Постанова

від 09.07.2014 по справі 2а-902/10/0370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Львів № 9104/29266/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання : Гелецького В.П.

представника апелянта Приходько Н.В.

представника відповідача Супрунюка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №36» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

17.09.2010 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №36» ЛТД (надалі ТзОВ «Магазин №36») звернувся в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 05.02.2010 року № 0002892399/3, № 0001842399/3.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року позов задоволено частково. Суд скасував податкові повідомлення - рішення від 05.02.2010 року № 0002892399/3 та № 0001842399/3. В решті позову суд відмовив.

Не погодившись із даною постановою, апелянт Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі Луцька ОДПІ) подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що вказана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Представник апелянта Приходько Н.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник відповідача Супрунюк С.М. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив послуги до складу валових витрат та відніс до податкового кредиту ПДВ.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Магазин № 36» ЛТД, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2009 р. валютного та іншого законодавства за період за 01.07.2007 року по 31.03.2009 року за наслідками якої складено акт від 05.08.2009 р.

За висновками акта перевірки позивач допустив порушення :

- пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 50020грн., в тому числі за серпень 2008р. ПДВ в сумі 50020грн.;

- пп.4.1.3, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, абзацу 4 пп.7.9.1 п.7.9 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 438650грн., в тому числі: за ІІІ кв. 2007р. в сумі 18750грн., за ІІІ кв. 2008р. в сумі 62525грн., за IV кв. 2008р. в сумі 357375грн.

- п.п.4.2.1 п.4.2, п.п.4.3.36 п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 700,02 грн. в тому числі за грудень 2007 року 492,12 грн., за квітень 2008 року в сумі 207,90 грн.

На підставі акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення №0001832399/0 від 14.08.2009р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 585872грн.50коп., в тому числі: 438650грн. основного платежу та 147222грн.50коп. штрафних санкцій та №0001842399/0 від 14.08.2009р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75030грн., в тому числі: 50020грн. основного платежу та 25010грн. штрафних санкцій.

ТзОВ «Магазин № 36» ЛТД неодноразово оскаржував податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Луцької ОДПІ.

За результатами оскаржень в адміністративному порядку податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 05.02.2010р. № 0002892399/3 та 0001842399/3.

При винесення рішення податковий орган покликався на те, що:

- позивач в декларації з податку на прибуток за три квартали 2007 року в рядку 04.13 «інші витрати» зайво включив витрати за консультаційні послуги по оцінці бізнесу отримані від СПД ОСОБА_4 на загальну суму 75000 грн. без ПДВ згідно договору про надання послуг №СМД-25 від 10.07.2007р.;

- в декларації по податку на прибуток за три квартали 2008 року позивач зайво включив витрати за маркетингові дослідження одержані від ПП «ТехноБренд» згідно договору №070508 від 07.05.2008р. на загальну суму 300120 грн., в тому числі ПДВ в сумі 50020грн., які не були пов'язані з господарською діяльністю суб'єкта господарювання та не підтверджені первинними документами, що свідчать про надану послугу, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку, адже згідно закону про прибуток такі витрати не є витратами, пов'язаними з придбанням товарів робіт послуг;

- товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2008 року ПДВ в сумі 50020грн. з послуг які не призначаються для використання в господарській діяльності по договору про надання маркетингових послуг №070508 від 07.05.2008р.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2007р. між ТзОВ «Магазин №36» ЛТД (Замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг №СМД-25 (Виконавець), відповідно до п.2.1 якого Виконавець зобов'язується провести експрес-аудит, а саме провести огляд бухгалтерського, управлінського обліку і бюджетування ТзОВ «Магазин».

Згідно з п.4.2 договору розрахунок вартості послуг по основним та додатковим темам наведений в Додатку №1 склала 75000 грн. (п.4.1 договору).

07.05.2008 р. між ТзОВ «Магазин № 36 ЛТД ( Замовник ) та приватним підприємством «Техно-Бренд» ( Виконавець ) укладено договір про надання маркетингових послуг № 070508.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками що цікавлять Замовника і які визначення у цьому Договорі, Предметом маркетингових досліджень є приміщення - в м. Черкаси по вул. Енгельса, 112/3, м. Славута по вул. Ярослава Мудрого, 62, м. Знам'янка по вул. Фрунзе, 91 та вул. Матросова, 28.

В п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу ( далі - валові витрати ) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів ( робіт, послуг ) які придбаваються ( виготовляються ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є безпосереднє використання у господарській діяльності.

У пункті 1.32 ст. 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Надані позивачем докази, які були предметом дослідження і в період проведення контролюючого органу містять загальне визначення послуг та їх вартість.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що отримані послуги були використані позивачем в його господарській діяльності оскільки ні з договорів, ні з актів прийому-передачі та інших матеріалів не вбачається, в якому обсязі були використані зазначені послуги, в чому вони полягали . Не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме відсутні докази які свідчать про направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат тобто, на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Відсутність підстав для віднесення витрат на оплату послуг до складу валових витрат, виключає можливість формування податкового кредиту за наслідками виконання зазначених операцій, що є підставою для висновку про підтвердження доводів відповідача про завищення позивачем податкового кредиту а тому апеляційний суд дійшов висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку що постанову слід скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Керуючись ст.160, ст.195, ст. 198, ст.202, ст. 207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року у справі за № 2а-902/10/0370 - скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель