Ухвала

від 23.07.2014 по справі 809/1228/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 876/7415/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства з видобутку нафти і газу "Богородчанинафтогаз" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства з видобутку нафти і газу "Богородчанинафтогаз" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

в с т а н о в и в :

18 квітня 2013 року позивач- Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до відповідача - ПАТ "Богородчанинафтогаз", в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 7451,49 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнено з Публічного акціонерного товариства по видобутку нафти і газу "Богородчанинафтогаз" (ідентифікаційний код 20539924, місцезнаходження: 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт.Богородчани, вул.Петраша, 8 Г) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 7451 (сім тисяч чотириста п'ятдесят одну) гривню 49 копійок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, передбачених у ст.18 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' чи у разі звернення інваліда самостійно. Разом з тим, Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не надано суду жодних доказів того, що до апелянта направлялися інваліди або останні самостійно звертатися до ПАТ "Богородчанинафтогаз" з метою працевлаштування і їм було відмовлено у такому працевлаштуванні. Апелянтом не створено робочі місця для інвалідів, проте в його діях не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, а тому відсутні підстави для застосування позивачем штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2013 року ПАТ "Богородчанинафтогаз" подало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми 10-ПІ №1-097 (а.с.8).

Середньооблікова чисельність працюючих у ПАТ "Богородчанинафтогаз" в 2012 році фактично складала 10 штатних працівників, водночас штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, проте на підприємство покладено обов'язок з забезпечення кількості робочих місць для інвалідів, разом з тим, такий обов'язок ПАТ "Богородчанинафтогаз" не виконало. Таким чином, Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ч.1 ст.19 вказаного Закону передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Крім того, в ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначено, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого ч.1 цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування інвалідів необхідно враховувати: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Відповідно до п.3 ст.14 "Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій, інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.

Згідно з п.14 зазначеного Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

П.14 вказаного Положення також передбачає, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року затверджена норма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ПАТ "Богородчанинафтогаз" не подавало в Богородчанський районний центр зайнятості звіти форми №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів. Крім того, апелянт не заперечує даного факту, як і не заперечує факту нестворення робочих місць для інвалідів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', а тому позивачем правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою господарської відповідальності учасника господарських відносини, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09, зокрема, зазначено, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, а тому не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому товариство вжило всіх передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності вини ПАТ "Богородчанинафтогаз" в невиконанні ним нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 році, а тому правомірним є застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій в сумі 7450 грн. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій станом на 16 квітня 2013 року в сумі 1,49 грн., оскільки аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що відповідачем не здійснено передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів згідно з нормативом та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства з видобутку нафти і газу "Богородчанинафтогаз" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі № 809/1228/13-а -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець