Постанова

від 12.06.2014 по справі 826/1417/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2014 року 09 год. 55 хв. № 826/1417/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автодок-Партс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2013 року № 0006532201, № 0006542201 і № 0006552201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодок-Партс» (далі - позивач, ТОВ «Автодок-Партс») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2013 року № 0006532201, № 0006542201 і № 0006552201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.10.2013р. № 313/1-22-01-37412951, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автодок-Партс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по день проведення перевірки, в т.ч. фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Трейд Лайн Груп» (ідентифікаційний код 38203640), документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, на думку позивача, відсутні жодні правові підстави вважати письмовий договір поставки товарів, укладений між ТОВ «Автодок-Партс» та вказаним контрагентом нікчемним, бо за такими правочином були вчинені реальні господарські операції, обов'язки за якими були виконані обома сторонами, що, в свою чергу, підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами. Також, при укладенні та виконанні вказаних правочинів всі сторони мали достатній обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що нормами чинного законодавства України не передбачено право органу доходів і зборів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочинами і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Також для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (зокрема, умисел суб'єкта господарювання на вчинення такого правочину) має бути доведеним належними доказами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові від 31.03.2014р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автодок-Партс» (ідентифікаційний код 36958271) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по день проведення перевірки, в т.ч. фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Трейд Лайн Груп» (ідентифікаційний код 38203640), за результатами якої складений Акт від 30.10.2013р. № 313/1-22-01-37412951. В ході перевірки встановлено неправомірне формування ТОВ «Автодок-Партс» показників податкового кредиту та валових витрат за звітні періоди листопад-грудень 2012 року та січень-червень 2013 року за рахунок підприємства-контрагента - ТОВ «Трейд Лайн Груп» (ідентифікаційний код 38203640), яке має ознаки фіктивності. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Автодок-Партс» допустило порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 292 637, 00 грн., заниження податку на додану вартість за вказані звітні періоди на загальну суму 308 039, 00 грн. та завищення залишку від'ємного значення з цього податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за звітний період червень 2013 року в сумі 144 953, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: постанові старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Мартинюк О.Б. про призначення позапланової перевірки від 24.09.2013р., та письмових поясненнях ОСОБА_4 (директора ТОВ «Трейд Лайн Груп») про його непричетність до фінансово-господарської операції названого підприємства та про не підтвердження фактів укладення правочинів з ТОВ «Автодок-Партс», що були відібрані 12.02.2013р. під час досудового розслідування кримінального провадження № 12012110000000564). За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення 20.11.2013р. № 0006532201, № 0006542201 і № 0006552201, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В призначених судових засіданнях у справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

09 квітня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 16.10.2013р. по 22.10.2013р. згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 16.10.2013р. № 1168 та направлення на перевірку від 16.10.2013р. № 2696/10/22-01, працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автодок-Партс» (ідентифікаційний код 36958271) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по день проведення перевірки, в т.ч. фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Трейд Лайн Груп» (ідентифікаційний код 38203640), за результатами якої складений Акт від 30.10.2013р. № 313/1-22-01-37412951 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до поданих відповідачем письмових заперечень проти позову вказана документальна перевірка позивача була призначена на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Мартинюк О.Б. про призначення позапланової перевірки від 24.09.2013р.

Перелік первинних і розрахункових документів, наданих ТОВ «Автодок-Партс» до перевірки, та податкової звітності позивача, що були дослідженні працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючим були встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Автодок-Партс» і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Трейд Лайн Груп» (ідентифікаційний код 38203640) на підставі договору поставки товару від 23.11.2012р. № 23/11. Відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних ТОВ «Трейд Лайн Груп» поставило на користь ТОВ «Автодок-Партс» протягом листопада-грудня 2012 року і січня-березня 2013 року товарів (автомобільні запчастини) на загальну суму 1 798 933, 49 грн., крім того ПДВ 299 822, 26 грн. Одночасно за перевіряємий період ТОВ «Трейд Лайн Груп» виписало на користь ТОВ «Автодок-Партс» податкових накладних на загальну суму 2 717 955, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 452 992, 50 грн.). Всі первинні документи від імені ТОВ «Трейд Лайн Груп» були підписані директором ОСОБА_4

Згідно наданих платіжних доручень ТОВ «Автодок-Партс» перерахувало на користь контрагента-постачальника суму коштів у розмірі 1 798 933, 49 грн.

За результатами таких господарських операцій, згідно тексту Акта перевірки, ТОВ «Автодок-Партс» віднесло до складу валових витрат за 4-ий квартал 2012 року суму коштів у розмірі 390 290, 00 грн., та за 1-ий квартал 2013 року - в сумі 1 108 821, 00 грн., а до складу податкового кредиту загальну суму податку на додану вартість 452 992, 50 грн., в т.ч. за звітний період листопад 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 44 128, 33 грн., за грудень 2012 року - 33 929, 74 грн., за січень 2013 року - 53 816, 79 грн., за лютий 2013 року - 63 781, 26 грн., за березень 2013 року - 104 166, 14 грн., за квітень 2013 року - 47 201, 49 грн., за травень 2014 року - 80 222, 23 грн., за червень 2013 року - 25 746, 49 грн.

При цьому під час проведення вказаної документальної перевірки позивача працівником відповідача були враховані обставини викладені у постанові старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Мартинюк О.Б. про призначення позапланової перевірки від 24.09.2013р., та письмових поясненнях ОСОБА_4 (директора ТОВ «Трейд Лайн Груп»), що були відібрані 12.02.2013р. під час досудового розслідування кримінального провадження № 12012110000000564 (копії таких письмових пояснень ОСОБА_4 від 12.02.2013р. зі зразками підписів останнього, та постанови про призначення позапланової перевірки від 24.09.2013р. наявні в матеріалах даної судової справи).

Відповідно до вказаної отриманої інформації перевіряючі встановили, що СУ ГУМВС України в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000564 від 08.12.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що постачальником товарів (послуг) на адресу ТОВ «Автодок-Партс» (ідентифікаційний код 36958271) було ТОВ «Трейд Лайн Групп» (ідентифікаційний код 38203640). Разом з тим опитаний засновник та директор ТОВ «Трейд Лайн Групп» ОСОБА_4 показав, що йому невідомо про те, що він являється засновником та директором вказаного товариства, документи податкової звітності та фінансово-господарської діяльності вказаного товариства він ніколи не підписував та нікого не уповноважував на такі дії від його імені .

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу прийшов до висновку про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Автодок-Партс» і ТОВ «Трейд Лайн Групп», як такого, що здійснений без волевиявлення уповноваженої особи підприємства (ТОВ «Трейд Лайн Групп», та в порушення ст. 228 Цивільного кодексу України. Як наслідок, наявні у ТОВ «Автодок-Партс» первинні документи, оформлені по досліджуваним господарським операціям не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 30.10.2013р. № 313/1-22-01-37412951 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Автодок-Партс» наступних норм законодавства України: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 292 637, 00 грн. (в т.ч. за 2012 рік в сумі 81 961, 00 грн., за І-ий квартал 2013 року - 210 676, 00 грн.), заниження податку на додану вартість за вказані звітні періоди на загальну суму 308 039, 00 грн. (в т.ч. за листопад 2012 року в сумі 44 128, 33 грн., за грудень 2012 року - 22 101, 74 грн., за січень 2013 року - 65 644, 79 грн., за лютий 2013 року - 63 781, 26 грн., за квітень 2013 року - 76 527, 63 грн., за травень 2013 року - 93, 23 грн., за червень 2013 року - 35 762, 49 грн.) та завищення залишку від'ємного значення з цього податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за звітний період червень 2013 року в сумі 144 953, 00 грн.

20 листопада 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 30.10.2013р. № 313/1-22-01-37412951 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0006532201 (форми «В4»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54 і п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «Автодок-Партс» по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року (реєстр. № 9044474503 від 22.07.2013р.) на суму 144 953, 00 грн.;

- за № 0006542201 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Автодок-Партс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 365 796, 00 грн., в т.ч. 292 637, 00 грн. - основний платіж, 73 159, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0006552201 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Автодок-Партс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 385 049, 00 грн., в т.ч. 308 039, 00 грн. - основний платіж, 77 010, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.01.2014р. № 576/10/26-15-10-04, винесеним за результатом розгляду скарги ТОВ «Автодок-Партс» на вказані вище податкові повідомлення-рішення від 20.11.2013р., дану скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку .

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 23 листопада 2012 року між ТОВ «Автодокс-Партс» (Покупець), в особі директора ОСОБА_5, та ТОВ «Трейд Лайн Групп» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_4, був укладений договір поставки товару за № 23/11. За умовами цього Договору Постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар (а саме - автомобільні запчастини), а Покупець, в свою чергу, - приймати цей товарі і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1 і 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 і 3.2 зазначеного Договору кількість, асортимент, номенклатура, ціна та вартість товарів, що підлягають поставці, визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього Договору. Підтвердженням якості товару з боку Постачальника є сертифікат якості виробника товару.

Порядок та місце поставки визначені у п. 4 та 8 Договору. Зокрема, поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця. Поставка товару може здійснюватися як Постачальником, так і Покупцем за власний рахунок або власним транспортом. Вартість доставки товару Постачальником Покупцю узгоджується сторонами Договору окремо. Пунктами поставки визначені: склад Постачальника - якщо Покупець здійснює самовивіз товару, склад Покупця - якщо доставку товару здійснює Постачальник. При цьому адреса поставки кожної партії товару зазначається у видатковій накладній.

Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому або готівковому порядку протягом 15-ти днів з моменту оформлення видаткових накладних.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 28.03.2014р. № 2803/АП-1, наданих в судовому засіданні 31 березня 2014 року, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Автодок-Партс» з контрагентом-постачальником ТОВ «Трейд Лайн Групп» в період з 23.11.2012р. по 05.06.2013р. відбувались на підставі Договору поставки товарів від 23.11.2012р. № 23/11. Від імені ТОВ «Автодок-Партс» вказаний Договір підписував директор ОСОБА_5 в офісі позивача, який розташований в м. Києві на вул. Деревообробній, 5. З боку ТОВ «Трейд Лайн Групп» даний Договір був підписаний ОСОБА_4, який тоді значився директором даного Товариства. При цьому особисто при підписанні Договору від 23.11.2012р. № 23/11 ОСОБА_5 з директором названого підприємства-постачальника не зустрічався. Документи зазвичай передавалися через водіїв при забиранні товару . Спілкування та замовлення товару здійснювалося по телефону. Товар забирався працівниками ТОВ «Автодок-Партс» (водії ОСОБА_6 та ОСОБА_7) за адресою: м. Київ, вул. Саксаганська, буд. 119-А, та доставлявся на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5. Одержання та доставка даного товару здійснювалося власним транспортом позивача - автомобілем марки Пежо Партнер д.р.н. НОМЕР_5, яким керували зазначені вище водії (штатні працівники підприємства).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх зобов'язань за вказаним Договором поставки товару позивачем були надані суду наступні копії первинних документів:

- договору від 23.11.2012р. № 23/11;

- видаткових накладних від 26.11.2012р. № РН-261101 на суму 264 770, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 128, 33 грн.), від 17.12.2012р. № РН-171202 на суму 203 578, 42 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 929, 74 грн.), від 11.01.2013р. № РН-110101 на суму 130 437, 94 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 739, 66 грн.), від 24.01.2013р. № РН-240101 на суму 192 462, 70 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 077, 18 грн.), від 04.02.2013р. № РН-040201 на суму 202 174, 13 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 695, 69 грн.), від 07.02.2013р. № РН-070201 на суму 180 513, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 085, 57 грн.), від 05.03.2013р. № РН-050301 на суму 157 261, 38 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 210, 23 грн.), від 11.03.2013р. № РН-110302 на суму 261 635, 74 грн. (в т.ч. ПДВ - 43 605, 96 грн.), від 25.03.2013р. № РН-250301 на суму 206 099, 72 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 349, 95 грн.), від 15.04.2013р. № РН-150401 на суму 152 991, 77 грн. ( т.ч. ПДВ - 25 498, 63 грн.), від 29.04.2013р. № РН-290401 на суму 130 217, 14 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 702, 86 грн.), від 20.05.2013р. № РН-200501 на суму 350 417, 12 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 402, 85 грн.), від 30.05.2013р. № РН-300501 на суму 130 916, 30 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 819, 38 грн.), від 05.06.2013р. № РН-050601 на суму 154 478, 94 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 746, 49 грн.), всього на загальну суму 2 717 954, 77 грн. (з ПДВ). За результатами дослідження таких накладних судом встановлено, що в них відсутні такі обов'язкові реквізити первинного документу як посади і П.І.Б. осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, а також місце складання. а тому вони не можуть визнаватись первинними документами в розумінні Закону № 996-ХІV та підтверджувати реальність здійснення господарської операції. Крім того, дані видаткові накладні не містять відомостей про адресу пункту поставки партії товару, що за умовами п. 8.2 Договору поставки товарів має обов'язково зазначатися у видаткових накладних;

- товарно-транспортних накладних від 26.11.2012р., 17.12.2012р., 11.01.2013р., 24.01.2013р., 04.02.2013р., 07.02.2014р., 05.03.2013р., 11.03.2013р., 25.03.2013р., 29.04.2013р., 20.05.2013р., 30.05.2013р. та від 05.06.2013р., в яких в якості «Автопідприємсвта», «Замовника (платника)» і «Вантажоодержувача» значиться ТОВ «Автодок-Партс», а в якості «Вантажовідправника» - ТОВ «Трейд Лайн Групп», перевезення здійснювалися автомобілем марки Пежо, держ реєстр. номер НОМЕР_5, водії - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Товарно-транспортної накладної за 15 квітня 2013 року (згідно видаткової накладної від 15.04.2013р. № РН-150401) позивачем до суду не надано.

