Рішення

від 24.07.2014 по справі 914/1898/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 р. Справа № 914/1898/14

За позовом: Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноваженого органу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українська торгова ініціатива», м. Львів

про: стягнення 48 372,51 грн.,

Суддя О. Долінська

При секретарі Н.Вашкевич

За участю представників:

прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор прокуратури м. Львова посвідчення

№005508 видане 24.09.2012 р. дійсне до 24.09.2017 р.,

позивача : Ганусяк О.І. - дов. від 21.05.2014 р. №1526,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноваженого органу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українська торгова ініціатива» про стягнення 48 372, 51 грн. Ухвалою від 30.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.06.2014р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору №Г-5472-7 від 21.08.2007 р. оренди нерухомого майна, добровільно не повернув об'єкт орендаря по акту приймання - передачі після закінчення терміну дії договору, а звільнив та повернув орендодавцю об'єкт оренди по зазначеному договору 15.04.2014 р. за актом приймання- передачі від 15.04.2013 р. на примусове виконання наказу №5015/5493/12 виданого господарським судом Львівської області 22.03.2013 р. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 48 372,51 грн. за фактичне користування об'єктом оренди. 09.07.2014 р. прокурором подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 45 534,09 грн. заборгованості, так як оранди повернуто позивачу 15.04.2013 р. і деталізовано

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.07.2014 р. у даній справі прийнято заяву прокурора за вх. №33479/14 від 08.07.2014р. про зменшення позовних вимог до розгляду, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 24.07.2014 р. прокурор з'явився, позов підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вимоги виконав.

В судове засідання 24.07.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з врхуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 24.07.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить поштова довідка від 02.07.2014 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та поштова довідка від 04.07.2014 року з відміткою «за місцем обслуговування» та довідкою від 14.07.2014 р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання», причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвал суду не виконав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.

Між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивач по справі, орендодавець за договором) та Спільним Українсько-Польським підприємством в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українська торгова ініціатива" (відповідач по справі, орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5472-7 від 21.08.2007р.

На виконання умов цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме - приміщення першого поверху загальною площею 15,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Вороного, 5, з індексом І, ІІ відповідно до даних технічного паспорта ЛОДКБТІ та ЕО від 24.10.2001р., інвентарний №897.

Договором, а саме п.4.1, встановлено термін його дії - до 19.08.2010р. включно. Відповідно до п.4.3 договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивачем, як орендодавцем за договором, прийнято рішення про відмову в продовженні договірних відносин із відповідачем та скеровано на адресу позивача повідомлення від 05.05.2011 р.№2302-1161 про відмову у провадженні договору оренди.

У вказаному повідомленні вказано протягом 15 днів повернути об'єкт оренди балансоутримувачеві згідно актом приймання-пере та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщенням.

Вказані обставини були підтверджені рішенням господарського суду Львівської області (суддя Щигельська О.І.) від 05.03.2013 р. у справі №5015/5493/12 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українська торгова ініціатива» - про зобов'язання до звільнення та повернення об'єкта оренди. Рішенням суду позов задоволено, рішення оскаржувалось та набуло законної сили.

Зазначеним рішенням суду було встановлено, що договір №Г-5472 від 21.08.2007 р. вважається припиненим з дня наступного за останнім днем терміну його дії, а саме з 20.08.2010 р.

За умовами договору оренди відповідачем взято на себе ряд зобов'язань, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди (п.п. 5.3., 7.2. Договору).

На примусове виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/5493/12, 22.03.2013 р. про звільнення та повернення відповідачем позивачу об'єкту оренди-приміщення загальною площею 15,3 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Вороного, 5, займаних згідно договору оренди №Г-5472-7 від 21.08.2007 року.

Як вбачається із матеріалів справи, даний наказ перебував на виконанні у Галицькому ВДВС ЛМУЮ. У зв'язку з тим, що боржник звільнив та повернув 15.04.2013 р. за актом приймання-передачі управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради приміщення за адресою м. Львів, вул. Вороного, 5 загальною площею 15,3 кв.м., займаних згідно договору оренди №Г-5472-7 від 21.08.2007 р., державний виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ винесено 27.05.2013 р. постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП№37560626).

Відповідно до акту приймання-передачі від 15.04.2013 р. орендоване приміщення добровільно звільнено відповідачем.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за фактичне користування об'єктом оренди за період з 01.06.2011 р. по 15.04.2013 р. становить 45 354,09 грн., яку відповідач не погасив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами судового процесу не заперечувались та документально не спростовувались. Відповідач у визначеним законом порядку не заперечував проти позову.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що також передбачено ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено,що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Статтею 785 ЦК України встановлено обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або в стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно ч. 4 п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами у справі, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі до стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 45 534,09 грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Оскільки Прокурора м. Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій із сторони відповідача, то судові витрати стягуються з останнього в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, 193 ГК України, ст. ст. 33,35,43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українська торгова ініціатива» (адреса: 79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42, Ідентифікаційний код: 25549276) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицького, 15, Ідентифікаційний код: 25558625) заборгованість в сумі 45 534,09 грн.

3 . Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українська торгова ініціатива» (адреса: 79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42, Ідентифікаційний код: 25549276)

у доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.07.2014 р.

Суддя Долінська О.З.