Рішення

від 17.07.2014 по справі 362/2477/13-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2477/13-ц

Провадження № 2/362/108/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Туран» та її директора - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні належними їй на підставі державних актів серії ЯБ № 231266-49521 та № 231267-49520 від 30 серпня 2005 року земельними ділянками, що знаходяться по АДРЕСА_1 площею, відповідно, 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 3221485401:01:010:0005, та 0,3500 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221485401:01:010:0006, шляхом демонтування паркану навколо ділянок.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 вимоги позову не визнав, вважаючи вимоги позову безпідставними та необґрунтованими, та такими, що є доведеними.

Представник відповідача ТОВ «Туран» та його директор - співвідповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.ст. 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

З положень ст.ст.57 і 58 ЦПК України вбачається поняття доказів в цивільному процесі та їх допустимість.

У відповідності до положень ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 ЗК України, право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право, яким є державний акт, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими та районними радами. Використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею, забороняється.

Відповідно до положень ч.1 ст.116, ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 ЗК України, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, та право на них підтверджується державними актами. Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельної ділянкою, та його державної реєстрації.

Як вбачається з положень ст.ст.152 і 155 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельної ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства, та ст.41 Конституції України та ст.ст. 321, 328 ЦК України, зазначають, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до державних актів серії ЯБ № 231266-49521 та № 231267-49520 від 30 серпня 2005 року позивач є власником земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею, відповідно, 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 3221485401:01:010:0005, та 0,3500 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221485401:01:010:0006.

Як вбачається з висновку експерта № 0855 від 29.05.2014 року, зазначені земельні ділянки позивача знаходяться за металевою огорожею на бетонному фундаменті по АДРЕСА_1, де поряд з ними знаходяться земельні ділянки померлого ОСОБА_2 та громадянки ОСОБА_4

Згідно з матеріалами Васильківського МВ ГУ МВС України ЖРЗПЗ № 5017 від 23.07.2012 року, в порушені кримінальної справи за фактом недопущення ОСОБА_1 до належних їй земельних ділянок за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.129, 194 і 296 КК України, 25.07.2012 року було відмовлено за відсутністю складу злочину.

З них також вбачається, що між відповідачем ТОВ «Туран», що здійснювало господарювання на земельних ділянках померлого ОСОБА_2, позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з метою вирощування грибів, та приватним підприємством «Байкал-Інвест» (ідентифікаційний код № 37237804) був укладений договір надання послуг з охорони власності та громадян. Саме працівники останнього підприємства чинили перешкоди у допуску позивача до її нерухомого майна.

Суд також звертає увагу, що доказів успадкування відповідачем частини саме установчого внеску ТОВ «Туран» та клопотання про залучення ПП «Байкал-Інвест» як сторони у справі позивачем та її представником не надано та не заявлялося.

Крім того, жодних вимог про усунення перешкод у користуванні майном від іншого співвласника земельних ділянок - громадянки ОСОБА_4, до суду не пред'являлося, а рівно як і доказів належності відповідачам відповідного паркану навколо спірних земельних ділянок, демонтування якого вимагала заявниця.

Таким чином, суд, з огляду зібраних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги позову щодо нібито створення саме відповідачем ОСОБА_2 перешкод у користуванні заявниці її майном, суду не надано, а тому підстав для задоволення вимог в цій частині суд не вбачає.

Разом з тим суд вважає, що саме діями відповідача ТОВ «Туран», в особі її директора - співвідповідача ОСОБА_3, через укладення договору на надання послуг з охорони земельних ділянок, що знаходяться за металевою огорожею на бетонному фундаменті по АДРЕСА_1, в тому числі, належних позивачеві, створені перешкоди в користуванні позивачем належним їй нерухомим майном, які підлягають усуненню шляхом зобов'язання відповідача - підприємства забезпечити вільний доступ заявниці до її земельних ділянок та проїзду до них.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, ч.1 ст.22, ч.1 ст.23, 152 і 155 ЗК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218, 221, 224, 223, 295 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Туран» усунути перешкоди у володінні ОСОБА_1 земельними ділянками по АДРЕСА_1 площею, відповідно, 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 3221485401:01:010:0005, та 0,3500 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221485401:01:010:0006, належними на підставі державних актів серії ЯБ № 231266-49521 та № 231267-49520 від 30 серпня 2005 року, шляхом вільного доступу та проїзду до них.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.