Постанова

від 22.07.2014 по справі 823/2025/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року справа № 823/2025/14

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (далі-позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області (далі-відповідач) про визнання дій протиправними та стягнення витрат на виплату пенсій громадянам держав учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за період з 01.05.2014 року по 01.06.2014 року на загальну суму 607 грн. 06 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог ст. 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не прийнято до заліку для відшкодування за травень 2014р. - червень 2014р. суму пенсій осіб, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР і інших територіях за кордоном України в розмірі 607 грн. 06 коп.

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак надав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав та просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, проте надав до суду письмові заперечення в яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, та вказав, що статтею 35 Закону № 1105 та Інструкцією від 20.04.2011р. № 10 про порядок передачі Фонду документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, передбачено перелік документів, що подаються до робочих органів Фонду для призначення страхових виплат, а ст. 36 Закону № 1105 передбачає обов'язок Фонду розглядати справи про призначення страхових виплат та соціальних послуг на підстав заяви потерпілого та наявності усіх необхідних документів і приймати рішення про призначення у десятиденний термін. Оскільки ніяких документів відповідачу подано не було, то ніяких виплат і не проводиться. Також відповідно до ст.ст. 2, 7 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, спричиненої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим пошкодженням здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.1994р. обов'язок відшкодувати шкоду покладений на роботодавця. Крім того, нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3, не пов'язаний з виробництвом. Також відповідно до Порядку відшкодування витрат від 04.03.2003р. № 5-4/4 відшкодування здійснюється на центральному рівні, тому позивач є неналежним стягувачем.

Оскільки сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, однак в судове засідання не з'явилися, суд відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України розглядає справу у відсутність сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Згідно з актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання судом встановлено, що позивач поніс грошові витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у травні 2014р. на суму 4888 грн. 71 коп., у червні 2014р. - 4698 грн. 61 коп.

Відповідачем прийнято до відшкодування витрати, понесені позивачем у травні 2014р. на суму 4585 грн. 18 коп., у червні 2014р. - 4395 грн. 08 коп., що підтверджується довідками про відшкодування.

Відповідно до таблиць розбіжностей до інформації про відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за травень-червень 2014р. відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати позивача за травень 2014р. - 303 грн. 53 коп. та 303 грн. 53 коп. (в тому числі 302 грн. 38 коп. - не враховані витрати на виплату пенсій громадянину ОСОБА_2, який отримав каліцтво в державах СНД і переїхав на постійне місце проживання в Україну, та 304 грн. 68 коп. - не враховані витрати на виплату пенсії ОСОБА_3, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом).

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо витрат на виплату пенсії та доставку пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які отримали каліцтво на підприємствах в Україні та республік колишнього СРСР на загальну суму 607 грн. 06 коп. підлягають задоволенню з наступних міркувань.

Порядок призначення та виплати пенсій регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-1У (у подальшому - Закон №1058).

Статтею 58 вказаного Закону визначає обов'язок Пенсійного фонду призначати пенсії та готувати документи для її виплати, забезпечувати своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання.

Відповідно до ст. 30 вказаного Закону пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). При цьому передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Умови та порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, регулюються Законом № 1105.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування витрат на поховання.

Приписами ст. 25 Закону № 1105 обов'язок по проведенню зазначених страхових виплат покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ч. 16 ст. 34 Закону № 1105 виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Розрахунки між Фондами здійснюються відповідно до Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 (у подальшому - Порядок відшкодування).

Пунктом 4 Порядку відшкодування передбачає, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Проаналізувавши вказані приписи, суд приходить до висновку, що діючим законодавством обов'язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним зазначені витрати.

Статтею 2 Закону №1105 визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відтак, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначені до набрання чинності Законом №1105 відповідно до законодавства СРСР, чи іншого законодавства України повинні виплачуватись відповідно до вказаного Закону органами Пенсійного Фонду України з послідуючим відшкодуванням витрат по їх виплаті Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (акт форми Н-1 № 2 від 23.11.1984 р. про нещасний випадок на виробництві), та ОСОБА_3 (акт форми Н-1 № 1 від 29.03.1974 р. про нещасний випадок на виробництві), призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за законодавством колишнього СРСР.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угоди) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст. 5 Угоди ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

П.1 ст. 6 Угоди визначено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Ст. 7 Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Оскільки пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2, та ОСОБА_3 призначені відповідно до законодавства СРСР, витрати на її виплату та доставку пенсії у сумі 607 грн. 06 коп. підлягають до відшкодування відповідачем.

Посилання відповідача на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, спричиненої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим пошкодженням здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.1994р., відповідно до ст. 2 якої обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті покладений на роботодавця є необґрунтованим, оскільки вказана Угода регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, які виникли між працівником і роботодавцем і не розповсюджується на правовідносини щодо розрахунків між Пенсійним фондом і Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Щодо посилання на ту обставину, що нещасний випадок ОСОБА_3 не пов'язаний з виробництвом, суд виходить з того, що обставиною, з якою закон пов'язує обов'язок відповідача відшкодувати фактичні витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, є факт виплати такої пенсії пенсіонеру. Натомість пов'язаність нещасного випадку з виробництвом є обставиною, яка має значення для призначення пенсії. Оскільки відповідач не надав доказів про скасування рішення про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_3, ця обставина значення для вирішення спору не має.

Щодо посилання відповідача на здійснення розрахунків на централізованому рівні суд зазначає, що Порядком відшкодування витрат від 04.03.2003р. № 5-4/4 врегульовані відносини між фондами щодо розрахунків з відшкодування фактично виплачених пенсій, тобто у разі, коли між Фондами відсутній спір щодо такого відшкодування. Натомість вказаний Порядок не врегульовує вирішення спорів, що виникають між фондами, тому застосуванню в таких випадках не підлягає.

Враховуючи наведене, позовні вимоги управління ПФУ про відшкодування витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві підлягають до задоволення.

Дана позиція суду підтверджується постановою Верховного Суду України від 21 травня 2013 року по справі № 21-129а13.

Відповідно до ст. 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД сплаченої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року на загальну суму 607 грн. 06 коп.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області: 20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Енгельса, 131 (ідентифікаційний код 25875099) на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області: 20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. С. Терещенко, буд. 28 (ідентифікаційний код 21366484) кошти виплачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року на загальну суму 607 (шістсот сім) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко