Рішення

від 15.07.2014 по справі 643/19633/13-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/19633/13-ц

2/643/907/14

15.07.2014 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Задорожної А.М.,

за участю секретаря судового засідання Тугайбей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення про відчуження власності, визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив: визнати недійсним з дати прийняття рішення власника ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_1 № 1 від 08.02.2010 року про відчуження автомобіля Lexus GX-470, державний номер НОМЕР_1, що знаходиться на балансі ПВП «Центр-Сервіс»; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, укладений 12.03.2010 року між ПВП «Центр-Сервіс» та ОСОБА_2; витребувати від добросовісного набувача, а саме від ОСОБА_3 на користь ПВП «Центр-Сервіс» автомобіль Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, ключі від нього та повернути автомобіль Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5 у власність ПВП «Центр-Сервіс»; встановити порядок виконання рішення суду, а саме встановити, що після набрання рішенням суду законної сили воно є підставою для перереєстрації автомобіля Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, в Підрозділах Державтоінспекції України з ОСОБА_3, за власником - ПВП «Центр-Сервіс».

14.01.2014 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову та залучення співвідповідачів, в якій просив: залучити до участі у справі за позовом ПВП «Центр-Сервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними: рішення № 1 від 08.02.2010 року, довіреності від 12.02.2010 року, правочину за яким право власності на авто перейшло до ОСОБА_9 та витребування автомобіля від добросовісного набувача у якості співвідповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; визнати недійсним з дати прийняття рішення № 1 від 08.02.2010р. власника ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_1 про відчуження автомобіля Lexus GX-470, держномер НОМЕР_3, що знаходиться на балансі ПВП «Центр-Сервіс»; визнати недійсною довіреність, яка видана 12.02.2010р. від імені ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 на ім'я громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про передачу колишнім директором ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 права розпорядження автомобілем Lexus GX 470 громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; визнати недійсним правочин, укладений 12.03.2010 року між ПВП «Центр-Сервіс» та ОСОБА_2, за яким право власності на автомобіль Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5 перейшло від ПВП «Центр-Сервіс» до ОСОБА_2; витребувати від добросовісного набувача, а саме від ОСОБА_3 на користь ПВП «Центр-Сервіс» автомобіль Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, ключі від нього та повернути автомобіль Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5 у власність ПВП «Центр-Сервіс»; встановити порядок виконання рішення суду, а саме встановити, що після набрання рішенням суду законної сили воно є підставою для перереєстрації автомобіля Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, в Підрозділах Державтоінспекції України з ОСОБА_3, за власником - ПВП «Центр-Сервіс».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з « 01» грудня 2012р. і по цей час директором приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс» призначений Мельник Сергій Михайлович.

Після призначення на посаду директором проведена вибіркова інвентаризація основних засобів підприємства, а саме автомобіля Lexus GX 470, двигун № НОМЕР_2, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, інвентарний номер 60096346, реєстраційний номер НОМЕР_1, який за даними бухгалтерського обліку з 03.03.2006 року перебуває на балансі підприємства вартістю 219492,67 грн. (Двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 67 копійок), що підтверджується бухгалтерською довідкою вих. № 29 від 04.11.2013р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 «Основні засоби» ПВП «Центр-Сервіс».

В ході інвентаризації даного основного засобу не було виявлено, про що свідчить акт інвентаризації б/н від 01.12.2012р.

Як в подальшому стало відомо, в Сумському ОРЕВ в обліковій картці державного АМТ номер НОМЕР_1 був зазначений запис про зняття автомобіля Lexus GX 470 з обліку з 11.02.2010р.

Автомобіль Lexus GX 470 інвентарний номер 60096346, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі за текстом - «Автомобіль»), на даний час перебуває на балансі ПВП «Центр-Сервіс» на рахунку 105 «Основні засоби», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 ПВП «Центр-Сервіс» від 01.11.2013р., проте у зв'язку з неправомірними діями директора ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 фактично вибув із володіння підприємства.

Підставою для відчуження Автомобіля було рішення власника ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_1 № 1 від 08.02.2010р., згідно якого власник вирішив: з метою оновлення транспорту на підприємстві продати автомобіль Lexus GX-470, держномер НОМЕР_3; оформлення документів покладено на директора ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 Підпис ОСОБА_1 в рішенні виконаний не ним, а іншою особою, власник підприємства таке рішення не приймав.

12.02.2010р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8 була посвідчена довіреність на бланку серія ВММ №729785, реєстр. № 392, про передачу колишнім директором ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 права розпорядження автомобілем Lexus GX 470 громадянам ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_5, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_6, що проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Крім того, власник підприємства ОСОБА_1 08.02.2010р. знаходився за межами України, що підтверджується відмітками про прибуття 06.02.2010р. до Євросоюзу та вибуття з Дортмунду, Німеччина, 05.03.2010р. в закордонному паспорті ОСОБА_1 що унеможливлює підписання ним зазначеного рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність у зв'язку з хворобою (пошкодження гомілково-ступневого суглобу). Крім того вказав, що ним як засновником ПВП «Цент-Сервіс», не приймалося та не підписувалося рішення №1 від 08.02.2010 року, відповідно до якого з метою оновлення транспорту на підприємстві, він нібито вирішив продати автомобіль Lexus GX 470, державний номер НОМЕР_3, який належав створеному за його участю підприємству.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, почтова кореспонденція направлена на її адресу повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, почтова кореспонденція направлена на її адресу повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву в якій просив в задоволенні позову відмовити у зв'язку з спливом позовної давності.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, почтова кореспонденція направлена на його адресу повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, почтова кореспонденція направлена на його адресу повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, почтова кореспонденція направлена на його адресу повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Третя особа приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, надала заяву в якій просила розглядати справи в її відсутності, а також з метою сприяння суду в прийнятті об'єктивного рішення по справі надала пояснення, що довіреність №392 від 12.02.2010 року була посвідчена нею відповідно до вимог чинного законодавства України на підставі документів наданих представником ПВП «Центр - Сервіс» ОСОБА_7.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача відповідно до ст. 224, 225 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного: Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

А за змістом зазначених норм, саме власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений власником для задоволення особистих потреб шляхом систематичного здійснення підприємницької діяльності. Підприємство діє на основі статуту.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГК України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Рішення засновника (власника) підприємства в силу Закону і Статуту є обов'язковими для керівника підприємства, його представників.

Статутом Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс», викладеним в новій редакції, зареєстрованим виконавчим комітетом Сумської міської ради Сумської області 17.02.2009р., номер запису 16321050007003671, яка була чинною на дату підписання оспорюваного рішення (далі - «Статут від 17.02.09»), передбачено, що підприємство є юридичною особою, заснованою на приватній власності фізичної особи - громадянина України. Засновником ПВП «Центр-Сервіс» являється ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4.

Згідно Розділу 11 «Керівництво фірмою» статуту ПВП «Центр-Сервіс» від 17.02.09 Засновник здійснює свої права щодо управління підприємством через уповноваженого ним Директора.

Керівництво підприємством здійснює директор, який має право розпорядчого підпису за винятком обмежень, що встановлені цим статутом.

Статутом від 17.02.09 передбачено, що директор має право укладати правочини, договори та інші угоди відносно майна, що є у власності підприємства і належить до основних фондів підприємства, тільки за письмовою згодою Засновника.

30.12.09 між ОСОБА_1, як власником ПВП «Центр-Сервіс», і директором підприємства ОСОБА_7 був укладений контракт на поточне (оперативне) управління підприємством.

Відповідно до п. 4 Контракту директор діє на засадах єдиноначальності та в межах повноважень, що визначені цим Контрактом та Статутом підприємства.

Обмеження повноважень директора щодо основних фондів підприємства зазначені вище. В контракті з директором підприємства, в п. 13а, директору надано право розпоряджатися майном, що є у власності підприємства, але не належить до основних фондів підприємства, відповідно до законодавства України. Відповідно до пункту 13б контракту директор підприємства за письмовим погодженням з вищим органом Власника (Засновником) має право укладати правочини, договори та інші угоди відносно майна, що є у власності підприємства і належить до основних фондів підприємства.

Таким чином, Статутом ПВП «Центр-Сервіс» від 17.02.09 і контрактом з директором підприємства на 2010 рік чітко обмежені повноваження директора ПВП «Центр-Сервіс» на укладення правочинів щодо Автомобіля, який відноситься до основних фондів і належить підприємству на праві власності.

Статутом підприємства від 17.02.09 також передбачено обмеження на вчинення директором правочинів або угод, стосовно купівлі-продажу товарів, продукції, послуг, на суму, що перевищує 50 000 гривень. Такі ж обмеження зазначені в п.п. 7, 13б контракту з директором ПВП «Центр-Сервіс» на 2010 рік.

Таким чином, рішення власника ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_1 № 1 від 08.02.2010р. про відчуження автомобіля Lexus GX-470 є незаконним, містить неправдиві відомості, має своїм наслідком укладення правочинів, які позбавляють підприємство майна значної вартості, суперечать інтересам підприємства, тому має бути визнано недійсним з дати його прийняття.

Крім того, власник підприємства ОСОБА_1 08.02.2010р. знаходився за межами України, що підтверджується відмітками про прибуття 06.02.2010р. до Євросоюзу та вибуття з Дортмунду, Німеччина, 05.03.2010р. в закордонному паспорті ОСОБА_1, що унеможливлює підписання ним зазначеного рішення.

Відповідно до довідки від 25.12.2013 року № 39/6096 виданої слідчим СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, на даний час в провадженні слідчого знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР 18.09.2013 року за № 12013220010000304, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 у лютому 2010 року, діючи з корисних спонукань, шляхом обману, використовуючи підроблене рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_1 № 1 від 08.02.2010р., який нібито підписаний ОСОБА_1, про відчуження автомобіля Lexus GX-470, держномер НОМЕР_3, що знаходиться на балансі ПВП «Центр-Сервіс», поки власник підприємства ОСОБА_1 знаходився у закордонному відрядженні, що підтверджується відповідними відмітками в закордонному паспорті, передав відповідачам 4,5,6 автомобіль Lexus GX-470, що належить ПВП «Центр-Сервіс».

Вказані обставини також підтверджуються ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.11.2013 року у справі № 1кс/642/2678/13.

В ході досудового розслідування у позивача вилучено оригінал рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_1 № 1 від 08.02.2010р. та призначено почеркознавчу експертизу.

17.06.2014 року до суду надано копію висновку судово- почеркознавчої експертизи №5022 від 12.06.2014 року, відповідно висновку якої підпис від імені ОСОБА_1 у рішенні засновника ПВП «Центр-Сервіс» від 08.02.2010 року, розташований у рядку ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою статутом юридичної особи.

Як було зазначено вище, 12.02.2010р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8 була посвідчена довіреність на бланку серія ВММ №729785, реєстр. № 392, про передачу колишнім директором ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 права розпорядження автомобілем Lexus GX 470 громадянам ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_5, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_6, що проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Як зазначено в довіреності, повноваження директора ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 підтверджуються статутом підприємства, викладеним в новій редакції, зареєстрованим виконавчим комітетом Сумської міської ради Сумської області 17.02.2009р., номер запису 16321050007003671, при цьому статутом підприємства обмежуються повноваження директора щодо відчуження основних засобів підприємства.

Згідно виданої 12.02.2010р. ОСОБА_7 від імені ПВП «Центр-Сервіс» довіреності, повірені мають право від імені підприємства підписувати угоди про відчуження (продаж, міну, ренту, тощо) автомобіля. Згідно статуту підприємства зазначені повноваження не відносяться до повноважень директора, такі дії можуть бути вчинені лише за письмової згоди власника підприємства, а отже повноваження не можуть передаватись директором іншим особам, що є різновидом передоручення згідно ст. 240 ЦК України.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Також, ч.1 ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю.

В зв'язку з цим, як передбачено ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Крім того, ст. 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

При таких обставинах, з наведених вище норм актів цивільного законодавства України випливає, що представник є особою, яка уповноважена вчиняти лише ті правочини від імені довірителя, якого він представляє на підставі довіреності, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, і ці дії повинні бути правомірними, конкретними і здійсненними.

Однак, в момент вчинення довіреності як одностороннього правочину, а саме 12 лютого 2010 року, відповідач 7 - ОСОБА_7 не мав права уповноважувати відповідачів 4,5,6 на розпорядження автомобілем, оскільки сам не мав відповідних повноважень на розпорядження майном позивача, а тому з підстав передбачених ч. 1 ст. 238, ст. 1003 ЦК України не міг передати такі права на вчинення правочину, та проявити волю до укладання відповідного правочину, а тому зміст правочину яким є довіреність про надання повноважень на розпорядження автомобілем в момент її вчинення не відповідає вимогам закону, а саме ч. 1 ст. 238, ст. 1003 ЦК України.

Враховуючи те, що довіреність відноситься до односторонніх правочинів, до нього застосуються відповідні положення про правочин. Щодо віднесення довіреності до одностороннього правочину свідчить Узагальнення судової практики Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24 листопада 2008 року, якою передбачено, що «у судовій практиці виникають проблеми із розумінням та визначенням односторонніх правочинів. Вважаємо, що до них можна віднести: видачу та скасування довіреності».

Таким чином, ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Аналогічна позиція міститься в абз.1 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за № X, яким передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Крім того, у відповідності до Узагальнення Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24 листопада 2008 року, зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах). У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1- 3,5,6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

При таких обставинах, зміст правочину, яким є довіреність від 12 лютого 2010 року, посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8 - суперечить актам цивільного законодавства України, а саме ч.1 ст. 238 та ст. 1003 ЦК України, оскільки в момент вчинення довіреності відповідач 7 не мав права розпоряджатися автомобілем, який належить підприємству без згоди власника підприємства, а тому не міг уповноважити відповідачів 4,5,6 на вчинення від імені позивача правочинів щодо розпорядження його майном - автомобілем.

Таким чином, директор ПВП «Центр-Сервіс» відповідач 7 - ОСОБА_7, який видав довіреність на розпорядження автомобілем, не мав належних повноважень в момент видачі та посвідчення довіреності, не мав права вчиняти правочини щодо розпорядження автомобілем, а тому як наслідок з підстав передбачених ст. ст. 237, 238, 244 ЦК України не мав права уповноважувати інших осіб на вчинення правочину щодо розпорядження автомобілем.

На підставі викладеного, довіреність від 12.02.2010р. посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8, бланк серія ВММ №729785, реєстр. № 392, про передачу колишнім директором ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 права розпорядження автомобілем Lexus GX 470 громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підлягає визнанню недійсною.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, згідно ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (виникнення).

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Аналогічна позиція міститься в абз.1 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за № 9 яким передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

16.03.2010р. автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_2 як власником на підставі довідки-рахунку серії ДДР № 954348 від 12.03.2010р., виписаної ПП ОСОБА_10, зазначені обставини беззаперечно свідчать про укладення між ПВП «Центр-Сервіс» в особі довірених осіб, які діяли на підставі довіреності, виданої директором ОСОБА_7 від імені ПВП «Центр-Сервіс» на управління, володіння та розпорядження Автомобілем, посвідченої 12.02.2010р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстр. № 39 і ОСОБА_2 правочину, відповідно до якого право власності на Автомобіль перейшло від позивача до відповідача 2 - ОСОБА_9

Відповідно до п. 17 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою КМ України від 11.11.2009р. № 1200, в редакції, що діяла на час виписки довідки-рахунку, під час продажу транспортних засобів, що перебували на обліку в Державтоінспекції та були зняті з такого обліку для реалізації, покупцеві видається разом з довідкою-рахунком або біржовою угодою свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та/або реєстраційно-облікова картка з відмітками суб'єкта господарювання про продаж, зазначенням дати продажу, серії та номера виданої довідки-рахунка і номерного знака для разових поїздок. Зазначене свідчить, що між довіреними особами в інтересах ПВП «Центр-Сервіс» на підставі довіреності та ОСОБА_2 укладено правочин, відповідно до якого право власності на автомобіль перейшло від позивача до відповідача 2, а на підтвердження укладення правочину видана довідка-рахунок. На поточний рахунок та в касу підприємства грошові кошти за Автомобіль 12.03.2010р., на час виписки довідки-рахунку на нового власника ОСОБА_2, та в подальшому не надходили, що підтверджується банківською випискою від 12.03.2010р., довідкою ПВП «Центр-Сервіс» вих. № 31 від 21.11.2013р.

Правочин, укладений від імені позивача відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5ОСОБА_6 з відповідачем ОСОБА_2, відповідно до якого право власності на автомобіль перейшло до відповідача ОСОБА_2, суперечить вимогам ст. 203 ЦК України, а саме укладені неповноважною особою від імені позивача і з порушенням процедури, передбаченої статутом ПВП «Центр-Сервіс», в подальшому власником підприємства не схвалений, тому має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Представник позивача у позові вказує на те, що йому стало відомо про те, що в 2011 році, автомобіль перейшов у власність ОСОБА_3, яка є власником автомобіля на час звернення з позовом до суду.

У відповідності до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи те, що правочин за яким право власності на автомобіль перейшло від ПВП «Центр-Сервіс» до ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним, оскільки в момент видачі довіреності та укладання повіренними - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 правочину з ОСОБА_2 директор ПВП «Центр-Сервіс» не мав права уповноважувати повірених на розпорядження автомобілем, оскільки сам не мав відповідних повноважень та прав на майно, а тому не міг передати такі права на вчинення правочину та проявити волю до укладання відповідного правочину, - вказане вище майно вибуло з володіння позивача не з його волі шляхом видання довіреності та укладання правочину, який підлягає визнанню недійсним з наведених вище підстав.

Представник позивача у позові вказує на те, що після призначення на посаду директором проведена вибіркова інвентаризація основних засобів підприємства, а саме автомобіля Lexus GX 470, двигун № НОМЕР_2, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, інвентарний номер 60096346, реєстраційний номер НОМЕР_1, який за даними бухгалтерського обліку був отриманий на баланс підприємства 03.03.2006 року за ціною 219492,67 грн. (Двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 67 копійок). В ході інвентаризації даного основного засобу не було виявлено, про що свідчить акт інвентаризації б/н від 01.12.2012р. Таким чином, позивачу стало відомо про порушення його права шляхом позбавлення права власності на автомобіль Lexus GX 470, двигун № НОМЕР_2, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, інвентарний номер 60096346, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі рішення власника ПВП «Центр-Сервіс», укладеного 12.03.2010р. на його підставі з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля Lexus GX 470, оформленого довідкою-рахунком серії ДДР № 954348 від 12.03.2010р., виписаною ПП ОСОБА_10, після проведення інвентаризації, а саме 01.12.2012р.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, що його порушила.

Таким чином клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 330, 334, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 169, 197, 208-209, 212-215, 223, 224-226, 228, 233, 294-296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Поновити строк позовної давності ПВП «Центр-Сервіс» для звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу автомобіля та витребування автомобіля від добросовісного набувача.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з дати прийняття рішення №1 від 08.02.2010 року власника ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_1 про відчуження автомобіля Lexus GX-470, державний номер НОМЕР_1, що знаходиться на балансі ПВП «Центр-Сервіс».

Визнати недійсною довіреність, яка видана 12.02.2010 року від імені ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 на ім'я громадян ОСОБА_4 та посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8, бланк серія ВММ №729785, реєстровий №392, про передачу колишнім директором ПВП «Центр-Сервіс» ОСОБА_7 права розпорядження автомобілем Lexus GX-470громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Визнати недійсним правочин, укладений 12.03.2010 року між ПВП «Центр-Сервіцс» та ОСОБА_2, за яким право власності на автомобіль Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, укладений 12.03.2010р. між ПВП «Центр-Сервіс» та ОСОБА_2.

Витребувати від добросовісного набувача, а саме від ОСОБА_3 на користь ПВП «Центр-Сервіс» автомобіль Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, ключі від нього та повернути автомобіль Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5 у власність ПВП «Центр-Сервіс» (61017, м. Харків, вул. Котлова, буд. 216, код ЄДРПОУ 23818482).

Встановити порядок виконання рішення суду, а саме встановити, що після набрання рішенням суду законної сили воно є підставою для перереєстрації автомобіля Lexus GX-470, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_5, в Підрозділах Державтоінспекції України з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає в АДРЕСА_1, за власником - Приватним виробничим підприємством «Центр-Сервіс» (61017, м. Харків, вул. Котлова, буд. 216, код ЄДРПОУ 23818482).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Задорожна А.М.