Постанова

від 22.07.2014 по справі 823/882/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/882/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Акім» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Акім» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 року № 0002062301 та № 0002072301.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 05 червня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі ( у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження ), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Акім» ( далі - ПП «Акім» ) є юридичною особою, яка перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Акім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Белагро-77» за ІV кв. 2010 року, ПП «Флоксис» за ІІІ кв. 2011 року, ТОВ «Даймонд-Телеком» за ІV кв. 2011 року - І кв. 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.03.2014 року № 124/22-11/31947930.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем було встановлено порушення підприємством вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 21 223,00 грн. та ПДВ у розмірі 18 411,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 19.03.2014 року № 124/22-11/31947930 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013 року № 0002062301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 22 093,00 грн., та № 0002072301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23 015,00 грн.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товарність операцій між позивачем і ТОВ «Белагро-77», ПП «Флоксис», ТОВ «Даймонд-Телеком» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що, на думку, суду першої інстанції, є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 року № 0002062301 та № 0002072301.

Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон № 334/94-ВР ), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 року, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми кореспондуються з приписами Закону № 334/94-ВР, якими врегульовуються правовідносини між позивачем і ТОВ «Белагро-77», що виникли між ними у ІV кв. 2010 році.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічна правова норма закріплена у пункті 2.2 Положенні № 88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Тож, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, на підтвердження господарських правовідносин з ТОВ «Белагро-77» за усними договорами позивачем до суду були надані видаткова та податкова накладені і платіжне доручення, за договором поставки з ПП «Флоксис» - видаткові та податкові накладені, рахунки-фактури, платіжні доручення, акт здачі-прийняття робіт, за правочинами, укладеними з ТОВ «Даймонд-Телеком» - видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що більшість із зазначених документів складена з порушенням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положенні № 88.

Так, зокрема, видаткові накладні не містять прізвищ та ініціалів осіб, які їх підписали, а також дати та номеру довіреності ( договору доручення ), на підставі якої було отримано товар, вказаний у них; у видатковій накладній від 06.12.2010 року № 0604, виписаної постачальником ТОВ «Белагро-77», взагалі відсутні будь-які реквізити одержувача ( печатка, підпис, прізвище та ініціали, дата і номер довіреності ); у податковій накладній від 21.12.2011 року № 100 не вказано прізвища особи, яка її склала; у платіжних дорученнях відсутні печатки банку, який здійснював платіжні операції за ними.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені обставини унеможливлюють здійснення персоніфікації осіб, які їх склали, та встановлення достовірність вказаних в них даних бухгалтерського обліку і податкової звітності позивача, а тому вказані первинні документи не можуть вважатися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України, які б підтверджували товарність господарських операцій між ПП «Акім» і ТОВ «Белагро-77», ПП «Флоксис», ТОВ «Даймонд-Телеком» на підставі договорів поставки у періоди, за які контролюючим органом проводилася перевірка податкової звітності позивача.

Крім того, позивачем в ході апеляційного провадження не було надано суду жодних інших доказів, які б підтверджували рух товарів і коштів за спірними договорами, зокрема, у матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі товарів, а також не вбачається, яким чином здійснювалася їх оплата, перевезення і зберігання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що первинну документацію, надану позивачем на підтвердження реальності здійснення між ним і ТОВ «Белагро-77», ПП «Флоксис», ТОВ «Даймонд-Телеком» господарських операцій за відповідними договорами, не можна вважати достатньою в розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують товарність таких операцій, а отже є формально складеними.

Водночас, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 року № 0002062301, № 0002072301 та переконав суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достані та необхідні правові підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 року № 0002062301 та № 0002072301 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання .

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160 , 195 , 196 , 198 , 202, 205 , 207 , 212 , 254 КАС України , суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Акім» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.