ч. ПДВ 297 561,62 грн. Сплата по договору здійснюється відповідно рахунку та акту виконаних робіт. Строк виконання робіт - не пізніше 30.04.2012р.

Також, між вказаними підприємствами укладено договір № 31 від 02.04.2012р., відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати підготовку поверхні для антикорозійного захисту металу, антикорозійну обробку а також роботи по підготовці обладнання для очисних споруджень поверхневого водостоку до монтажу на об'єкті Міжнародний аеропорт "Харків", а Замовник прийняти належним чином виконані роботи й оплатити їх.

Вартість робіт за даним договором складає 950 000 грн., у т.ч. ПДВ 158 333,33 грн. Сплата по договору здійснюється відповідно рахунку та акту виконаних робіт. Строк виконання робіт - не пізніше 31.05.2012р.

У зв'язку з умовами договору, на адресу позивача виписані податкові накладні, які завірено печаткою ТОВ " Центрбуд Альфа " та біля підпису особи, яка склала податкову накладну, зазначено прізвище - Озарянський В.О.

Податкові накладні були включені до податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Згідно з наданими до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку, ТОВ " Центрбуд Альфа " надано ТОВ " Стамар-Крокус " акти здачі-приймання виконаних робіт, що також підтверджується матеріалами справи.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій форму, до матеріалів справи надано платіжні доручення.

Відповідач на спростування реальності господарських операцій вказано на те, що за результатами аналізу інформаційних баз ДПІ, податковим органом встановлено, що ТОВ "Центрабуд Альфа" (код за ЄДРПОУ 35525358) взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 06.11.2007р. за № 6411, станом на дату підписання акту перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ. Підприємство має стан " 8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.03.2012р. за № 200035341, індивідуальний податковий номер - 355253526556, анульовано 15.06.2012р. з підстав відсутності за місцезнаходженням.

Однак суд зазначає, що спірний контрагент на час здійснення господарської діяльності зареєстрований як платник податку на додану вартість, а анульовано свідоцтво вже пізніше, тобто вже після проведення господарських операцій з позивачем. (т.1 а.с.57-61)

Також відповідачем вказано на висновки акту Бориспільської ОДПІ від 23.08.2012 №192/7/22-2-35525358 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Центрбуд Альфа» з підприємствами-покупцями за період квітень 2012. Відповідно до вказаного акту встановлено документування операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

При цьому суд зазначає, що жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Окрім того, під час перевірки спірних контрагентів податковими перевіряючими не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та спірними контрагентами необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Окрім цього, позивачем надано на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару у спірного контрагента договори поставки обладнання, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та спірними контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2013 №76426552201 та №76326552201 підлягає задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 31.10.2013 №76426552201 та №76326552201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів з спірними контрагентами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Стамар-Крокус».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Крім того, суд бере до уваги роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року №2135/11/13-11.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 №76426552201 та №76326552201 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 №76426552201 та №76326552201.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» витрати по сплаті судового збору у розмірі 458 грн. 81 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 серпня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 01 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова