Ухвала

від 08.07.2014 по справі 825/3926/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И "08" липня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/1501/14 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Маринчак Н.Є., Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В., при секретарі: Сватко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі №825/3926/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинготторг» (надалі – ТОВ «Ніжинготторг») до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - Ніжинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, - встановив: У жовтні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до Ніжинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.09.2013р. №0000242200, №0000252200. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013р., позов задоволено. Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.       Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ніжинготторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні витрат по податку на прибуток протягом 2011-2012р.р., за результатами якої складено акт №159/22-32946456 від 03.09.2013р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем: - п.п.138.10.5.п.138.10 ст.138 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2006р. №415 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2006р. за №610/12484), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування; - п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2006р. №415 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2006р. за №610/12484), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток. На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013р. №0000242200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств; №0000252200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного. Так, судами попередніх інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що позивачем було завершено критий торговий центр без модульної котельні, що розташований за адресою: м.Ніжин, вул. Московська, 2, що підтверджується затвердженим виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області від 16.04.2008р. №204 актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21.02.2008р. Нежитлову будівлю торговий центр було зареєстровано в КП "Ніжинське міське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18803335 від 14.05.2008р. Право власності на дану нежитлову будівлю торгівельного центру ТОВ "Ніжинготторг" підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.05.2008р. серія САВ №926096 (а.с.35). Згідно планового штатного розпису ТОВ "Ніжинготторг" на підприємстві з 01.01.2011р. працювало 8 осіб, а з 01.01.2012р. їх кількість складала 9. ТОВ "Ніжинготторг" віднесено до складу показників у рядку 06.4 декларацій "фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розділу III Податкового кодексу України" витрати по нарахованим відсоткам за користування позиками, які повинні включатися до собівартості кваліфікаційних активів. У п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14    ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку). Відповідно до п.141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку. На підставі наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2006р. №415 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" проводиться регулювання фінансових витрат та їх розподіл між витратами періоду та вартістю кваліфікаційного активі. У відповідності до п.3 Положення запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки. Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу. Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Згідно п.4 Положення фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються. Відповідно до п.5 Положення капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу. Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов'язання з нарахуванням відсотків. Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації зменшуються на суму будь-яких отриманих проміжних виплат та цільового фінансування, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу. Капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено (п.13 Положення). Отже, з 01.01.2011р. усі підприємства (крім суб'єктів малого підприємництва) в обов'язковому порядку капіталізують фінансові витрати, пов'язані із створенням кваліфікаційного активу, до моменту введення його в експлуатацію (завершення створення). Згідно ст.1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (який діяв до 22.03.2012р.) суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цілком правильними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції, що здійснення капіталізації фінансових витрат, тобто їх включення до собівартості кваліфікаційних активів, є обов'язковим лише для юридичних осіб, які не є суб'єктами малого підприємництва, а для юридичних осіб - суб'єктів малого підприємництва фінансові витрати визнаються просто витратами звітного періоду. За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається. Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, - ухвалив: Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області –залишити без задоволення.      Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року – залишити без змін. Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.