При цьому суд зважає на те, що ряд нормативно-правових актів (Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306) визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Загальна процедура оформлення товарно-транспортної накладної, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, регламентована пунктами 11.5 - 11.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідно до вимог зазначених пунктів Правил товарно-транспортну накладну виписує Замовник (Вантажовідправник). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (Вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

За результатами дослідження таких накладних судом встановлено, що в них відсутні відомості про конкретні адреси пунктів навантаження і розвантаження вантажів, а також про передачу Постачальником разом із вантажем сертифікаційної та іншої документації щодо якості поставлених товарів;

- наказів ТОВ «Автодок-Партс» від 01.07.2010р. та від 01.04.2011р. щодо призначення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на посади водіїв, довіреності ТОВ «Автодок-Партс» від 26.11.2012р., виданої працівникам цього Товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на представництва інтересів підприємства при отриманні вантажу від ТОВ «Трейд Лайн Групп». При цьому позивачем не було пред'явлено суду відповідного журналу обліку довіреностей за 2012 - 2013 роки з відомостями про реєстрацію вказаної довіреності від 26.11.2012р., або пояснень про відсутність такого журналу на підприємстві;

- подорожніх листів вантажного автомобіля від 24.01.2013р., 07.02.2013р., 25.03.2013р., 29.04.2013р., 20.05.2013р., 03.06.2013р. (пояснень щодо відсутності подорожніх листів до решти товарно-транспортних накладних позивач суду не надав), оформлених лише водієм ОСОБА_6 (в тому числі у дні, коли автомобілем згідно наданих товарно-транспортних накладних керував інший водій ОСОБА_7);

- платіжних доручень ТОВ «Автодок-Партс» від 25.12.2012р. № 1343, від 17.12.2012р. № 1338, від 26.11.2012р. № 1298, від 30.05.2013р. № 1726, від 20.05.2013р. № 1701, від 05.06.2013р. № 1745, від 23.04.2013р. № 1640, від 15.04.2013р. № 1609, від 11.03.2013р. № 1507, від 25.03.2013р. № 1550, від 07.02.2013р. № 1418, від 05.03.2013р. № 1498, від 04.02.2013р. № 1413, від 11.01.2013р. № 1364, від 24.01.2013р. № 1382 щодо оплати вартості автозапчастин за вказаним вище договором на загальну суму 2 717 954, 77 грн. (з ПДВ);

- зведеної оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.11.2012р. по 21.10.2013р., картки рахунку 631 за період з 01.11.2012р. по 30.06.2013р.;

- оригінали виписок ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 300711) по рахунку ТОВ «Автодок-Партс» № 26007060592095 за період з 26.11.2012р. по 28.06.2013р. з відомостями про перерахування на адресу ТОВ «Трейд Лайн Групп» коштів на загальну суму 2 717 954, 77 грн. (з ПДВ);

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Трейд Лайн Групп», виданої 13.09.2012р., та довідки з органу статистики серії АА № 642933 від 14.09.2012р., довідки за формою № 4-ОПП про взяття на облік платника податків від 25.09.2012р. № 2929/18-615, свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Трейд Лайн Групп» платником податку на додану вартість № 200054824 від 03.07.2012р., та копію наказу від 12.09.2012р. № 12/09 про призначення директора, посвідчених цим підприємством;

- податкової звітності ТОВ «Трейд Лайн Групп» з податку на додану вартість за спірні звітні періоди, завіреної печаткою цього підприємства.

Також за результатами здійснених поставок контрагентом позивача були виписані такі податкові накладні від 04.02.2013р. № 3 на суму ПДВ 33 695, 69 грн., від 29.04.2013р. № 23 на суму ПДВ 21 702, 86 грн., від 26.11.2012р. № 8 на суму ПДВ 44 128, 33 грн., від 07.02.2013р. № 9 на суму ПДВ 30 085, 57 грн., від 11.03.2013р. № 9 на суму ПДВ 43 605, 96 грн., від 15.04.2013р. № 11 на суму ПДВ 25 498, 63 грн., від 05.03.2013р. № 4 на суму ПДВ 26 210, 23 грн., від 20.05.2013р. № 4 на суму ПДВ 58 402, 85 грн., від 30.05.2013р. № 7 на суму ПДВ 21 819, 38 грн., від 05.06.2013р. № 3 на суму ПДВ 25 746, 49 грн., від 24.01.2013р. № 33 на суму ПДВ 32 077, 13 грн., від 17.12.2012р. № 11 на суму ПДВ 33 929, 74 грн., від 11.01.2013р. № 13 на суму ПДВ 21 739, 66 грн. та від 25.03.2013р. № 20 на суму ПДВ 34 349, 95 грн.

