Постанова

від 22.07.2014 по справі 14/121

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 14/121

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - не з'явився.

від відповідача - Шмуйло А.Д.

розглянувши 70-управління начальника робіт

апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на ухвалу

господарського суду м. Києва

від 23.06.2014 року

у справі №14/121 Суддя Лиськов М.О.

За заявою: 70-управління начальника робіт Міністерства оборони України про визнання наказу Господарського суду м. Києва № 14/121 від 27.03.2009 року таким, що не підлягає виконанню.

У справі за позовом: Державного підприємства "Спеціалізована будівельна компанія" в особі госпрозрахункової філії № 1

До 70-управління начальника робіт Міністерства оборони України

Про стягнення 16 081 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2014 року в задоволенні заяви 70-управління начальника робіт Міністерства оборони України про визнання наказу Господарського суду м. Києва № 14/121 від 27.03.2009 року таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким подану відповідачем заяву задовольнити у повному обсязі та визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 22.07.2014 року представник позивача не з'явився.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням суду від 22.10.2008 року позов задоволено частково, стягнуто з 70Управління начальника робіт (04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код 07763913) на користь Державного підприємства "Спеціалізована будівельна компанія" (07270, Київська область, Іванівський район, м. Чорнобиль, вул. Червоноармійська, 17, код 24547660) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 11206,80 грн. основного боргу, 2045,24 грн. пені, 784,40 грн. штрафу, 140,36 грн. державного мита, 102,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в позові відмовлено.

27.03.2009 року було видано наказ на рішення № 14/121 від 22.10.2008 року.

10.06.2014 року надійшла заява 70-управління начальника робіт Міністерства оборони України про визнання наказу Господарського суду м. Києва № 14/121 від 27.03.2008 року таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року порушено справу за № 50/25-6 про банкрутство Державної установи «70 Управління начальника робіт» (код за ЄДРПОУ: 07763913: адреса: 04053. м. Київ. вул. Артема. 59). У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI. розгляд справи здійснюється згідно до редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діє до 19.01.2013 року (надалі -Закон про банкрутство).

Оголошення про банкрутство Державної установи «70 Управління начальника робіт» опубліковано в газеті «Урядовий Кур'єр» 19.03.2011року за №50.

Згідно з п. 15 ст. 11 Закону № 2343-ХІІ після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 Закону №2343-ХІІ.

Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникають до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у передбачений строк встановлені ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ, відповідно до якої вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів, а зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, грошові вимоги ДП «Спеціалізована будівельна компанія» до 70-управління начальника робіт ґрунтуються на рішенні Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 року у цій справі, яке набрало законної сили 10.03.2009 року, а тому Позивач відносно 70-управління начальника робіт у відповідності до абз. 5 ст. 1 Закону про банкрутство, являвся конкурсним кредитором.

Наявність судового рішення та наказу про його виконання не звільняло позивача від обов'язку звернення із заявою про визнання його грошових вимог до боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі №50/25-6, окрім іншого, затверджено реєстр кредиторів боржника - Державної установи «70 Управління начальника робіт. Погашеними є вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в строк. Зазначена ухвала набрала законної сили та не скасована судами.

ДП «Спеціалізована будівельна компанія», як конкурсний кредитор «70 Управління начальника робіт» по стягненню заборгованості, що виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, не зверталося із встановленою заявою до господарського суду у справі №50/25-б про включення його вимог до реєстру звимог кредиторів.

Таким чином, заборгованість відповідача у справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ вважається погашеною, у зв'язку з чим підстави для здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 27.03.2008 року відсутні.

Згідно із ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Поряд із Законом України "Про виконавче провадження" до виконавчого провадження підлягає застосуванню Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-ХІІ.

Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону № 2343-ХІІ, як спеціального нормативно-правового акта.

В даному випадку Закон встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, в зв'язку з припиненням грошових зобов'язань в силу закону відповідно до ст. 598 ЦК України, ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ, у зв'язку з чим ст. 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, також і з інших причин.

До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону.

За приписами ст. 1 Закону № 2343-ХІІ погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування граничного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону № 2343-ХІІ.

Враховуючи наведене, наказ господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року на виконання рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2008 року у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги Державного підприємства "Спеціалізована будівельна компанія" в особі госпрозрахункової філії № 1, які підтверджені вказаним рішенням господарського суду м. Києва та цим наказом, є погашеними на піставі ч. 2 ст. 14 Закону України № 2343-ХІІ.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи «70 Управління начальника робіт» задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 23.06.2014 року у справі №14/121 скасувати.

3. Визнати наказ від 27.03.2009 року у справі № 14/121 таким, що не підлягає виконанню.

4. Стягнути з Державного підприємства "Спеціалізована будівельна компанія"(07270, Київська область, Іванівський район, м. Чорнобиль, вул. Червоноармійська, 17, код 24547660) на користь 70 Управління начальника робіт (04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код 07763913) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи повернути до господарського м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 23.07.2014 року.