Ухвала

від 01.07.2014 по справі 816/5227/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року м. Київ К/800/57466/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Сіроша М.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі № 816/5227/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року Товариством до суду заявлений позов із вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 14.08.2013 № 0005292202 та № 0005302202/188, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 412 345,75 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 453 708,75 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким Товариству у позові відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за підсумками якої складено акт від 30.07.2013. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання згідно оспорюваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу, викладений у акті від 30.07.2013, про порушення позивачем пп. 138.2, пп. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого у перевірені податкові періоди 2011-2012 роки позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 354 303,00 грн. та ПДВ на суму 362 967,00 грн.

Фактично висновки державного податкового органу щодо допущених Підприємством порушень податкового законодавства мотивовані результатами перевірок контрагентів позивача (ТОВ "Союз Реагент", ТОВ "Техмаш"), за підсумками яких встановлено, що головною метою платників податку є одержання доходу переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності здійснення реальної підприємницької діяльності. Інші підприємства, які поставляли позивачу товар, зокрема ПВКП "Скайс" не має матеріально - технічні, трудові ресурси для здійснення відповідної господарської діяльності, має розбіжності складського та бухгалтерського обліку, а відповідно і податкового, що встановлено працівниками відповідача за наслідками перевірки, яку було здійснено за місцезнаходженням ПВКП "Скайс" у Державній податковій інспекції, а ТОВ "МК Стандарт" не знаходиться за місцезнаходженням, що свідчить про неналежність податкової накладної як первинного документа, яка є підставою для формування податкового кредиту. Тому сформований податковий кредит та валові витрати за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами визнані податковим органом завищеними.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій, внаслідок чого формування позивачем валових витрат та податкового кредиту спрямовані на отримання лише податкової вигоди, є безпідставними, оскільки господарські операції, за наслідками яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит фактично відбулися. В свою чергу, податковим органом всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними доказами факту безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не доведено.

Судами встановлено, що у перевіреному податковим органом періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Союз Реагент", ТОВ "Техмаш", ПВКП "Скайс", ТОВ "МК Стандарт", які мали податкову та господарську правосуб'єктність. Господарські взаємовідносини позивача з цим контрагентом ґрунтувалися на договірних засадах, а саме - на договорах поставки та договорах купівлі - продажу, за якими постачальник зобов'язався продати (поставити), а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених вказаними договорами.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правова підстава для податкового обліку відповідної операції передбачена ст. 44 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань , на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю були. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлена наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема податкові накладні та видаткові накладні, ТТН, сертифікати якості товару, рахунки фактури та платіжні документи, витяги з журналу реєстрації видачі довіреностей на отримання товару. При цьому усі первинні документи оформлені відповідно до правил бухгалтерського обліку. Придбаний товар було оприбутковано позивачем, що підтверджено копіями прибуткового ордеру та картками обліку товару, та в подальшому в межах господарської діяльності реалізовано іншим суб'єктам господарювання.

Отже, наявність транспортних документів та внутрішнє переміщення товару з наступним його продажем свідчить на користь фактичного руху активів, що створює наслідки для податкового обліку.

Наведені обставини справи свідчать про помилковість висновків державного податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Посилання податкового органу на результати перевірок ряду підприємств є безпідставними, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету. Питання податкової дисципліни поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Також не є передумовою для визначення господарської компетенції господарюючого суб'єкта наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагентів позивача.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі № 816/5227/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.В. Сірош

Т.М. Шипуліна