Рішення

від 13.10.2014 по справі 362/2477/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2477/13-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В. Провадження № 22-ц/780/5067/14 Доповідач у 2 інстанції Даценко Категорія 46 13.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Ромашині І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Туран", директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Туран" ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

встановила:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, який уточнила у жовтні 2013 року, посилаючись на те, що їй на праві власності належать земельні ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства.

Зазначені земельні ділянки вона використовує для здійснення підприємницької діяльності, а саме вирощування грибів. З червня 2010 року спочатку її колишній чоловік ОСОБА_2 почав чинити їй перешкоди в користуванні земельними ділянками та майном, яке на них розташоване, а з ІНФОРМАЦІЯ_1 після його смерті відповідачі перешкоджають їй користуватися належними їй земельними ділянками та майном, що на них знаходиться, оскільки ОСОБА_2 за життя звів огорожу, а його спадкоємець відповідачка ОСОБА_2 та директор ТОВ «Туран» ОСОБА_3 забезпечили охорону воріт та території у межах огорожі, що унеможливлює допуск її на територію належних їй земельних ділянок.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд заборонити відповідачам чинити їй перешкоди у користуванні належними їй земельними ділянками та майном, що на них знаходиться, та усунути перешкоди в користуванні ними шляхом демонтування воріт, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2014 року позову ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Туран» усунути перешкоди у володінні ОСОБА_1 земельними ділянками по АДРЕСА_1 площею відповідно 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства шляхом вільного доступу та проїзду до них.

В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд не виправив недоліків раніше ухвалених у справі рішень, які були скасовані судом касаційної інстанції, а в порушення правил диспозитивності цивільного судочинства не розглянув заявлений позов, а вийшов за межі позовних вимог і вирішив не заявлений позов.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду в частині задоволення позову і в цій частині ухвалити нове, яким відмовити в позові, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що обставина, яку суд першої інстанції вважав встановленою, а саме: перебування земельних ділянок позивача за металевою огорожею на бетонному фундаменті, не була доведена достовірними та допустимими доказами. Суд не врахував ту обставину, що на момент видачі позивачу державних актів на право власності на земельні ділянки у 2005 році необхідна землевпорядна документація з відведення цих земельних ділянок у встановленому порядку не складалася та не проводилися роботи з винесенням їх меж в натурі (на місцевості) і дійшов помилкового висновку про доведеність перебування земельних ділянок позивача за металевою огорожею.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд належним чином не встановив характер правовідносин сторін, зміст позовних вимог та правові норми, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Так, відмовляючи в позові до ОСОБА_2, суд обґрунтовував свої висновки тим, що суду не надано доказів того, що саме відповідачка ОСОБА_2 створює перешкоди позивачці у користуванні належним їй майном.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що саме діями відповідача ТОВ «Туран» в особі його директора ОСОБА_3 через укладення договору на надання послуг з охорони земельних ділянок, що знаходяться за металевою огорожею на бетонному фундаменті по АДРЕСА_1, в тому числі належних позивачеві, створені перешкоди в користуванні позивачем належним їй нерухомим майном, які підлягають усуненню шляхом зобов'язання відповідача підприємства забезпечити вільний доступ заявниці до її земельних ділянок та проїзду до них.

Однак, з такими висновками суду повністю погодитись не можливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих 30 серпня 2005 року на підставі рішень Мар'янівської сільської ради Васильківського району Київської області від 12 квітня 2005 року № 33, ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих 30 серпня 2005 року на підставі рішень Мар'янівської сільської ради Васильківського району Київської області від 12 квітня 2005 року № 33, такі ж розміром земельні ділянки за тією ж адресою належали на праві власності ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після смерті якого прийняла в тому числі відповідачка ОСОБА_2

Судом також встановлено, що між відповідачем ТОВ «Туран», що здійснювало господарювання на земельних ділянках належних померлому ОСОБА_2 та позивачці ОСОБА_1, та ПП «Байкал-Інвест» був укладений договір надання послуг з охорони власності та громадян і саме працівники останнього підприємства чинили перешкоди позивачці у її допуску до належного їй нерухомого майна.

Встановлено, що згідно висновку експерта від 29.05.2014 року межі земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 3221485401:01:010:0005 та площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221485401:01:010:0006 в АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1, знаходяться за металевою огорожею на бетонному фундаменті за вказаною адресою.

Даний висновок експерта складений на підставі матеріалів даної справи та чинного земельного законодавства, тому сумнівів у колегії суддів не викликає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачка довела в суді той факт, що їй чиняться перешкоди у володінні та користуванні належними їй на праві власності земельними ділянками, оскільки існує металева огорожа на бетонному фундаменті та відповідачами здійснюється охорона відповідних об'єктів нерухомості.

Тому порушене її право власності на земельні ділянки підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідачку ОСОБА_2 демонтувати металеві ворота, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги в частині заборони відповідачам чинити перешкоди у користуванні належними позивачці земельними ділянками та майном, що на них знаходиться, не підлягають до задоволення, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Крім того, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на належних їй земельних ділянках знаходиться чи розташоване належне їй відповідне майно.

Не підлягають до задоволення і позовні вимоги до ТОВ «Туран», оскільки позивачка також не надала належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України того, що саме ТОВ «Туран» та його директор ОСОБА_3 чинять їй перешкоди у володінні та користуванні належними їй земельними ділянками.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про часткове задоволення позову, зобов'язавши ТОВ «Туран» усунути перешкоди у володінні ОСОБА_1 належними їй земельними ділянками шляхом вільного доступу та проїзду до них, оскільки таких позовних вимог позивачка не заявляла.

Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про недоведеність перебування земельних ділянок позивача за металевою огорожею, оскільки вона не надала суду доказів того, що на момент видачі їй державних актів на право власності на земельні ділянки у 2005 році необхідна землевпорядна документація з відведення цих земельних ділянок у встановленому порядку не складалася та не проводилися роботи з винесенням їх меж в натурі (на місцевості), не заслуговують на увагу, так як право власності на ці земельні ділянки у позивачки виникло після одержання державного акта та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України 2001 року, які відповідно до чинного земельного законодавства не могли бути видані позивачці без встановлення меж спірних земельних ділянок та винесення їх в натурі (на місцевості).

Таким чином, доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Туран", директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Туран" ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками площею 0, 25 га та 0, 35 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати металеві ворота, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді