Постанова

від 22.07.2014 по справі 904/8019/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 904/8019/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю. суддів:Запорощенка М.Д. - доповідач, Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.14р. у справі№904/8019/13 господарського суду Дніпропетровської області за заявою боржника Приватного підприємства "Будпромтехнологія" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від кредиторів:не з'явилися від боржника:не з'явився від скаржника:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.14р. у справі №904/8019/13 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2014 року у справі № 904/8019/13 - припинено.

Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.14р. у справі №904/8019/13, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означеного судового акту.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 91 ГПК України, ст.129 Конституції України. При цьому, скаржник вказує на те, що ухвалення господарським судом Дніпропетровської області судового рішення від 10.04.13р. про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора, ліквідації юридичної особи ПП "Будпромтехнологія" позбавило ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська проведення позапланової перевірки на підставі п.п.78.1.7 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

В призначене судове засідання представники сторін та учасників судового процесу не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги учасники процесу були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами, наявними у справі, ухвалою господарського суду від 18 жовтня 2013 року прийнято до розгляду заяву ліквідатора Приватного підприємства "Будпромтехнологія", м. Дніпропетровськ про порушення справи про банкрутство.

22 жовтня 2013 року ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Будпромтехнологія", м. Дніпропетровськ в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону №4212 від 22 листопада 2011 року).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2013 року боржника визнано банкрутом, у справі відкрита ліквідаційна процедура строком на 4 місяці, до 05 березня 2014 року, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Стрюк Н.О.

20 листопада 2013 року в газеті "Голос України" №218 (5718) опубліковано оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

14 березня 2014 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора про результати проведення ліквідаційної процедури Приватного підприємства "Будпромтехнологія", м. Дніпропетровськ.

Не погодившись з вказаною ухвалою Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.14р. у справі №904/8019/13 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2014 року у справі № 904/8019/13 - припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до боржника не зверталась. Апеляційному господарському суду відповідні докази також не були надані. За висновками апеляційного суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська не набула статусу учасника провадження у справі про банкрутство, оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про визнання боржника банкрутом не стосується її прав та обов'язків, тому Державна податкова інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій з оглядом на наступне.

Згідно зі ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4 1 , 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

В даному випадку застосуванню підлягають норми Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції закону з 19.01.2013р.

Згідно із частиною 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, випадки в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до статті 1 Закону про банкрутство, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Матеріали справи свідчать, що ліквідатором Приватного підприємства "Будпромтехнологія" повідомлено Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська про припинення підприємницької діяльності товариства та направлено до ДПІ заяву за формою № 8-ОПП про зняття з обліку платника податків, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком №6334 від 22.02.13р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 22.10.13р. у справі №904/8019/13 Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була повідомлена про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "Будпромтехнологія", та отримання означеної ухвали підтверджено поштовим повідомленням про вручення.

Таким чином, органи державної податкової служби були належним чином повідомлені про порушення провадження по справі про банкрутство Приватного підприємства "Будпромтехнологія" та мали можливість звернутись до суду з кредиторськими вимогами до боржника та набути статус сторони по справі, а саме - кредитора боржника.

Як встановив суд апеляційної інстанції, Державна податкова служба у Ленінському районі м. Дніпропетровська з заявою про кредиторські вимоги до боржника не зверталась, доказів направлення наказу для проведення податкової перевірки Приватного підприємства "Будпромтехнологія"суду не надала.

Також, в апеляційній та касаційній скаргах заявник не вказує на наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська не є учасником справи про банкрутство, статусу кредитора у справі не набула, доказів в підтвердження того, що прийнята господарським судом ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі стосується прав і обов'язків Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська або порушує її права, остання не надала.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції правомірно припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2014р., а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.14р немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.14р. у справі №904/8019/13 залишити без змін.

Головуючий суддя:І.Ю. Панова Судді: М.Д. Запорощенко В.Я. Погребняк