Постанова

від 17.07.2014 по справі 823/1902/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року справа № 823/1902/14

м. Черкаси

16 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - Філіпової І.В. (за довіреністю);

представника відповідача - Бакалини В.В.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Агроінвест» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Агроінвест» (далі-позивач) до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просить, з урахуванням збільшених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.06.2014р. № 0001662301 та № 0001652301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Компанія-Агроінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2011 по 31.03.2014 складено акт від 13.06.2014 №204/23-01-22-06/37715277, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.06.2014р. № 0001662301, № 0001652301. Також позивач зазначив, що ДПІ перевищила свої повноваження та дійшла помилкових і необгрунтованих висновків про фактичну відсутність здійснення господарських операцій з підстав укладення та виконання договорів з TOB «Інтрогруп» та ПП «Черкаситрейдсервіс». Позивач не погоджується з даними висновками податкового органу, оскільки здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. А також зазначив, що в порушення норм Податкового кодексу України від 02.10.2010р. № 2756-IV не було враховано усі належним чином оформлені первинні документи, які надавались під час перевірки, а зроблені відповідачем висновки в акті перевірки є необгрунтованими.

Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з проханням позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних та звітних документах щодо визначених правовідносин.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та зазначив, що оскільки формуючи податкову звітність позивач використовував документи первинного податкового обліку, що містять недостовірну інформацію, останні не можуть належно підтверджувати реальність здійснених операцій, а тому зменшення від'ємного значення ПДВ і збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ є законним та правомірним у діях суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ТОВ "Компанія-Агроінвест" зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.05.2011, (ідентифікаційний код 37715277) та є платником податку на додану вартість з 14.06.2011 відповідно до свідоцтва №200008728.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 №2755-VI (далі - Кодекс).

Відповідно до ст. 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Статтею 6 Кодексу передбачено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. За приписами ст. 9 Кодексу податок на додану вартість належить до загальнодержавних у податковій системі. Згідно ст. 75 Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія-Агроінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.03.2014, результати перевірки оформлено актом від 13.06.2014 №204/23-01-22-06/37715277.

В акті перевірки податковим органом встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.2, пю 198.3, п. 198.6 ст. 198 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 104226 грн., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 32187, за жовтень 2012 року в сумі 47667 грн., за березень 2014 року на суму 24372 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 1206905 грн.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення від 18.06.2014: № 0001662301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ - 1206905 грн., № 0001652301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 104226 грн. основного платежу та 26057 грн. штрафних санкцій, а всього - 130282 грн.

Cуд вважає висновок відповідача, викладений в акті перевірки, безпідставним, з огляду на наступне.

ТОВ "Інтрогруп" зареєстроване як юридична особа 22.11.2012, (ідентифікаційний код 38488873) та є платником податку на додану вартість з 29.04.2013 відповідно до свідоцтва № 200124000 (т. 4 а.с. 208-212).

Так, 01.05.2013 між TOB «Компанія Агроінвест» (Замовник) та TOB «Інтрогруп» (Виконавець) був укладений договір про надання послуг №10513. Згідно з пунктами 1.1 та 2.1 договору №10513 Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги з перевірки рухомого складу на відповідність технічним та санітарним нормам, контролю вантажу, оформлення відповідних документів, консультаційні послуги. На кожну операцію за договором, пов'язану з наданням послуг, сторони складають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 2.1 договору, були укладені додаткові угоди, в яких визначався обсяг господарської операції, її ціна та вартість, строки виконання (03.01.2014р. № 01/03.01.14 - 31.01.2014р. №125/31.01.2014 т. 1 а.с. 83-207).

Факт виконання договору №10513 з урахуванням додаткових угод до нього підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), специфікаціями №1,2,3 до них (т. 2 а.с.83-250 - т.4 а.с. 1-82 ) та рахунками - фактурами (т.4 а.с. 83-207).

Крім того, на кожну господарську операцію була видна податкова накладна, яка по формі та змісту повністю відповідає нормам ст.201 Податкового кодексу України.(т. 1 а.с.208-250 - т. 2 а.с. 1-82)

Вирішення питання сплати заборгованості TOB «Компанія Агроінвест» перед TOB «Інтрогруп» проводиться в претензійному порядку. Так, на адресу позивача 27.02.2014 року надійшла претензія № 15/01 TOB «Інтрогруп» щодо сплати заборгованості за договором про надання послуг на суму 7387662 грн., яка повністю визнана позивачем, що вбачається з відповіді від 10.04.2014р. №1.

На виконання вказаної претензії TOB «Компанія Агроінвест» сплатили кошти в рахунок часткового погашення існуючої заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями (т.4 а.с. 215).

Подальше використання позивачем придбаних у TOB «Інтрогруп» послуг підтверджується договорами на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеними між TOB «Компанія Агроінвест» та ДП «Сантрейд»; ПАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів»; TOB «Торговий дім «Агри-Трейд»; TOB «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» та TOB «Укрселко» (т. 4 а.с. 216-239).

ТОВ "Черкаситрейдсервіс" зареєстроване як юридична особа 04.07.2006, (ідентифікаційний код 34503569) та є платником податку на додану вартість з 17.07.2006 відповідно до свідоцтва № 32159805 (т. 5 а.с. 6 - 7).

Судом встановлено, що між сторонами ПП "Черкаситрейдсервіс" та ТОВ "Компанія-Агроінвест" укладено договори поставки товарів: № 1ЧФ від 01.08.2012; № 2ЧФ від 25.08.2012; № 3ЧФ від 01.09.2012; № 4ЧФ від 01.09.2012, які підписані сторонами, предметами даних договорів є поставка: мішків паперових та паперу офісного, мішків поліетиленових та товарів для офісу у кількості та за ціною, погодженою виставлених рахунках. Реальність господарських операцій з придбання вказаних вище товарів підтверджується актами приймання-передачі, книгою обліку довіреностей, картками, актами списання, оборотно-сальдовою відомостями, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактури.

Кім того суд наголошує, що аналогічні обставини реальності здійснення операцій позивача з ПП "Черкаситрейдсервіс" за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 рік були предметом дослідження в адміністративній справі № 823/1894/13-а. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі № 823/1894/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Агроінвест" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, апеляційну скаргу позивача - задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2013р. - скасовано, та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Компанія-Агроінвест" задоволено і скасовано податкове повідомлення-рішення.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 198.1 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, «становленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язну з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в ' оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.(п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджено податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.10 ст.201 Кодексу визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-IV.

За змістом ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Нормою ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Реальність господарської операції підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та оформленими відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України податковими накладними, а також оприбуткуванням товарів в бухгалтерському та податковому обліку та подальше використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків.

Господарські операції, які були проведені за цими договорами, оформлені належним чином, первинними обліковими документами.

На момент укладання та виконання вказаних вище господарських договорів контрагенти позивача знаходилося за місцем реєстрації та були в установленому порядку зареєстровані.

Отже, враховуючи вище наведене, наявні у позивача договори, видаткові, податкові накладні відповідають вимогам, визначеним Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. Так, в них чітко вказано, які саме товари було поставлено та отримано» .

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 року передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В Акті перевірки доказів обізнаності TOB «Компанія-Агроінвест» про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентом та сплати ним податків не наведено.

У постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.04.2013 року у справі №К/9991/38114/12.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому податковий орган безпідставно покладає відповідальність на особу, яка жодних порушень не вчинила.

Також суд наголошує, що відсутності у контрагентів позивача фінансово-господарських можливостей для здійснення комерційної діяльності, та її здійснення без мети реального настання правових наслідків не доведено відповідачем, оскільки питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 18.06.2014р. № 0001662301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 18.06.2014р. № 0001652301.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Агроінвест» 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення № 2863 від 19.06.2014р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2014р.