Інших первинних документів, оформлених на підставі Договору поставки товару від 23.11.2012р. № 23/11, зокрема: заявок Покупця на поставку товару (з урахуванням наявності великої кількості товарних позицій у видаткових накладних, виписаних Постачальником), сертифікатів якості та паспортів на придбані товари позивач та документальних доказів надання таких документів третім особам (покупцям), позивач суду не пред'явив.

Згідно письмових пояснень позивача від 12.03.2014р. № 1203/3-АП та від 28.03.2014р. № 2803/АП-1, наданих до канцелярії суду 17 березня 2014 року та в судовому засіданні 31 березня 2014 року, замовлення та придбання у ТОВ «Трейд Лайн Групп» товарів (автомобільних запчастин) було безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «Автодок-Партс». В подальшому позивач реалізував такі товари (автомобільні запчастини) на підставі договорів поставок та купівлі-продажу іншим суб'єктам господарської діяльності-покупцям (а саме: ПП ОСОБА_1, Донецькій філії ТОВ «АТЛ», ТОВ «Ексіст Україна», ТОВ «ВВ Автогруп», ТОВ «Світ Авто», ТОВ «Прадо», ТОВ «Ди-Лас», ТОВ «Автоцентр «ЄВРОПА», ТОВ «Автотехнік», ТОВ «Донкар», ТОВ «С.ТО.-ЛТД», ТОВ «Столиця Автоцентр», ПП «Донпартс» і ПСК «АлМар»). Так, придбані протягом періоду з 26.11.2012р. по 05.06.2013р. у ТОВ «Трейд Лайн Групп» товари станом на 28 березня 2014 року були реалізовані в повному обсязі, та залишки товарів на складі відсутні.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії інших документів: Статуту ТОВ «Автодок-Партс», свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Автодок-Партс, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Автодок-Партс», довідки про взяття на облік як платника податків (форми № 4-ОПП), свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.03.2010р. № 100273631; договору оренди нерухомого майна від 03.01.2012р. № 2-01, укладеного між ПАТ «Київський ДОК» (Орендодавцем) і позивачем (Орендарем) щодо платного строкового користування для здійснення господарської діяльності нежитловим приміщенням загальною площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5; картки рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» за період з 01.01.2010р. по 30.06.2013р.; свідоцтва про державну реєстрацію за ТОВ «Автодок-Партс» вантажного малотоннажного автомобіля марки Peugeot Partner державний реєстраційний номер НОМЕР_5, довідки УДАІ ГУМВС України в м. Києві, виданої ОСОБА_6 з питань взяття на облік та реєстрації у МРЕВ ДАІ підприємства ТОВ «Автодок-Партс»; договору поставки від 07.09.2011р. № 1475К, укладеного між ТОВ «ТНК-Транс» (Постачальником) і позивачем (Покупцем) щодо платної поставки палива; податкових розрахунків ТОВ «Автодок-Партс» за формою № 1ДФ за спірні звітні періоди; штатного розкладу підприємства, затвердженого 03.01.2011р.; договорів та первинних документів, оформлених ТОВ «Автодок-Партс» (продавцем) в результаті реалізації іншим суб'єктам господарювання товарів (автомобільних запчастин, та ін.); та оригінали банківських виписок по рахунку позивача за період з 26.11.2012р. по 28.06.2013р.

Однак, суд критично ставиться до додатково наданих позивачем документів, оскільки зі змісту таких документів не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірним правочином і наведеними первинними та іншими документами, оформленими (отриманими) ТОВ «Автодок-Партс» в ході здійснення ним звичайної господарської діяльності, та які не містять жодних відомостей про реалізацію товарів, попередньо придбаних саме у постачальника - ТОВ «Трейд Лайн Групп». Інших документів на підтвердження факту оприбуткування та списання за результатами реалізації саме спірних товарів, а саме: облікових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі», позивач до суду не подав.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували як факти дійсних поставок ТОВ «Трейд Лайн Групп» товарів (автозапчастин) на користь позивача, так наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Автодок-Партс».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Трейд Лайн Групп») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій, та зменшенням від'ємного значення з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 20.11.2013р.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодок-Партс» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова