Ухвала

від 17.07.2014 по справі 814/230/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/230/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний Сервіс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний Сервіс» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року ТОВ «Інструментальний Сервіс» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013р. №0001872208.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентами-постачальниками. Товариство вважає, що воно не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших осіб, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товару, оскільки несплата податкового зобов'язання продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Висновок про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами є лише припущенням посадових осіб відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. позов ТОВ «Інструментальний Сервіс» залишено без задоволення.

У вказаній постанові суд дійшов висновку, що надані позивачем під час перевірки документи не підтверджують відповідні показники його податкових декларацій, а тому висновок ДПІ про завищення товариством податкового кредиту є правомірним.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Інструментальний Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не взято до уваги надані позивачем докази, що підтверджують поставку, приймання-передачу та наявність товару, що купувався товариством у контрагентів. Висновок суду, що позивачем не надано пояснень та не підтверджено яким чином придбаний товар та послуги були використанні в подальшому в господарській діяльності не відповідає дійсності, оскільки до позовної заяви були додані оборотно-сальдові відомості по рахунках, згідно яких отриманий товар оприбутковувався на підприємстві та в подальшому реалізовувався у звітних періодах.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області від 24.07.2013р. №89, у період з 25.07.2013р. по 02.08.2013р. службовими особами відповідача проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Інструментальний Сервіс» (код ЄДРПОУ 32229600) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року, та з податку на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ « 1-ША КОМПАНІЯ» за березень-квітень 2011 року, ФІРМА «СОТРУДНІЧЕСТВО» У ФОРМІ ТОВ за квітень, серпень 2011 року, ТОВ «МЕТАКОМ-МИКОЛАЇВ» за травень 2011 року, ТОВ «ТОРГОВА ФІРМА «АЛЬТУС» за червень 2011 року, ТОВ «ЮНІКС ТРЕЙД» за липень 2011 року, ТОВ «НВО-ЖИТОМИРБУДПРОЕКТ» за серпень-вересень 2011 року, ТОВ «ГАРБОЛ» за жовтень 2011 року, ТОВ «СВД-М» за грудень 2011 року, ПП «ДНІПРО-АВТО» за січень 2012 року, ТОВ ВКФ «СЕРВІСПОБУТ» за лютий 2012 року, ПП «ФОРМАТ 59» за лютий 2012 року, ТОВ «СІТІБУД УКРАЇНА» за березень 2012 року, ПП «РОБОТА ПЛЮС» за червень 2012 року, ТОВ «ЦЕМЕНТТРЕЙД» за серпень 2012 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт перевірки №110/22-08/32229600 від 09 серпня 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 94034 грн. (в т.ч. березень 2011 року - 12250 грн., квітень 2011 року - 4167 грн., травень 2011 року - 5692 грн., червень 2011 року - 4525 грн., липень 2011 року - 7083 грн., серпень 2011 року - 8667 грн., вересень 2011 року - 6750 грн., жовтень 2011 року - 5000 грн., грудень 2011 року - 7667 грн., січень 2012 року - 6333 грн., лютий 2012 року - 4000 грн., березень 2012 року - 5500 грн., червень 2012 року - 7600 грн., серпень 2012 року - 8800 грн.). Зазначено, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Інструментальний Сервіс» з отримання товарів на загальну суму придбання ПДВ у розмірі 112567,40 грн. та подальшої реалізації на загальну суму 373688 грн. на адресу контрагентів-покупців.

На підставі вказаного акту перевірки 22.08.2013р. ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001872208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 110885 грн. (в тому числі за основним платежем - 94034 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16851 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Інструментальний Сервіс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013р. №0001872208, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №110/22-08/32229600 від 09 серпня 2013 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Актом перевірки встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Інструментальний Сервіс» було укладено наступні договори з контрагентами:

- ТОВ « 1-ША КОМПАНІЯ»: Договір про надання послуг від 28.10.2010р. №14, Договір поставки товару від 28.10.2010р. №13 та Договір оренди від 28.02.2011р. №28/2-а;

- ТОВ «МЕТАКОМ-МИКОЛАЇВ»: Договір надання послуг від 04.05.2011р. №46, Договір поставки товару від04.05.2011р. №45 та Договір надання послуг щодо зберігання товару від 04.05.2011р. №44;

- ТОВ «ТОРГОВА ФІРМА «АЛЬТУС»: Договір надання послуг від 01.06.2011р. №6 (вантажно-розвантажувальні роботи), Договір поставки товару від 01.06.2011р. №7 (інструменти, матеріали) та Договір надання послуг від 01.06.2011р. №5 (зберігання товару);

- ТОВ «ЮНІКС ТРЕЙД»: Договір надання послуг від 01.07.2011р. №18 (вантажно-розвантажувальні роботи), Договір поставки товару від 01.07.2011р. №17 (інструменти, матеріали) та Договір надання послуг від 01.07.2011р. №19 (зберігання товару);

- ТОВ «НВО-ЖИТОМИРБУДПРОЕКТ»: Договір надання послуг від 01.08.2011р. №24 (вантажно-розвантажувальні роботи), Договір поставки товару від 01.08.2011р. №25 (інструменти, матеріали) та Договір надання послуг від 01.08.2011р. №23 (зберігання товару);

- ТОВ «ГАРБОЛ»: Договір надання послуг від 01.10.2011р. (вантажно-розвантажувальні роботи), Договір поставки товару від 01.10.2011р. №42 (інструменти, матеріали) та Договір надання послуг від 01.10.2011р. (зберігання товару);

- ТОВ «СВД-М»: Договір надання послуг від 01.12.2011р. №49 (вантажно-розвантажувальні роботи), Договір поставки товару від 01.12.2011р. №47 (інструменти, матеріали) та Договір надання послуг від 01.12.2011р. №48(зберігання товару);

- ПП «ДНІПРО-АВТО»: Договір поставки товару від 03.01.2012р. №10301 (інструменти, матеріали), Договір надання послуг від 03.01.2012р. №10302 (зберігання товару) та Договір надання послуг від 03.01.2012р. (вантажно-розвантажувальні роботи);

- ТОВ ВКФ «СЕРВІСПОБУТ»: Договір поставки товару від 01.021.2012р. №27 (інструменти, матеріали);

- ПП «ФОРМАТ 59»: Договір поставки товару від 01.02.2012р. №27 (інструменти, матеріали), Договір надання послуг від 01.02.2012р. №28 (зберігання товару) та Договір надання послуг від 01.021.2012р. №29 (вантажно-розвантажувальні роботи);

- ТОВ «СІТІБУД УКРАЇНА»: Договір надання послуг від 01.03.2012р. №33 (зберігання товару), Договір поставки товару від 01.02.2012р. №31 (інструменти, матеріали) та Договір надання послуг від 01.03.2012р. №32 (вантажно-розвантажувальні роботи);

- ПП «РОБОТА ПЛЮС»: Договір надання послуг від 01.06.2012р. №8 (вантажно-розвантажувальні роботи), Договір поставки товару від 01.06.2012р. №6 (інструменти, матеріали) та Договір надання послуг від 01.03.2012р. №7 (зберігання товару);

- ТОВ «ЦЕМЕНТТРЕЙД»: Договір надання послуг від 31.08.2012р. №92 (вантажно-розвантажувальні роботи), Договір поставки товару від 01.08.2012р. №91 (інструменти, матеріали) та Договір надання послуг від 31.08.2012р. №93 (зберігання товару).

Суми ПДВ згідно вказаних договорів віднесено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Умови договорів з усіма контрагентами є ідентичними.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Інструментальний Сервіс» з отримання товарів на загальну суму придбання ПДВ у розмірі 112567,40 грн. та подальшої реалізації на загальну суму 373688 грн. на адресу контрагентів-покупців. Колегія суддів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом про правомірність таких висновків податкового органу, оскільки актами перевірок контрагентів позивача встановлено відсутність в останніх основних фондів, активів, земельних ділянок, виробничих приміщень.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За умовами п.1.1 укладених позивачем договорів про надання послуг Виконавець на замовлення Замовника протягом визначеного у договорі періоду надає за плату наступні послуги: зберігання товару Замовника на території Виконавця з правом доступу Замовника до свого товару з 8.00 до 17.00 години кожного дня крім суботи та неділі.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, актом перевірки встановлена відсутність майже у всіх контрагентів позивача об'єктів нерухомого майна, що виключає «зберігання товару на території». Доводів протилежного суду апеляційної інстанції апелянтом не надано.

Варто зазначити, що а ні під час здійснення перевірки, а ні суду першої та апеляційної інстанцій ТОВ «Інструментальний Сервіс» не надано договорів з контрагентом ФІРМА «СОТРУДНІЧЕСТВО» У ФОРМІ ТОВ, суми ПДВ згідно яких віднесено позивачем до складу податкового кредиту за квітень, серпень 2011 року.

Актом перевірки №110/22-08/32229600 від 09 серпня 2013 року встановлена також відсутність у контрагентів позивача технічного персоналу, що, на думку суду, свідчить про неможливість виконання вантажно-розвантажувальних робіт згідно договорів про надання послуг.

Колегія суддів вважає, що наявність самих лише податкових накладних є недостатнім для підтвердження господарських операцій платника податку. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що сама лише наявність податкових накладних не підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та ТОВ « 1-ША КОМПАНІЯ» за березень-квітень 2011 року, ФІРМА «СОТРУДНІЧЕСТВО» У ФОРМІ ТОВ за квітень, серпень 2011 року, ТОВ «МЕТАКОМ-МИКОЛАЇВ» за травень 2011 року, ТОВ «ТОРГОВА ФІРМА «АЛЬТУС» за червень 2011 року, ТОВ «ЮНІКС ТРЕЙД» за липень 2011 року, ТОВ «НВО-ЖИТОМИРБУДПРОЕКТ» за серпень-вересень 2011 року, ТОВ «ГАРБОЛ» за жовтень 2011 року, ТОВ «СВД-М» за грудень 2011 року, ПП «ДНІПРО-АВТО» за січень 2012 року, ТОВ ВКФ «СЕРВІСПОБУТ» за лютий 2012 року, ПП «ФОРМАТ 59» за лютий 2012 року, ТОВ «СІТІБУД УКРАЇНА» за березень 2012 року, ПП «РОБОТА ПЛЮС» за червень 2012 року, ТОВ «ЦЕМЕНТТРЕЙД» за серпень 2012 року, оскільки враховуючи загальний обсяг задекларованих оподатковуваних операцій від реалізації товарів (робіт, послуг), вказані контрагенти фізично не змогли б здійснювати такий обсяг роботи, зважаючи на встановлені податковими органами факти відсутності будь-якої інформації про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, офісних приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про заниження ТОВ «Інструментальний Сервіс» суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 94034 грн., а відтак, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013р. №0001872208 не вбачається.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний Сервіс» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 18.07.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.