Постанова

від 18.07.2014 по справі 813/8477/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2014 року Справа № 813/8477/13-а

10 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Оксентюк Б.В.,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергопроект» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області,-

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженергопроект» (далі - позивач, ТОВ «Монтаженергопроект») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000782210/6438 від 31.10.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 568144,50 грн. (378763,00 грн. за основним платежем, 189381,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та податкове повідомлення-рішення № 0000782210/6437 від 31.10.2013 року, яким підприємству визначено штраф у розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правил бухгалтерського обліку в частині складання та зберігання документів щодо господарських операцій з ТОВ «БТУ «Євробуд», ТОВ БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» не порушував; документи по операціях з цими контрагентами втрачено, а відновити їх не вдалося. Крім того, в акті перевірки не вказано жодних належним і законним способом встановлених обставин, які б спростували б реальність цих господарських операцій і факт їх здійснення. Також вказує, що період за який здійснювалася перевірка обревізовано податковим органом згідно з актом перевірки № 1595/218/22-10/37656463 від 05.12.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.46-47/. Вважає, що перевірка проведена у порядку визначеному чинним податковим законодавством, на підставі постанови слідчого, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено. Зокрема стверджує, що між позивачем та вищевказаними контрагентами здійснювалися безтоварні господарські операції. Факт передачі товару (послуг) від продавця до покупця неможливо встановити через відсутність (не надання до перевірки) первинних документів, в тому числі і тих на підставі яких здійснюється формування податкового кредиту. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Монтаженергопроект» (ЄДРПОУ 37656463) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, при здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Один Два Три» (ЄДРПОУ 34029127), ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (ЄДРПОУ 37241554), ТОВ «ВТ-Техбуд» (ЄДРПОУ 36873235), ТОВ «АРС Трейд» (ЄДРПОУ 37451200), ТОВ «Будівельна компанія АРС» (ЄДРПОУ 37264634), ПП «Юридична фірма «Фортеця» (ЄДРПОУ 36520226), ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (ЄДРПОУ 36757122), ТОВ «Викуп» (ЄДРПОУ 35917680), ТОВ «БК «Київбудмонтаж» (ЄДРПОУ 37143832), ТОВ «БТК «Євробуд» (ЄДРПОУ33499358), ТОВ «Лідерком» (ЄДРПОУ 35197074), ТОВ «Гарант-буд-сервіс» (ЄДРПОУ 37635291), ПП «Біко Агротрейд» (ЄДРПОУ 36677875), ТОВ «Інтеграл Ай Ті» (ЄДРПОУ 37403533), ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна» (ЄДРПОУ 32667423), ТОВ «Автоприватінвест» (ЄДРПОУ32492498), ПП «СМУ-600» (ЄДРПОУ 21687550) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, про що складено акт № 199/70/22-1/37656463 від 18.10.2013 року /а.с.9-32/.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 378763 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 67688 грн., за вересень 2011 року на суму 24354 грн., за жовтень 2011 року на суму 95904 грн., за листопад 2011 року на суму 65931 грн., за грудень 2011 року на суму 117166 грн., за лютий 2012 року на суму 7720 грн.;

- ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями).

Вказані порушення, згідно з актом перевірки, полягають у заниженні податку на додану вартість по господарських відносинах з ТОВ «БТУ «Євробуд», ТОВ БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», оскільки такі операції фактично не здійснювалися, а також у ненаданні позивачем до перевірки первинних документів по операціях з цими контрагентами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час проведення перевірки відповідач двічі, 07.10.2013 року та 11.10.2013 року, вимагав у позивача надати документів на підтвердження здійснення господарських взаємовідносин з відповідними контрагентами, зокрема з ТОВ «БТУ «Євробуд», ТОВ БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» /а.с.49-50/.

Однак, позивач у листі-відповіді зазначив, що надати копії документів про здійснення господарських операцій з відповідними документами неможливо, так як оригінали було втрачено, а відновити їх не вдалося, оскільки вказані підприємства припинили свою діяльність /а.с.51/.

Позивач стверджує, що ДПІ у Шевченківському районі раніше вже проведено позапланову перевірку ТОВ «Монтаженергопроект» (ЄДРПОУ 37656463) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.05.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства з 19.05.2011 року по 30.09.2012 року, про що складено акт № 1595/218/22-10/37656463 від 05.12.2012 року /а.с.116-209/. В рамках цієї перевірки охоплений весь період за який здійснювалася наступна перевірка оформлена актом № 199/70/22-1/37656463 від 18.10.2013 року, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Проте, судом матеріалів справи судом встановлено що позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Монтаженергопроект» призначена наказом № 276 від 07.10.2013 року на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України у рамках кримінального провадження стосовно контрагентів позивача /а.с.41-44/.

Відповідно до п.п. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, з підстав отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Таким чином, з врахуванням відсутності у податковому законодавстві норми яка б забороняла податковому органу проводити позапланову документальну перевірку з підстав передбачених п.п. 78.1.11 ст. 78 ПК України за період, що вже перевірявся, суд не бере до уваги посилання позивача з приводу необґрунтованості повторної перевірки того самого періоду.

Щодо посилання позивача на втрату документів, які податковий орган вимагав надати для перевірки суд враховує наступне.

У рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування податку на додану вартість разом із її сукупністю нормам щодо нарахування податку на додану вартість до сплати податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість. Основними елементами (вказано у згаданому рішенні) підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання всіма платниками податків на додану вартість своїх зобов'язань щодо декларування та сплати податку на додану вартість та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього суд визнав, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачити у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників податку на додану вартість.

Так, з метою обґрунтованого втручання контролюючого органу у право власності платника податків, законодавцем визначено вимоги особливої обачливості, а саме норми п. 85.2 ст. 85 та п. 44.6 ст. 44 ПК України.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, законодавцем передбачено наслідки неподання документів під час перевірки - відсутність таких документів на час складання податкової звітності та порядок і наслідки подання згаданих документів після перевірки і наслідки такого подання. Платник податків підчас перевірки контролюючим органом на його законні вимоги документів не подавав.

Суд зважає на наявність у позивача довідки Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області /а.с.227/, однак зауважує, що жодних обставин втрати документів позивач суду не пояснив, як і не надав жодних доказів кримінального провадження чи провадження в порядку адміністративного правопорушення з приводу відсутніх документів.

В абз. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього кодексу.

Абзацом 1 цього ж пункту передбачено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про не підтвердження господарських операцій позивача первинною документацією, а отже про законність та обґрунтованість рішень податкового органу прийнятих за результатами перевірки позивача. Відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час подання позову (1147,00 грн.) та визначеної позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями загальної суми грошового зобов'язання (568654,50 грн.), ставка за подання позову становить 4588,00 грн.

За правилами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем при звернення до суду сплачено 458,80 грн. /а.с.8/, а у задоволенні позову відмовлено повністю, стягненню з позивача підлягає судовий збір в сумі 4129,20 грн. (4588,00 грн. - 458,80 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 136, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути до Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергопроект» (м. Львів-смт. Брюховичі, вул. Смолиста, 11-А; ЄДРПОУ 37656463) судові витрати в сумі 4129,20 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.30 год. 23.07.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.