Рішення

від 21.07.2014 по справі 902/823/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2014 р. Справа № 902/823/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" 04205, м.Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф.301

до : Приватного підприємства "Про ет контра груп" 21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 14-Б

про стягнення 147519,21 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Орлова О.Г. - за довіреністю;

відповідача : Шалімов О.Ю. - керівник ПП "Про ет контра груп".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до Приватного підприємства "Про ет контра груп" про стягнення 147519,21 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 1517/07/13- В від 02.07.2013 р., з яких: 60423,12 грн. - заборгованість за сплати лізингових платежів, 3622,96 грн. пені, 970,19 грн. збитки у вигляді витрат пов''язаних з розірванням договору та пошкодженням предмету лізингу, 9744,26 грн. штрафу, 828,45 грн. 3% річних, 3807,44 грн. інфляційних та 68122,79 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договором фінансового лізингу № 1517/07/13-В від 02.07.2013 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати лізингових платежів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 60423,12 грн., крім того у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 828,45 грн. 3% річних, 3807,44 грн. інфляційних, 3622,96 грн. пені та 9744,26 грн. штрафу. Крім того, позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором понесені збитки, а саме упущена вигода у розмірі 68122,79 грн. та реальні збитки у розмірі 970,19 грн., як витрати, пов''язані з розірванням договору та пошкодженням предмету лізингу,

Ухвалою суду від 17.06.14 р. порушено провадження у справі №902/823/14 та призначено засідання на 07.07.14 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 21.07.14 р. представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 02 липня 2013 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (позивач) та Приватним підприємством "Про ет контра груп" (відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 1517\07\13- В (договір), відповідно до положень якого (п.1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу (Додаток № 3 до Договору) Лізингодавець (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору відповідно до визначеного сторонами Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з пунктом 3.3. договору загальна вартість предмету лізингу на момент укладення договору складає 330200,00 грн. та 55033,33 грн. ПДВ.

Відповідно до пункту 5 договору термін користування предметом лізингу лізингоодержувачем становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу.

Свої зобов'язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 08.07.2013 року.

Відповідно до статті 2 Загальних умов Договору фінансового лізингу відповідач повинен сплачувати лізингові платежі в порядку, строки та у розмірі згідно Додатку № 1 до Договору.

Однак, Відповідач (Лізингоодержувач) не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за останнім.

08.11.13 р. позивачем на адресу відповідача було направлено цінним листом вимогу за № 8813-1Д2013 щодо сплати виниклої заборгованості.

Вказана вимога відповідачем залишена без виконання.

Частина 2 ст. 7 та п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлюють, що Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання Договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Обумовленими умовами пункту 11.2.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець (Позивач) має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач (Відповідач) не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Аналогічне право право на дострокову відмову (розірвання) Лізингодавцем від Договору передбачено ст.ст. 611, 615 та ч. 2 ст. 598 ЦК України.

Пунктом 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дата направлення Лізингоодержувачу (Відповідачу) листа- вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач (Відповідач) не усуне порушення, Лізингодавець (Позивач) направляє на юридичну адресу Лізингоодуржувача (Відповідача) цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю (Позивачу).

Керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. Договору, Позивач (Лізингодавець) повідомив Відповідача (Лізингоодержувача) про відмову від Договору та повернення Предмету лізингу протягом 7 днів з дати направлення Повідомлення (повідомлення № 4202-3/2014 від 19.03.2014 р. та опис вкладення до цінного листа з відбитком органу поштового зв''язку від 19.03.14 р.).

Згідно з умовами п. 11.6. Договору датою розірвання Договору вважається дата фактичного повернення Предмета лізингу Лізингоодержувачем (Відповідачем) Лізингодателю (Позивачу) або дата вилучення ПЛ.

Таким чином, договір фінансового лізингу № 1517/07/13-В вважається розірваним з 08.04.2014 року.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частина 1 статті 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане Лізингодавцем, відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право стягувати з Лізингоодержувача прострочену заборгованість та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору, вилучення Предмету лізингу та відмова (розірвання) від Договору, не звільняє Відповідача від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та/або відмови (розірвання) від Договору, але не сплачених платежів передбачених Договором, в тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням Предмета лізингу.

Враховуючи вищевикладене, порушивши умови Договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов'язання, на дату припинення Договору, не сплативши позивачу передбачені лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу за період з 10.05.2013р. по 13.08.2013р. за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 60423,12 грн.

Нормами частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У відповідності до частини 2 та 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу № 1517/07/13-В від 02.07.2013 р. з оплати лізингових платежів, 19.03.2014 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 4202-3/2014 про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу, про що свідчить опис вкладення до цінного листа від 19.03.14 р., який знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що транспортний засіб Nonda Accord, державний номер АА9924 МХ (предмет лізингу) було вилучено у відповідача в примусовому порядку на підставі акту повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 1517/07/13-В від 02.07.2013 р., у зв'язку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця від 19.03.2014.

Згідно з умовами п. 11.6. Договору датою розірвання Договору вважається дата фактичного повернення Предмета лізингу Лізингоодержувачем (Відповідачем) Лізингодателю (Позивачу) або дата вилучення ПЛ.

Як наголошено було вище по тексту, згідно п. 11.8. Загальних умов Договору, вилучення Предмету лізингу та відмова (розірвання) від Договору, не звільняє Відповідача від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та/або відмови (розірвання) від Договору, але не сплачених платежів передбачених Договором, в тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням Предмета лізингу.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати лізингових платежів за період з 10.05.2013 р. по 13.08.2013 р., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед лізингодавцем у розмірі 147519,21 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати лізингових платежів на суму 147519,21 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 1517/07/13-В від 02.07.2013 р. на загальну суму 60423,12 грн., вимоги позивача про стягнення 60423,12 грн. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 1517/07/13-В від 02.07.2013 р., позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 3622,96 грн. за період прострочення з 16.10.13 р. по 06.06.2014 р., штрафу в розмірі 9744,26 грн., 3 % річних у розмірі 828,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3807,44 грн. за період прострочення з 15.10.2013 р. по 06.06.2014.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 7.1.1. Загальних умов Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач (Відповідач) повинен сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Умовами пункту 7.1.1. Загальних умов Договору сторонами визначено, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, Лізингоодержувач (Відповідач) повинен сплатити Позивачу штраф в % залежності від терміну заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пунктів 7.7.1., 7.7.2 Загальних умов договору фінансового лізингу та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заявлених сум, судом помилок не виявлено, на підставі чого заявлені позивачем суми підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до норм статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 1 ч. б ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", позивач (Лізингодавець) має право вимагати від відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 7.8. Загальних умов Договору, будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням Стороною своїх зобов'язань за Договором, підлягають відшкодуванню винною стороною в повному обсязі.

Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Виходячи з вищевикладеного, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Протиправна поведінка відповідача, яка виражається в умисному невиконанні договору, а саме несплаті лізингових платежів, та являється істотним порушенням умов договору, мала наслідком дострокове розірвання договору. Через таке розірвання договору з вини відповідача позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме не отримав винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу протягом всього строку дії договору. У зв'язку з вишевикладеним відповідач зобов'язаний сплатити позивачу упущену вигоду у вигляді неотриманої винагороди (комісії) (графа 5 графіку внесення лізингових платежів, що являється додатком 1 до договору) починаючи з 08.04.2014 (дата розірвання договору) до кінця строку дії договору згідно графи 5 графіку платежів (сума винагороди (комісії) з 12 по 38 платіж по графіку) у розмірі 68122,79 грн.

Крім того, відповідно до умов пункту 11.8. Загальних умов Договору, в разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені Лізингодавцем (Позивачем) у зв'язку з виконанням цього Договору (в тому числі, у зв'язку з вилученням Предмета лізингу, транспортуванням, зберіганням, судові витрати тощо).

Судом також встановлено, що після вилучення (08.04.2014), предмет лізингу був переданий на відповідальне зберігання за Договором зберігання № 41 від 10.10.2013 року. За зберігання Предмета лізингу Лізингодавцем (Позивачем) було сплачено рахунок № 38 від 10.04.2014 р. в сумі 140,00 грн., що складають витрати за відповідальне зберігання (після вилучення).

Відповідно до умов п. 11.5. Загальних умов Договору Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу у справному стані, а за ступенем зношеності повинен відповідати його зносу за час використання за нормальних умов експлуатації.

У разі, якщо технічний стан Предмету лізингу після повернення (вилучення) не дозволяє його подальшу експлуатацію, Лізингоодержувач компенсує Лізингодавцю витрати, на відновлення технічного стану Предмета лізингу.

Після вилучення предмету лізингу в результаті проведення діагностики були виявлені пошкодження та для їх виправлення ТОВ "Прайд Авто центр" було виставлено рахунок №0000003662 від 10.04.2014 р. на загальну суму 623,98 грн. та рахунок №3951 від 20.05.14 р. на суму 206,21 грн.

Таким чином, позивач поніс збитки, у вигляді витрат на відновлення предмета лізингу в розмірі 830,19 грн.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що між протиправною поведінкою відповідача та збитками, понесеними позивачем наявний причинний зв'язок, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Про ет контра груп" (21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 14-Б, код ЄДРПОУ 36685306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, буд. 35-А, офіс 301, код ЄДРПОУ 37859096) 60423,12 грн. - заборгованість за сплати лізингових платежів, 3622,96 грн. пені, 970,19 грн. збитки у вигляді витрат пов''язаних з розірванням договору та пошкодженням предмету лізингу, 9744,26 грн. штрафу, 828,45 грн. 3% річних, 3807,44 грн. інфляційних, 68122,79 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2950,38 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 25 липня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 04205, м.Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф.301

3 - відповідачу 21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 14-Б