Рішення

від 22.07.2014 по справі 904/3479/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.14р. Справа № 904/3479/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дніпро", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 026,38 грн. за договором про надання транспортно-експедиційних послуг

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В. Представники:

Від позивача: Мицул М.С., довіреність № б/н від 02.06.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дніпро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" заборгованості у сумі 8 026,38 грн., з яких: основний борг у сумі 7 350,00 грн., пеня у сумі 481,68 грн., 3% річних у сумі 113,57 грн., інфляційні втрати у сумі 81,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 07/02/13-04 від 07.02.2013 року про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в частині оплати за надані послуги.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладенні у позовній заяві, у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що згідно договору 07/02/13-04 від 07.02.2013р., правові відносини регулюються главою 63 ЦК України "Послуги", тому застосування (аналогії закону) на яку посилається позивач - неможливо, оскільки правовідносини сторін в повному обсязі регулюються нормами ЦК України, що застосовуються до даного виду правовідносин, а також умовами договору, що перешкоджає та виключає застосування аналогії права. Також відповідач зазначає, що в актах наданих послуг, які позивач надав до позову, відсутні обов'язкові реквізити, а саме особистий підпис особи, яка брала участь у здійснені господарської операції, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції. Крім того, копії актів наданих послуг, які позивач надав в якості доказів, за спірним договором, а саме № 12 від 14.06.2013р. та № 13 від 14.06.2013р., містять використання факсимільного відтворення підпису з боку відповідача. Факсимільне відтворення підпису на зазначених актах не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції. Таким чином надані позивачем акти не є первинними документами і не можуть бути доказом здійснення господарської операції, оскільки не відповідають вимогам ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88. Оскільки на актах наданих послуг факсимільне відтворення підпису та відсутності між сторонами угоди про використання факсимільного відтворення підпису, відповідач вважає, що здійснений за допомогою такого підпису правочин не відповідає дійсності та не слугують доказом здійснення господарської операції. Також відповідач зазначає, що відбиток печатки та факсиміле на наданих позивачем актах не є доказом належності акту відповідачу, а також факту проставлення печатки саме відповідачем. Стосовно надісланого з боку позивача акту звірки взаєморозрахунків відповідач зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не є документом, що підтверджує здійснення господарської операції і не підтверджує факт виконання робіт з боку позивача. Позивач не надав до суду доказів того, що послуги на заявлену в позові суму фактично були надані. Також відповідач зазначає, що згідно п. 3.2.1. договору № 07/02/13-04 від 07.02.2013р., відповідач повинен був вчасно передавати позивачу заявки на організацію автомобільних перевезень чи вантажів, на надання інших послуг зазначених у договорі. Однак відповідач за спірними актами, жодних заявок позивачу не подавав, що є доказом порушення умов договору з боку позивача.

22.07.2014р. відповідачем надано доповнення до відзиву, в яких він зазначив, що позивач надав до суду копії подорожних листів, які начебто слугують доказом здійснення господарської операції за договором, однак в даних подорожніх листах не зазначено, що наведений маршрут здійснюється саме за договором № 07/02/13-04 від 07.02.2013р. укладеного між позивачем та відповідачем. Відповідач здійснює господарську діяльність з збиранню та утилізації твердих побутових відходів. Має на правах власності, полігон, зі складування ТПВ. Вивіз на полігон може здійснювати будь-яка особа без укладення договору. Вивіз сміття може здійснюватися по талонам які знаходяться у вільному продажі, тому купити ці талони може хто завгодно. Тому в якості доказів, надані позивачем подорожні листи не можуть слугувати як підтвердження здійснення господарської операції.

Також відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці та клопотання по продовження строку розгляду справи.

Позивач проти клопотань відповідача заперечив.

Дані клопотання не підлягають задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглянутись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

17.06.2014р. у судовому засідання оголошувалась перерва до 15.07.2014р., 15.07.2014р. оголошувалась перерва до 22.07.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 22.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дніпро" (далі - Позивач, Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологія України" (далі - Відповідач, Замовник) укладено договір № 07/02/13-04 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Експедитор. У межах даного договору зобов'язується виконати наступні роботи:

- надати послуги по організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів, та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.

За умовами п. 1.2. Договору закінчення робіт фіксується у Акті наданих послуг, який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін і підписується уповноваженими представниками Експедитора та Замовника.

Згідно п. 2.1. Договору на підставі даного договору Експедитор надає одну чи декілька з наступних послуг:

- здійснює організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України на підставі відповідних заявок;

- розсилає товарно-транспортну документацію;

- здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

- приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує з замовником претензійні питання;

- за згодою сторін виконує інші доручення Замовника.

Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору. Допускається одержання заявки по факсимільному зв'язку (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.2.3. Договору встановлено, що Замовник зобов'язаний вчасно, у строки передбачені п. 4.4. Договору, здійснити розрахунки з Експедитором.

Відповідно до п. 4.1. Договору ціни за даним договором встановлені в гривнях.

Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку (п. 4.2. Договору).

Згідно п. 4.3. Договору порядок оплати обумовлюється в разовій заявці, що направляється Експедитору перед конкретним перевезенням.

У відповідності до п. 4.4. Договору оплата здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку - фактури, податкової накладної, акту наданих послуг, ТТН.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013р.,а в частині розрахунків - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором.

Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить в письмовій формі про свої наміри припинити договір, то договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік (п. 9.1. Договору).

Як зазначає позивач, враховуючи не повну оплату відповідачем наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить сягнути з відповідача 7 350,00 грн. заборгованості за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Вивчивши матеріали справи , заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу за договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом .

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. (ч.1 ст. 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Статтею 2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу положень ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Положення ст. 909 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 929 Кодексу за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 931 ЦК українир розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Приписами ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки,накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення .

Зобов'язання за вказаним договором позивач виконав у повному обсязі, про що свідчать акти надання послуг, на загальну суму 53 150,00 грн. (а.с. 16-21, 72-101).

Виконання послуг позивачем також підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи позивачем. (а.с. 45-50).

Відповідач за надані послуг розрахувався частково, у сумі 45 800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 53-60).

Відповідачем на час розгляду справи позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростовані, суму боргу за надані послуги не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 7 350,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 481,68 грн., 3% річних - 113,57 грн. та інфляційні втрати - 81,13 грн. за період з 03.10.2013р. по 08.04.2014р.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть взаємну відповідальність передбачену діючим законодавством України і цим Договором.

У випадку прострочення платежу Замовник відшкодовує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (п. 6.3. Договору).

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 03.08.2013р. по 08.04.2014р.

Однак, суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова п.6.3. договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого , ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З врахуванням викладеного розмір пені слід розраховувати з 03.10.2013р. по 03.04.2014р., що становить 479,06 грн. та підлягає до стягнення з Відповідача.

В частині стягнення 2,62 грн. пені слід відмовити.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період з 03.10.2013р. по 08.04.2014р. включно становлять 113,57 грн. та підлягають до стягнення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вони за період прострочення з 03.10.2013р. по 08.04.2014р. становить 305,46 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем, а саме 81,13 грн.

Заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем позовних вимог в частині надання послуг з перевезення за Договором судом не приймаються на підставі наступного.

Як вже зазначалось вище, між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу за договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, які регулюються, втомцу числі й Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила).

Відповідно до п. 11.1. цих Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.4. Правил)

Отже, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивач надав докази направлення відповідачу актів виконаних послуг № № 2, 3 від 01.06.13р., № 13, 14 від 28.05.13р. поштою (а.с. 24-25) та зазначив, що відповідач повернув їх завіреними печатками та частково підписаними і без жодних заперечень щодо якості виконання послуг.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 7 350,00 грн., пені - 479,06 грн., 3% річних - 113,57грн., інфляційних втрат - 81,13 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гопнера, б. 1, приміщення 3, код ЄДРПОУ 32576064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дніпро" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б.Хмельницького, 14а, к. 3, код ЄДРПОУ 38360674) суму основного боргу у розмірі 7 350,00 грн. (сім тисяч триста п'ятдесят грн. 00 коп.), пені - 479,06 грн. (чотириста сімдесят дев'ять грн. 06 коп.), 3% річних - 113,57грн. (сто тринадцять грн. 57 коп.), інфляційних втрат - 81,13 грн. (вісімдесят одна грн. 13 коп.); витрат по сплаті судового збору - 1 826,40 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість грн. 40 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення 2,62 грн. пені слід відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 24.07.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко