Ухвала

від 26.06.2014 по справі 2а-648/10/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-648/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОГ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОГ" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОГ", просив, з урахуванням збільшених позовних вимог, стягнути заборгованість у розмірі 1 229 887,01 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШОГ" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шог» 23 січня 2006 року зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

29 жовтня 2007 року між Ужгородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ «Шог» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (Договір).

Згідно п. 1 Договору, орендодавець на підставі розпорядження голови державної адміністрації від 26 жовтня 2007 року №650 надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для будівництва торговельно-складського комплексу з адміністративними будівлями, яка знаходиться за межею с. Тийглаш на території Тийглашської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до п.п. 2, 5 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 36,6388 га, нормативна грошова оцінка якої становить 7 104 263,32 грн.

Пунктами 8-11 Договору передбачено, що договір укладено на 49 років. Орендна плата вноситься у грошовому вигляді в розмірі 6% від грошової оцінки. Плата вноситься на казначейський рахунок Тийглашської сільської ради в розмірі 426 255,80 грн. в рік. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 35521,32 грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розрахунки закінчуються не пізніше 10 числа поточного місяця.

На виконання умов Договору, орендодавцем передано, а орендарем прийнято земельну ділянку загальною площею 36,6388 га, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті прийому-передачі земельної ділянки від 02 листопада 2007 року.

Разом з тим, починаючи з 2008 року відповідач свої обов'язки за Договором в частині сплати орендної плати, належним чином не виконував.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості з орендної плати за землю, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно п. 5 ст. 24 вищевказаного Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В силу п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ, плата за землю (земельний податок), а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належать до загальнообов'язкових податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

В силу ст. 17. Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.14.1.147. ст. 14 Податкового Кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В силу ст. 15 п. 15.1. Податкового Кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 57.1. ст. 57 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п 14.1. 175 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби України має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2008-2011 р.р. відповідачем було подано до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №933 від 31 січня 2008 року, №1124 від 02 лютого 2009 року, №1463 від 25 січня 2010 року №1965 від 31 січня 2011 року, в якій відповідач самостійно зазначив суму орендної плати, яка підлягає сплаті в бюджет.

Судом встановлено, станом на 03 березня 2011 року заборгованість відповідача по орендній платі становить 1 229 887,01 грн., що підтверджується податковими деклараціями та зворотнім боком облікової картки платника - ТОВ «ШОГ»,

У зв'язку з несплатою узгодженої суми заборгованості по орендній платі за землю позивачем було надіслано на адресу відповідача податкові вимоги від 28 листопада 2008 року №1/386 та від 24 квітня 2009 року №2/75.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2001 року у справі №5008/524/2011 (залишеним без змін Львівським Апеляційним Господарським судом від 22 вересня 2011 року) було припинено шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2007 року, укладений між Ужгородською районною державною адміністрацією та ТОВ «ШОГ», зареєстрований у Державному реєстрі земель 2 листопада 2007 року №21248869000407071000012.

Крім того, вищевказаним рішенням встановлено наявність у відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2007 року, а саме: станом на 03 березня 2011 року відповідачем не сплачено орендну плату за землю у розмірі 1 229 986,83 грн., а станом на 18 травня 2011 року заборгованість становить 1 318 983,51 грн.

Матеріали справи свідчать, що у строк, визначений Законом, відповідачем податкове зобов'язання у сумі 1 229 887,01 грн. самостійно не сплачено.

З огляду на вищенаведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОГ" по орендній платі за землю у розмірі 1 229 887,01 грн. є податковим боргом та підлягає стягненню до бюджету.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОГ" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 02.07.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.