Постанова

від 14.07.2014 по справі 2а-8102/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року м. Київ К/9991/13620/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників: позивача Западнюка М.А.

відповідача Маісурадзе З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків)

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі №2а-8102/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом?янському районі м.Києва від 11.02.2010 №0000462307/0. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 17.05.2010 №0000462307/1, від 01.07.2010 №0000462307/2, від 27.08.2010 №00046462307/3.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна перевірка на предмет дотримання Публічним Акціонерним товариством «Перший Інвестиційний Банк» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №215/43-20/26410155 від 23.04.2010.

Під час перевірки встановлено, що позивачем здійснено списання кредиторської заборгованості за рахунок сформованого страхового резерву за кредитами, наданими СТОВ «Маяк» (код ЄДРПОУ 31805841) на підставі рішення кредитного комітету (протокол №44 від 25.05.2009) на якому визнано заборгованість за кредитним договором №53/0311-КЮ від 20.06.2003 по основній сумі кредиту 358775,26 грн. та кредитним договором №31/0411-КЮ від 09.04.2004 по основній сумі кредиту 187696,28 грн. безнадійною до повернення та прийнято рішення щодо списання заборгованості за рахунок страхових резервів, чим порушено пп.5.2.4 п.5.2 ст.5, з урахуванням вимог пп. 12.3.1 та пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334), внаслідок чого в 2 кварталі 2009 року було завищено валові витрати на суму 93003,15 грн.

Порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №334, а саме, неправомірне віднесення до складу валових витрат, витрат на придбання основних фондів, що призвело до завищення розміру валових витрат у І кварталі 2008 року на загальну суму 49995,00 грн.

Встановлено, що позивач амортизував «джерела безперебійного живлення», «комутатори» та «маршрутизатори» за ставкою амортизації для 2 групи основних фондів - 10%, а «АТС» за ставкою амортизації для 3 групи основних фондів - 6%, чим порушив пп.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2. п.8.2., пп. 8.3.2. п.8.3., пп. 8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону № 334, а саме неправомірно застосував норми амортизації для основних фондів «джерела безперебійного живлення», «комутатори» та «маршрутизатори» та АТС, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 125124,79 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0000374320/0 від 11.05.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 71505,12 грн., у т.ч. основного платежу 35928,38 грн., штрафних фінансових санкцій - 35576,74 грн.

Повідомлення-рішення оскаржується в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 58274,08 грн., з яких сума за основним платежем становить 27114,79 грн., штрафної (фінансової) санкції - 31159,29 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 23.03.2006 Господарським судом Київської області були винесені рішення у справах №52/19-06 та №53/19-06, якими задоволено позовні вимоги Банку про стягнення із СТОВ «Маяк» заборгованості в сумі 497875,96 грн. за кредитним договором № 53/0311-КЮ від 20.06.2003 та 467669,92 грн. за кредитним договором №31/0411-КЮ від 04.09.2004, відкрито виконавче провадження.

12.05.2008 Господарським судом Київської області було порушено провадження у справі про банкрутство СТОВ «Маяк» №Б11/149-08. 26.06.2008, у якій Банк визнано кредитором на суму непогашеної заборгованості по кредитним договорам № 53/0311-КЮ від 20.06.2003 та №31/0411-КЮ від 04.09.2004.

19.11.2008 Господарським судом Київської області прийнято постанову у справі №Б11/149-08 про визнання СТОВ «Маяк» банкрутом.

Відповідно до пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 Закону №334 безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.

З огляду на викладене списання кредиторської заборгованості СТОВ «Маяк» у сумі, яка документально підтверджена, та достовірність якої відповідачем не спростована, за рахунок страхового резерву відповідає правильному застосуванню положень пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 Закону№334.

Правильними є і висновки судів про відсутність в діях позивача порушень вимог пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону №334 при віднесенні до складу валових витрат витрат з оплати інформаційних та консультаційних послуг з питань придбання нежитлового приміщення, надання яких підтверджується договором про надання послуг з СПД ФО Гриценко В.П. від 27.03.2008, актом про надання послуг, договором купівлі-продажу нежитлового приміщення та відповідачем не заперечується.

Крім того, правильною є і позиція судів попередніх інстанцій, що доводи податкового органу про необхідність віднесення до 1 групи основних фондів маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення, АТС також не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону №334 передбачено, що основні фонди підлягають розподілу за групами. При цьому, до першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; до другої групи - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; до третьої - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп; до четвертої - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що комутатори, маршрутизатори та джерела безперебійного живлення є передавальними пристроями, а тому відносяться до 1 групи основних фондів.

Водночас, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дає визначення поняттю «передавальні пристрої».

Згідно п. 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, передавальні пристрої -земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Натомість, комутатори та маршрутизатори самі по собі до передавальних пристроїв не відносяться, оскільки є частиною комп'ютерної мережі банку та призначені для підключення, з'єднання та зв'язку локальних компонентів комп'ютерної мережі позивача, а не частиною телекомунікаційної мережі загального користування.

Джерела безперебійного живлення є також частиною інформаційної системи банку, яка забезпечує не тільки енергозабезпечення комп'ютерних пристроїв у разі відключення їх від електропостачання, а й моніторинг часу коректного запуску програм, які дозволяють виключити комп'ютерне обладнання.

При цьому, вказані пристрої є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, та мають невеликий строк корисного використання, що обумовлений моральним старінням, а також не можуть самостійно використовуватись як окремі функціонуючі пристрої.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем дотримано приписів законодавства щодо віднесення вартості придбаних комутаторів, маршрутизаторів, АТС та джерел безперебійного живлення до 2 та 3 груп основних фондів, що спростовує висновки податкового органу про наявність порушень при здійсненні амортизаційних відрахувань.

За встановлених обставин, доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, що залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, прийняв рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом?янському районі м.Києва від 11.02.2010 №0000462307/0, податкових повідомлень-рішень СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 17.05.2010 №0000462307/1, від 01.07.2010 №0000462307/2, від 27.08.2010 №00046462307/3, у той час як предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків №0000374320/0 від 11.05.2010 в частині визначення податкових зобов?язань з податку на прибуток в загальній сумі 58274,08 грн., у т.ч. за основним платежем 27114,79 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 31159,29 грн., у зв?язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з скасуванням рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний

офіс з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.11.2010 змінити.

Викласти абзац 2 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.11.2010 в такій редакції: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків №0000374320/0 від 11.05.2010 в частині визначення податкових зобов?язань з податку на прибуток в загальній сумі 58274,08 грн., у т.ч. за основним платежем 27114,79 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 31159,29 грн.».

Абзаци 3, 4, 5 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.11.2010 виключити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун