Ухвала

від 09.10.2014 по справі 823/1902/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1902/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Агроінвест» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія-Агроінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2014 року, результати перевірки оформлено актом від 13.06.2014 року №204/23-01-22-06/37715277.

В акті перевірки податковим органом встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 104226 грн., та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 1206905 грн.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 18.06.2014 року: № 0001662301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ - 1206905 грн., та № 0001652301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 104226 грн. основного платежу та 26057 грн. штрафних санкцій, а всього - 130282 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.05.2013 року між TOB «Компанія Агроінвест» (Замовник) та TOB «Інтрогруп» (Виконавець) був укладений договір про надання послуг №10513. Згідно з пунктами 1.1 та 2.1 договору №10513 Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги з перевірки рухомого складу на відповідність технічним та санітарним нормам, контролю вантажу, оформлення відповідних документів, консультаційні послуги. На кожну операцію за договором, пов'язану з наданням послуг, сторони складають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 2.1 договору, були укладені додаткові угоди 03.01.2014 року № 01/03.01.14 та 31.01.2014 року №125/31.01.2014 року, в яких визначався обсяг господарської операції, її ціна, вартість, та строки виконання.

Факт виконання договору №10513 з урахуванням додаткових угод до нього підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), специфікаціями №1,2,3 до них та рахунками - фактурами, податковими та видатковими накладними.

Колегія суддів наголошує, що подальше використання позивачем придбаних у TOB «Інтрогруп» послуг підтверджується договорами на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеними між TOB «Компанія Агроінвест» та ДП «Сантрейд»; ПАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів»; TOB «Торговий дім «Агри-Трейд»; TOB «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» та TOB «Укрселко».

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Черкаситрейдсервіс», колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між сторонами ПП «Черкаситрейдсервіс» та ТОВ «Компанія-Агроінвест» укладено договори поставки товарів: № 1ЧФ від 01.08.2012; № 2ЧФ від 25.08.2012; № 3ЧФ від 01.09.2012; № 4ЧФ від 01.09.2012 року. Предметами даних договорів є поставка: мішків паперових та паперу офісного, мішків поліетиленових та товарів для офісу у кількості та за ціною, погодженою виставлених рахунках.

Колегія суддів наголошує, що реальність господарських операцій з придбання вказаних вище товарів підтверджується актами приймання-передачі, книгою обліку довіреностей, картками, актами списання, оборотно-сальдовою відомостями, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактури.

З сукупного аналізу наведеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що викладені висновки Відповідача про порушення ТОВ «Компанія-Агроінвест» положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є незаконними та необґрунтованими, а отже судом прийнято вірне рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.